Життя після ампутації: історія сім’ї Степаненків, які постраждали внаслідок ракетного удару РФ по вокзалу в Краматорську (ВІДЕО)

Після року важкої реабілітації та протезування у США в Україну повернулася сім’я Степаненків, яка стала жертвою ракетного обстрілу Краматорського вокзалу у квітні 2022 року. Її історію знають мільйони людей по всьому світу. Тоді, після російського удару по залізничній станції, Наталя, мати двох дітей, втратила ногу, її донька позбулася обох кінцівок. Син уцілів дивом. У Львові вони кілька місяців лікувалися і готувалися до протезування. Потім сім’я виїхала за кордон на протезування, а тепер знову повернулася до Львова, повідомляє FREEДОМ.

Наталя та Яна Степаненки втратили ноги під час обстрілу вокзалу в Краматорську 8 квітня 2022 року. Тоді російська армія завдала удару по місту ракетами “Точка-У”. Загинуло 57 людей, 114 дістали поранення. Серед загиблих було п’ятеро дітей. Мама залишилася без лівої кінцівки, а 12-річна Яна втратила обидві ноги.

Родину Степаненків з ампутаціями до Львова доправили евакуаційним потягом на 10 добу після обстрілу. Тут вони пробули кілька місяців, потім поїхали до США для протезування та реабілітації. Тоді ще у Львові не було можливості протезувати пацієнтів, а тим паче виготовляти протези, як це відбувається зараз.

“Для нас це все було нове, нові травми, ми з такими травмами ніколи не стикалися. Тим більше дитячі травми ніколи не зустрічалися. Протезування такого рівня і в таких масштабах ми не вміли і не могли зробити. Сьогодні, ми вже маємо таку можливість”, — пояснив дитячий хірург Дмитро Грицак.

Наталя каже, що їхні американські друзі були шоковані, коли вона їм показувала відео з місця трагедії.

“Американці до цього ставляться дуже болісно, їм було боляче дивитися на ці кадри. Вони нас підтримували дуже добре, всі. Спочатку нам було трохи важко, а потім, коли ми всі познайомилися, тоді вже було дуже добре”, — розповіла Наталя.

За рік, проведений на чужині, Яна нарешті зустрілася зі львівськими лікарями, які врятували їй та її мамі життя і дали віру в те, що дівчинка знову зможе ходити. Весь цей час сім’я проживала в Сан-Дієго (США), де проходила реабілітацію та протезування в американській клініці.

“У перші дні, коли я тільки почала ходити, з самого ранку я не одягала протези, десь о 12 годині вже ходила потроху. Ще ходила до реабілітолога”, — розповідає Яна.

Перші місяці реабілітація давалася важко, як і адаптація до нової країни. Мама Яни Наталя зізнається, що їм дуже хотілося повернутися в Україну.

“Там одна ситуація, а тут приїхали — все зовсім інше. Там діти мріяли купатися, кудись з’їздити, бургерів поїсти, а тут уже потрібно замислюватися, тому що Америка для нас була тимчасово, а Україна — це назавжди”, — розповіла вона.

Поки дівчинка росте, їй щороку потрібно буде міняти протези. У центрі “UNBROKEN” кажуть: щойно прийде час, їх виготовлять у майстерні протезування у Львові.

“На них чекає інше життя, на сьогоднішньому етапі їх уже не потрібно розцінювати як пацієнтів — це вже спосіб життя. Вони мають цього навчитися. Вони мають працювати з реабілітологом, тому що протези потребують обслуговування”, — додав Грицак.

Нині Яна не лише впевнено ходить на протезах, а і їздить на велосипеді та самокаті. Сім’я планує залишитися жити у Львові, проте в майбутньому вони мріють повернутися додому на Донеччину і більше ніколи не чути вибухів і пострілів.

Читайте також: Профорієнтація та освітня підготовка: у Харкові відкрили Центр ветеранського розвитку (ВІДЕО)