Зернова угода: як шантаж і дії Росії прирікають світ на голод

Мінують українські чорноземи та риють їх гусеницями військової техніки. Затоплюють родючі українські поля, знищуючи посіви. Блокують українські морські порти та не пропускають до них міжнародні торговельні судна. Висувають ультиматуми та погрожують зупинити експорт зерна з України.

З якою метою Росія провокує продовольчий дефіцит і гуманітарну кризу в усьому світі — у “Спеціальному репортажі” телеканалу FREEДOM розбиралася Ольга Михалюк.

Чорноморська зернова ініціатива

Україна — світова житниця. Займала лідируючі позиції з експорту зерна з перших років своєї незалежності. І заслужено вважається надійним партнером і постачальником, буквально рятуючи від голоду країни Африки та Азії, експортуючи зернові в країни Близького Сходу і Європи.

Однак із початком повномасштабної війни Росії проти України поставки стали неможливими. І не стільки через бойові дії, скільки через перекриті шляхи — російські війська заблокували доступ до чорноморських портів, звідки українське зерно відправлялося по всьому світу.

Блокування експорту з портів тривало 5 місяців. Як результат, уже через 3 місяці після початку повномасштабної війни та відсутності поставок з України, експортні ціни на пшеницю і кукурудзу злетіли наполовину. А у світі заговорили про ризик голоду в країнах Африки, Близького Сходу та Азії.

Почалися переговори про відновлення поставок продовольства з України. 22 липня 2022 року в Стамбулі Україна підписала зернову угоду — з Туреччиною та ООН. Дзеркально це зробила і Росія. Документ передбачав розблокування портів “Одеса”, “Чорноморськ” і “Південний” в Одеській області для експорту української агропродукції. Під егідою ООН створили спільний координаційний центр. Його учасники гарантували безпечне пересування суден із портів.

Зриви угоди

Але вже наступного дня після підписання Чорноморської зернової ініціативи Росія показала, як ставиться до своїх міжнародних зобов’язань. Армія РФ атакувала крилатими ракетами “Калібр” Одеський морський порт.

Перше судно з українським зерном змогло вийти з Одеського порту тільки 1 серпня. А 5 серпня з портів “Одеса” і “Чорноморськ” до Туреччини, Ірландії та Великої Британії відправили 57 тис. тонн кукурудзи.

Відтоді відправка зернових караванів з України знаходиться постійно під загрозою. Росія затримує завантаження і пропуск кораблів. І шантажує, погрожуючи блокувати українські порти. У жовтні минулого року РФ в односторонньому порядку вийшла із зернової угоди, назвавши приводом “масовані авіаційний і морський удари” по кораблях Чорноморського флоту РФ у незаконно анексованому Севастополі.

“Це абсолютно прозорий намір Росії повернути загрозу масштабного голоду для Африки, Азії… Алжир, Єгипет, Ємен, Бангладеш, В’єтнам, інші дуже різні країни з різних частин світу — вони всі однаково можуть бути дестабілізовані через це російське рішення заблокувати експорт… Чому якась купка людей десь у Кремлі може вирішувати, чи буде їжа на столах у людей у Єгипті, чи в Бангладеш?”, — заявив 29 жовтня 2022 року президент України Володимир Зеленський.

Домовлятися довелося заново. 17 листопада зернову ініціативу продовжили до березня 2023 року. Ось тільки повноцінно й ефективно вона так і не запрацювала. Російська сторона стала блокувати інспекцію суден, що йдуть через Босфорську протоку в Україну за зерном.

“У травні в порту “Південний” перебувало понад 1,5 млн тонн українського зерна для 10-ти країн світу, зокрема Африки та Азії. Із 26 суден, які очікують навантаження в територіальних водах Туреччини, на день проводилося від 2 до 4 інспекцій. На початку червня з 50-ти суден, які чекали 3 місяці, російська інспекція проінспектувала тільки 2″, — повідомляло на той час Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Після березня угоду продовжували ще двічі на 60 днів. Востаннє 17 травня. Ось тільки результативність залишилася колишньою.

“Порт “Південний” повністю не функціонує вже понад місяць, порти “Одеса” і “Чорноморськ” — на 10% від своєї спроможності. Тобто сьогодні зернова угода майже повністю зупинена. Ми через день, іноді щодня спілкуємося з нашими міжнародними колегами. Вони намагаються і зацікавлені, щоб угода працювала, щоб світова продовольча ситуація покращилася. Але одноосібно вони це питання вирішити не можуть. У нинішньому вигляді робота угоди не приносить позитивного ефекту”, — зазначає заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Юрій Васьков.

“Залишають тільки один шлях для експорту — через кордон із Польщею. Росія сама створює причину, через яку складно поставити продукцію напряму на Південь, і потім звинувачує Україну. Вони щодня придумують причини, щоб не зареєструвати кораблі. Або лякають, що буде атака”, — додає економіст, міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (2019-2020 рр.) Тимофій Милованов.

