Україна продовжує зміцнювати свої кордони та зводити фортифікації по всій лінії зіткнення. Харківська область — один із пріоритетних напрямків роботи інженерних військ. Військовослужбовці 211-ї понтонно-мостової бригади займаються будівництвом бліндажів, окопів, кулеметних гнізд як на самому “нулі”, так і на другій та третій лініях оборони. Про воїнів, які зміцнюють оборону України, розповідає FREEДOM.
Окопи, траншеї, бліндажі та опорні пункти — у режимі 24/7 зводять бійці 211-ї понтонно-інженерної бригади Сил підтримки Збройних сил України (ЗСУ) на одному з найгарячіших напрямків у Харківській області. Їхня основна мета — не дати російським окупантам прорвати лінію оборони.
Військові показують споруди, де ще два тижні тому була лісопосадка. Інженерні війська десь вручну, десь за допомогою техніки облаштовували тут оборонні позиції.
“Ось так це все виглядає — воно з двох боків закріплене, верх — теж два накати. Ось, власне, цим ми тут займаємося. Це фортифікаційні споруди. І на мою думку, і на думку кожного військовослужбовця, це дуже важлива частина. Навіть історично це ще від козаків, вони теж починали фортифікаційні споруди — спочатку закопувалися, потім зустрічали ворога. Так само і ми!”, — розповідає військовослужбовець 211-ї понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ “Флор”.
“Флор” став добровольцем у 2022 році. Починав у ТРО, потім перейшов в інженерні війська 211-ї бригади. Займався обороною у Донецькій і Херсонській областях. Працювати в Харківській області почав навесні цього року, коли російська окупаційна армія зробила другу спробу атакувати регіон. Військовослужбовець каже: тоді на власному досвіді переконався, що земля в Харкові схожа на залізобетон.
“Гарний край, хороші люди, добрі, а ґрунт… Я сам із Рівненської області, у нас чорнозем. Тобто ти копаєш і насолоджуєшся, тут — до кривавих мозолів. Буває таке, що хлопці беруть молоток, сокиру і верхній шар землі просто прорубують, бо ти по-іншому нічого не зробиш, це факт!”, — розповідає “Флор”.
Володимир у бригаді служить водієм. До повномасштабного вторгнення був зварювальником, пізніше займався вирубкою лісу. Каже: ці професії допомогли швидко освоїтися на будівництві фортифікацій. Різниця в тому, що їхні екіпажі щодня перебувають у зоні ризику.
“Ворог полює дуже часто, підло й нахабно: б’є з усієї зброї, яку має. Переважно це вранці відбувається, вранці вони влучають просто по цьому лісу!”, — каже водій-слюсар 211-ї понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ Володимир.
Опорні споруди будують так, щоб вони максимально захищали українських військових від прямих влучань боєприпасів.
“Від 120-ї міни якраз і захищає цей подвійний накат із циліндричних брусів. Якраз він для того, щоб “бійниця” трималася якомога довше, і такий калібр, як 120-й, щоб можна було в ній вціліти, вижити й далі продовжувати виконувати бойове завдання”, — розповідає про важливість фортифікаційних споруд головний сержант взводу 211-ї понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ Сергій.
Сергій родом із Кам’янця-Подільського. На початку повномасштабного вторгнення перебував за кордоном. Попри свій вік, чоловік вирішив повернутися в Україну та стати добровольцем. За майже три роки вже й не згадає, скільки кілометрів траншей та окопів вирив по всій Україні. Каже, головне в їхній роботі якісно та оперативно виконати поставлене завдання.
“Я думаю, що всі терміни, які перед нами поставило командування, будуть дотримані, всі роботи виконані вчасно. Бо ми прекрасно розуміємо, що від цього залежить: від цього залежить спокій насамперед харків’ян. Щоб знали й були впевнені, що вони захищені!”, — зазначає Сергій.
Військовослужбовці кажуть: щоб завершити всі будівельні роботи на цій лінії оборони, необхідно ще кілька днів. І потім їхня 211-та понтонно-мостова бригада вирушить на іншу ділянку в області, щоб обладнати оборонну лінію для побратимів.
Читайте також: Росія роздмухує загрозу для Запоріжжя та Херсонщини для “торгів”, — Коваленко