Життя під постійними обстрілами. Ситуація у Лисичанську

Місто Лисичанськ у Луганській області знаходиться під постійним обстрілом російської армії. За останній тиждень ситуація значно погіршилася. Багато місцевих жителів намагаються залишити місто і перебратися до безпечніших регіонів. А ті, хто лишається, намагається пристосуватися до життя в умовах війни.

Будинок Сергія знаходиться на околиці Лисичанська, у приватному секторі. Російський снаряд до його двору прилетів 28 квітня. Уламки посікли будинок. У цей момент у ньому був господар з дружиною, вони дивом залишилися живі.

“Зайшов до будинку. Думаю, почитаю книжку, тоді якраз світло ще було. І раптом кахель полетів. Все потемніло. [Дружина] Наташа вибігла зі спальні. І вікно на нас полетіло. Але вікно якось цікаво летіло: пляшки біля вікна з маслом залишилися стояти, а вікно вилетіло, кудись далі полетіло. Вікна вилетіли разом із рамою, але не розбилися. Дах знесло… Коли не в тебе прилітає — це не так страшно. А ось коли вже сюди потрапило, ти знаєш, що це дуже небезпечно. Сусіди наступного дня поїхали. А ми лишилися. Шо робити?”, — розповідає Сергій.

Попри пережите, сім’я пенсіонерів не хоче їхати з рідного дому. Говорять, що фінанси не дозволяють. Тут проводять час за веденням домашнього господарства. У Лисичанську через бойові дії пошкоджено водогін, тому Сергій щодня носить воду з джерела. Немає світла, газу, інтернету та зв’язку. Проте на подвір’ї чоловіка вже є врожай черешень. А у вирві від снаряда підростають огірки.

“Так, засинав я вирву, і огірки посадив”, — уточнює він.

Сергій збудував будинок добротний. Каже, саме це допомогло їм із дружиною вижити.

“Сам будинок із саману. Саман — це глина. Зовні обкладений цеглою. Ось глина не пробивається зазвичай, а пів цегли осколки пробивають легко”, — пояснює господар.

Хоча минуло вже півтора місяця після того, що сталося, дружина Сергія досі здригається від спогадів і не хоче думати про те, що могло б статися, затримайся вони на вулиці ще пів години.

“Машина розбита. Вікна повилітали, але дякувати богові, що пластик. Я думала, що нам уже кінець”, — згадує Наталя.

Волонтери приїжджають до постраждалих та привозять гуманітарну допомогу.

“Їздимо до Бахмуту [Донецької області] щодня. Привозимо та розвозимо гуманітарну допомогу. Зараз у Лисичанську обстрілюються всі райони. Тут немає жодного безпечного місця. А люди евакуюватися не хочуть. Багато дітей. Молодь повиїжджала, залишилися люди похилого віку.. Багато людей. І дітей. Ситуація важка, у людей немає можливостей придбати продукти — просто нема де”, — розповідає волонтер Юрій.

За останній тиждень ситуація у Лисичанську різко погіршилася. Російські війська обстрілюють місто з різного озброєння та здійснюють авіанальоти. Руйнувань дуже багато як у центрі міста, так і на його околицях. Люди постійно перебувають у підвалах чи укриттях.

Днями у центрі міста згорів супермаркет, а з гори було видно, як горить Сєвєродонецьк, де зараз відбуваються вуличні бої. Збройні сили України намагаються відстояти вулицю за вулицею, доки росіяни розкрадають житлові будинки та записують постановочні ролики з місцевими жителями.

Читайте також:

Питну воду мешканці Слов’янська отримують, зокрема, як гуманітарну допомогу – мер

По школі в Бахмуті вдарила РФ — наслідки показали журналісти