Звуки війни зливаються в суцільну канонаду — репортаж із прифронтового Покровська (ВІДЕО)

Звуки запеклих боїв на околицях Покровська Донецької області чути за десятки кілометрів від міста. На в’їзді — розбиті цивільні автомобілі та вирви від авіабомб. У прифронтове місто з’їздила знімальна група телеканалу FREEДOM.

На в’їзді — найнебезпечніша ділянка дороги. Тут постійно фіксують наявність ударних дронів. Швидко проскочити через нього не представляється можливим, тому що дороги немає — це суцільні траншеї.

Покровськ зазнає ударів з важкої артилерії, авіаударів та безпілотників. Місто на 70% зруйноване російськими снарядами: немає світла, газу та води. Люди, які залишилися тут, живуть під постійними обстрілами.

Після закінчення комендантської години (об 11 годині ранку – ред.) люди виходять на вулицю. Одні знаходяться в пошуках води, інші — в пошуках їжі. Більшість з тих, хто залишився, не хочуть звідси виїжджати, скаржачись на брак коштів і прив’язаність до господарства.

“У мене пенсія три тисячі гривень. Куди я можу звернутися? І як? Моєму собаці 15 років. Яка я, такий він. Він кульгає і я кульгаю”, — каже Віра, мешканка Покровська.

Звуки війни тут зливаються в суцільну канонаду. Чути важку артилерію, міномети, стрілецьку зброю. Працюють українські захисники та артилерія окупантів. Крім того, постійно можна почути черги з автоматів. Це говорить про те, що в небі є дрони й їх намагаються збити. В одному з приватних секторів, який розташований майже на околиці міста, цілодобово літають російські безпілотники. Місцеві жителі вже можуть легко відрізнити ударний БпЛА від розвідувального.

“Цей дрон ще маленький, а то буває — як літак“, — зазначає один із перехожих.

Щодня у місті фіксують до десятка російських обстрілів. У Покровську практично немає мобільного зв’язку та інтернету, тому люди не можуть стежити за новинами.

“Зв’язок все одно якось пробивається, але інтернету немає“, — кажуть місцеві.

Міський ринок є чи не єдиною торговою зоною, де все ще можна купити продукти харчування. Росіяни вже двічі обстрілювали його, але люди, попри небезпеку, все одно приїжджають сюди.

“І страшно залишатися, і їхати нікуди. Можна було б, але куди та як? Обидва сини загинули в Афганістані, онуків немає. Ми з бабусею залишилися самі“, — розповідає житель Покровська Олексій Михайлович.

Цього року йому виповниться 90 років. На здоров’я пенсіонер не скаржиться. Єдине, про що він мріє — це мир.

“Моє дитинство припало на війну — 1941-1945 роки. Мені було шість років. А тепер старість проходить у війну“, — з гіркотою каже він.

У розбитому місті комунальні служби досі частково працюють. Людям видають гуманітарну допомогу. Вони вірять, що Україна вистоїть.

«Ми просто Україна і ми хочемо залишатися самі з собою. Невже у нас немає ресурсів, щоб забезпечити себе? У нас шахти ті, які забезпечують Україну, і ще за кордон забезпечуємо“, – каже Олександр, переселенець з Маріуполя.

Від Покровська до фронту залишається близько двох кілометрів. Волонтери щодня евакуюють охочих виїхати. За останні два місяці з міста виїхало понад три тисячі людей, ще близько семи тисяч досі залишаються в Покровську.

Читайте також: “Летять дрони, снаряди — це страшно”: волонтери виводять з-під обстрілів жителів Покровського району (ВІДЕО)