Поки кораблі простоюють, в Африці через аномальну спеку та посуху голодують 278 млн жителів континенту. В Азії — майже вдвічі більше, 425 млн. За 10 місяців роботи зернової угоди з портів України вдалося відправити понад 30,5 млн тонн зерна. З них 625 тис. тонн — для Афганістану, Ефіопії, Кенії, Сомалі та Ємену. Якби не постійний саботаж російської сторони, Україна могла б поставити ще 20 млн тонн продовольства.

“До війни ми постачали достатньо продукції для 400 млн людей. Ми були лідерами або в трійці лідерів, наприклад, у пшениці або в кукурудзі. Експорт упав до 1,5 млн тонн на місяць, хоча до війни ми експортували від 5 до 8 млн. Ми з радістю поставимо все, що можна, все, що у нас є. Для цього нам необхідно, щоб Росія перестала атакувати наші кораблі та блокувати порти в Чорному морі”, — зазначає Тимофій Милованов.

Дискредитація угоди

Реалізації угоди росіяни перешкоджають не тільки фізично, але й дискредитують її політично. Що ближче дата закінчення зернової угоди, то у російського режиму більше звинувачень і аргументів проти її продовження. Так, Путін заявив, що лише 3% зернової продукції в межах угоди надходить у бідні країни, а понад 40% — у багаті держави.

Як би не брехали в Кремлі, свої зобов’язання за зерновою ініціативою Україна виконує. Більше ніж половина експортованої агропродукції надходить саме в країни, що розвиваються: Азійсько-Тихоокеанський регіон і в Африку. Наприклад, Ефіопія отримала понад 260 тис. тонн пшениці, Судан — майже 100 тис. тонн. Завдання полегшити глобальну продовольчу кризу і домогтися зниження цін, що злетіли після розблокування морського коридору, — було виконано.

“Понад 20% продовольчої програми ООН, яка націлена на допомогу найбіднішим африканським країнам, постачалися до початку великої війни з України. Тобто 1/5 усіх поставок йшла з України. Щойно запустили зернову ініціативу, збільшилися обсяги експорту з України й одразу ціни почали знижуватися, тобто зробили продукцію доступнішою”, — коментує перший заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький.

“Світовий ринок зерна досить однорідний, і за фактом неважливо, куди зерно експортується. Тому що, припустимо, якщо ми експортуємо більше в Європу, це означає, що Європа більше експортує в Африку. Тобто всі взаємозамінні. Це як закон збереження енергії”, — каже економіст Центру досліджень продовольства і землекористування Київської школи економіки Павло Мартишев.

У МЗС РФ дедалі частіше вдаються до відвертих маніпуляцій. Наприклад, міністр закордонних справ Сергій Лавров, коментуючи зернову угоду, робить висновок, що “меморандум між Росією та ООН взагалі не виконується”.

Це хитрий прийом Кремля. Адже говорячи про зернову угоду, Росія домагається виконання домовленостей за зовсім іншим документом. Одночасно з Чорноморською ініціативою ООН і Москва підписали трирічний меморандум про просування російських продовольчих товарів і добрив на світові ринки. Згідно з документом, в ООН обіцяли допомогти Росії з експортом її продовольства і добрив. Адже запроваджені заходом санкції сильно вплинули на логістику і платежі, через що поставки сильно ускладнилися. Жонглюючи двома міжнародними документами, і підміняючи поняття, Росія вкотре лобіює виключно свої інтереси.

“Україна жодного стосунку до цього меморандуму не має, ми його не підписували, умови цього меморандуму нам не були відомі. Ба більше, практично перші два терміни дії Чорноморської ініціативи про цей меморандум нам ніхто не говорив. Потім вони кажуть — меморандум не виконується. Але цей меморандум не є частиною зернової угоди”, — пояснює заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Юрій Васьков.

Умови Росії

Але в обмін на те, щоб Україна мала можливість експортувати та могла врятувати найбідніші країни від голоду, Росія завзято торгується. Домагається виконання умов того самого меморандуму, підписаного з ООН без участі України. І проштовхує ще низку своїх вимог:

• підключення “Россельхозбанка” до системи розрахунків SWIFT;
• відновлення поставок у Росію сільгосптехніки, запчастин і сервісного обслуговування, що потрапило під західні санкції;
• скасування обмежень на страхування і перестрахування російських суден із зерном і зняття заборони на їхній доступ у порти;
• розблокування зарубіжних активів і рахунків російських компаній, пов’язаних із виробництвом і транспортуванням продовольства і добрив;
• відновлення роботи аміакопроводу “Тольятті — Одеса”.

Відновлення транзиту аміаку — одна з першочергових вимог Кремля. Адже його експорт приносив Росії колосальні прибутки до 24 лютого 2022 року. У перший день повномасштабної війни транзит було зупинено. За минулий рік експорт аміаку впав на 65%. Росія не отримала щонайменше 1,5 млрд доларів. Така сума може трохи підлатати російський бюджет, діра в якому рекордна. За даними агентства Reuters, в ООН уже запропонували сторонам зернової угоди (Києву, Москві та Анкарі) почати підготовку до відновлення транзиту російського аміаку через Україну.

