Президент Російської Федерації Володимир Путін поїде в Анкару на переговори з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. Про зустріч глави двох країн домовилися під час телефонної розмови на початку серпня, повідомили в канцелярії президента Туреччини.
Під час зустрічі сторони планують обговорити питання продовження “зернової угоди”, яка дає змогу здійснювати безпечний експорт українського зерна з чорноморських портів Одеської області.
Водночас Ердоган уточнив, що дата передбачуваного візиту Путіна до Туреччини поки не визначена, повідомляє агентство Anadolu.
Ердоган заявив, що ціни на зернові, які знизилися на 23% після припинення дії Чорноморської ініціативи, збільшилися на 15% за останні два тижні.
За його словами, Туреччина продовжить докладати інтенсивних зусиль і дипломатії для продовження Чорноморської ініціативи.
Після виходу з угоди 17 липня армія РФ понад тиждень поспіль завдавала ракетних ударів, а також ударів дронами по портовій інфраструктурі України як на Чорному морі, так і на Дунаї та Дніпрі.
Читайте також: Майбутнє зернової угоди: які є шляхи вирішення питання — розбір експертів
Про те, чого чекати від зустрічі Путіна і Ердогана, і про перспективи відновлення “зернової угоди”, в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:
- Володимир Хандогій, президент Української асоціації зовнішньої політики, надзвичайний і повноважний посол України;
- Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень;
- Олег Пендзин, економіст.
ВОЛОДИМИР ХАНДОГІЙ: Зустріч Ердогана і Путіна може закінчитися поверненням Росії в зернову угоду
— Я прочитав, і не тільки я, багато хто прочитав репліку Пєскова (Дмитро Пєсков, прессекретар президента РФ, — ред.), що ця зустріч відбудеться не обов’язково в Туреччині. І мені здається, це дуже важливий момент. Чи поїде Путін саме до Туреччини для зустрічі з Ердоганом?
Ну, начебто всі турецькі оглядачі говорять про такий варіант. Але ось те, що сказав Пєсков, усе-таки залишає невеличкий знак питання про те, де відбудеться ця зустріч. Власне, і дата не до кінця узгоджена, говорять про серпень, але поки що ми точної дати не знаємо, що з цього вийде.
Я думаю, що, якщо така зустріч відбудеться, то для Ердогана вона може закінчитися тільки одним — не втратити обличчя. Поверненням Путіна в зернову угоду в тій чи іншій формі.
Але потрібно пам’ятати і наше останнє засідання Ради національної безпеки і оборони, на якому чітко пролунала теза, що нам, за великим рахунком, Росія в цій угоді не потрібна, і ми ніяких угод з Росією не підписували. Тому буде чи не буде Росія повертатися в цю нову ініціативу — це не наше питання.
Ми повинні продовжити разом з нашими партнерами відпрацьовувати альтернативні варіанти, альтернативні шляхи цього зернового коридору. Ну, дивіться, 32 мільйони тонн за останній рік було перевезено морськими шляхами, а 33 — альтернативними. Тобто це не тільки море.
І тому вихід із цієї ініціативи це не означає, що це катастрофа. Нам потрібно продовжувати й шукати, використовувати альтернативні шляхи постачання зерна. І багато відомих експертів кажуть, що якщо нову угоду чи ініціативу буде знову відроджено, то потрібно подумати про її модифікацію, тому що на сьогодні ситуація дещо змінилася.
І куди ми подінемо зруйновану портову інфраструктуру, яку Росія вже зруйнувала відразу на другий день після виходу з угоди? І ті умови, на яких спочатку ця угода ґрунтувалася, на сьогодні для нас уже не виглядають такими прийнятними, як це було раніше. Тобто, це ніби підсумок зустрічі Ердогана і Путіна. Повторюю, якщо вона відбудеться, ця зустріч полягатиме в поверненні Росії в угоду.
ІГОР СЕМИВОЛОС: Ердоган намагатиметься домовитися з Путіним про зернову угоду
— Поки що рішення не ухвалено, тому що Москва ще мовчить. І жодної реакції з боку Кремля ми не почули. Усе, що ми почули, на що ми посилаємося, — це повідомлення пресслужби Ердогана.
Я нагадаю, що вже перед закінченням зернової угоди буквально за кілька днів до або тиждень буквально Ердоган уже зробив заяву з приводу того, що Путін згоден продовжити зернову угоду. Тобто він уже робив публічну заяву, яка виявилася на перевірку неправдою.
Таким чином заяву Ердогана швидше потрібно розглядати як наполегливу пропозицію. Але тут Ердоган у цьому плані навряд чи може вирішити всі ці проблеми, про які озвучує Москва.
Звичайно, між Туреччиною і Росією існує ще цілий комплекс інших проблем, які вони з року в рік обговорюють. Це і сирійське питання, це і Південний Кавказ. І на кожному з цих напрямків є досить багато больових точок.
Тому, мені здається, це економіка, хоча з економікою зараз у Ердогана вкрай складно, і він не може отримати довгострокові інвестиції з Росією. Тобто, грошей у них живих великих немає, і вони змушені просто як мінімум переорієнтувати свою економіку знову на західний ринок.
Але загалом, звичайно ж, для Ердогана зернова угода була дуже важливим зовнішньополітичним моментом, який створював йому досить великий престиж, який посилював його роль і вагу в міжнародній політиці.
І у зв’язку з російськими вимогами, і з такою позицією він відчуває, звичайно, досить серйозне невдоволення. Інша річ у тому, що він його висловлювати, швидше за все, не буде. Але це відчувається не в словах Ердогана, але в словах дуже багатьох чиновників і експертів, які перебувають біля нього.
ОЛЕГ ПЕНДЗИН: РФ ніколи не наважиться піти на конфлікт із Туреччиною
— Росіяни ніколи не підуть на відкритий конфлікт із Туреччиною. Якщо зустріч Ердогана і Путіна в серпні нічим не увінчається з погляду відкриття “зернового коридору”, а Туреччина гранично зацікавлена в тому, щоб це було, єдиний спосіб росіянам не дати можливість експортувати українське зерно через порти — це знищити портову інфраструктуру.
Що в цій ситуації має робити Україна? Вона, власне, активно це робить. У нас був саміт Україна-НАТО, де порушувалося питання про різке збільшення кількості ППО, яке буде закривати цю портову інфраструктуру.
Якщо це вдасться зробити, то знищувати ракети будуть на підльоті. Ну, приблизно те саме, що сьогодні відбувається з Києвом. До Києва-то сьогодні ракети по-справжньому не летять. Максимум, що прилітає — це уламки.
Цілком можливо, зерновий коридор буде працювати без РФ. Тому мета росіян абсолютно чітка — не дати можливість українському зерну потрапити на світові ринки, влаштувати голод.
Підв’язати під свою політику африканські країни, які за хліб віддадуть усе, що завгодно. Створити важку ситуацію з біженцями, які побіжать до Європи від голоду. Влаштувати різкий стрибок цін на світових ринках зерна, так як вони спробували це зробити на ринку енергоносіїв минулого року.
Читайте також: Туреччина сподівається, що зможе домовитися з Росією про відновлення зернової угоди в Чорному морі, — Рейтерович