“У підписаному тексті зернової угоди жодного слова не сказано про аміакопровід. Там є про можливість експорту добрив. Накопичений у портах обсяг добрив, зокрема, амонію, дійсно підпадає під зернову ініціативу. І якби прийшло судно забирати наявний уже вантаж — він міг би бути завантажений. Але РФ говорить про інше. Про відновлення аміакопроводу. А це додаткові умови, які додатково треба обговорювати. Але сьогодні це не актуально, тому що аміакопровід був атакований як мінімум тричі з боку РФ, і на сьогодні він не функціональний”, — акцентує Юрій Васьков.

Наслідки агресії

Продовження зернової угоди виключно на умовах Кремля Україна не розглядає. Адже це пом’якшить ефект від західних санкцій і дасть Кремлю гроші на війну проти України. У Москві теж категоричні. Чорноморська зернова ініціатива може перестати працювати 17 липня — не доживши 5 днів до річниці свого підписання.

Росія підриває світову стабільність — не тільки в короткостроковій перспективі, а й на найближчі роки, заклавши бомбу під продовольчу безпеку.

І ця бомба — вже здетонувала. Під Каховською ГЕС. Майже мільйон гектарів сільськогосподарських земель зрошувалися з Каховського водосховища. Тепер вони можуть перетворитися на пустелю. В уряді України вже прогнозують, що зменшиться врожай не лише баштанних культур, овочів і фруктів, а й зернових.

“Неможливість отримувати воду через підрив окупантом Каховської ГЕС говорить про те, що буде зменшено виробництво на цих землях. Приблизно на 3-4 млн тонн сільгосппродукції щорічно. Експорт може знизитися до 10%. Відновлення дамби і зрошення — це будуть роки, від 3 до 7 років”, — наголошу. перший заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький.

Переорані військовою технікою, заміновані, випалені вогнем. У такому стані нині суттєва частина українських полів. Війна залишила на родючих чорноземах чимало відбитків і рубців, і чимало ризиків для українських аграріїв. Але, попри це, поля засівають. Адже Україна завжди, навіть під час війни, докладає всіх зусиль, щоб виконати свої міжнародні зобов’язання.

Володимир Палкін — фермер із Київської області. До війни його невелике сільгосппідприємство вирощувало до 2 тис. тонн пшениці. Минулої весни його полями їхали російські танки.

“Стояли великі гаубиці. Поле все було переїжджене гусеничною технікою. Багато полів доводилося рівняти ковшами, ми засипали ґрунт. Багато полів було заміновано”, — розповідає фермер.

Підприємство Володимира окупанти розграбували, частину техніки знищили.

Попри збитки, після деокупації села аграрій із командою продовжили обробляти свої землі. Як і інші фермери. Адже кількість посівних площ через наслідки війни зменшилася. І кожен шматочок землі — на вагу золота. Цьогоріч чекають на гарний врожай, і сподіваються, що в Росії — схаменуться, і українська пшениця буде доставлена туди, де вона життєво необхідна.

Альтернатива морю

Україна з партнерами вже продумують альтернативні маршрути для експорту української пшениці. На випадок, якщо Росія все ж таки вийде із зернової угоди та знову заблокує вихід кораблів із морських портів України. Відправлення продовольства сухопутними коридорами — нерентабельне.

“Чисто теоретично ми можемо вивезти зерно і через західні кордони — через Дунай. Але це дуже дорога логістика — 100-120 доларів з тонни. А якщо морем везти, то десь 30 доларів з тонни. Відповідно, нам важливий не сам факт вивезення продукції, а щоб ми вивезли її за нормальною ціною”, — пояснює економіст Центру досліджень продовольства і землекористування Київської школи економіки Павло Мартишев.

Для збереження продовольчої безпеки у світі Україні важливо відновити вільне торговельне судноплавство. Адже портова інфраструктура до війни була однією з найбільш високорозвинених та інвестованих галузей економіки.

“Україна має реалізовувати своє право на вільне судноплавство, як і для суден інших держав. В Україні ухвалено про внесення змін до бюджету 2023 року, урядом ухвалено порядок щодо процедури компенсації судновласникам можливих збитків. Це одна зі складових підготовки до “Плану Б”. Але більше можна буде сказати, коли ми будемо розуміти, що угода не працює. Тоді всі наші структури будуть готові й ми це зможемо запропонувати ринку”, — додає заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Юрій Васьков.

Дія зернової угоди закінчується 17 липня. Що ближче дата — то явнішим стає шантаж, радикальнішими погрози та інтенсивнішими торги Росії. У Кремлі непохитні — якщо їм не підуть на поступки, то РФ вийде з угоди в односторонньому порядку. Адже для Москви в пріоритеті завжди були тільки її власні інтереси. Ось тільки у випадку із зерновою угодою на кону — виживання 345 млн людей на планеті та продовольча безпека всього світу.