“Зеки” замість офіцерів: що не так з армією РФ — розбір Мацуки

У російській армії не вистачає людей. У РФ розгорнули величезну кампанію з набору добровольців. Невже втрати на війні проти України настільки великі, що російському Генштабу не вистачає заявленого мільйона військовослужбовців? А може мільйона там і немає давно? А скільки тоді насправді? І де ще будуть залучати новобранців? У цих питаннях розбирався шеф-редактор телеканалу FREEДOM Олексій Мацука.

Країна кличе?

Британська військова розвідка днями констатувала, що Міноборони РФ запустило нову масштабну кампанію з набору добровольців. Реклама про те, наскільки престижно служити в російській армії, почала лунати скрізь: на сайтах, у соцмережах, на білбордах, на ТБ.

“Нова реклама звертається до чоловічої гордості потенційних новобранців, звертаючись до “справжніх чоловіків”, а також наголошуючи на фінансових перевагах приєднання до збройних сил”, — зазначають у британській розвідці.

Тим, хто підписав контракти з російським Міноборони, одноразово виплачують 195 тис. руб. (близько 3 тис. дол.). І в умовах погіршення фінансової ситуації в Росії для частини жителів країни (особливо в глибинці) це стане аргументом. Але чи багато хто погодився б на ці гроші, розуміючи, куди їх згодом відправлять?

Видання Bloomberg повідомляло, що в такий спосіб Міноборони РФ планує залучити в армію лише цього року до 400 тис. контрактників. Але це тільки плани, яким навряд чи судилося збутися, запевняють експерти.

“Те, що поки вони ще роблять ставку на добровольців, — це інерція. Кількість людей, які добровільно прийдуть, підпишуть контракт і поїдуть у зону бойових дій, — невелика. Усе, що було добровільного, по-моєму, згинуло”, — зазначає російський опозиційний політик Марк Фейгін.

Схоже, що це прекрасно розуміють і в Москві. Нещодавно CNN опублікувала великий матеріал про те, що Міноборони РФ уже тривалий час займається вербуванням ув’язнених на війну в Україні — точнісінько так, як це робили в приватній військовій компанії (ПВК) “Вагнер”. У них навіть виникала свого роду конкуренція — хто більше “зеків” залучить до своїх лав.

Журналісти телекомпанії навіть поговорили з кількома ув’язненими, які служили в підрозділі, відомому під номером 08-807. Усі вони зізнавалися, що працювали безпосередньо на Міністерство оборони РФ. Минулої осені цей підрозділ, також відомий як бригада “Штрум”, був перекинутий на передову в районі Соледара Донецької області для штурму українських позицій — і зазнав катастрофічних втрат.

Російські військовополонені також давали свідчення, що безпосередньо працюють на російське військове відомство.

“Вони наголошують нам, що вони не “Вагнер”, що їх офіційно запросило Міністерство оборони РФ”, — уточнює представник військової розвідки в Міністерстві оборони України Андрій Усов.

За останній місяць, схоже, нічого не змінилося. Видання Gulagu.net на своєму Telegram-каналі мало не щодня публікує десятки листів від ув’язнених по всій Росії, які підтверджують факти вербування у в’язницях безпосередньо представниками Міноборони. Ось наприклад, одне з повідомлень Gulagu.net:

“Цілий тиждень триває наймання зеків у ВК-4 УФСВП Тульської області, записали понад 200 осіб. Гребуть усіх підряд: сліпих, кульгавих, інвалідів, які ледве-ледве пересувають ноги, й старих людей, які давно збожеволіли, утім, проходять навіть із діагнозом шизофренія. І це при тому, що 2022 року з ІК-4 уже вивезли понад 200 засуджених (це вже четверта хвиля)”.

Зверніть увагу — четверта хвиля. За словами засновниці фонду “Русь сидящая” Ольги Романової, всі “вершки” вже давно зняли “вагнерівці”, які ще до того, як Міноборони вирішило перейняти їхню тактику, зробили по три “заходи” в деякі з колоній. А тому особливо розраховувати на результативність тепер не особливо доводиться.

“Ув’язнені — це дуже хороший ресурс. Однак абсолютно марно радіють люди, які коментують, як я читаю у себе весь час у Telegram: “Добре, що прийшли за зеками. Значить, не візьмуть нас”. Ще як візьмуть. Якщо потрібно 300-400 тисяч, то максимум, що можна зняти з ув’язнених, — це тисяч 150. Більше не буде”, — зазначає Романова.

З усього цього виникає тільки один висновок: що в російського Міноборони “кадровий голод” — гостро потрібні люди, і вони їх готові брати звідки завгодно і в будь-якому стані.

Мертві душі?

Але куди ж поділися всі ті сотні тисяч, які номінально числяться у складі російської армії? Кілька варіантів.

Перший, зрозуміло, бойові втрати. Пам’ятаєте фразу Суворова “воювати не числом, а вмінням”? Так ось тут точнісінько навпаки — Росія раз у раз намагається закрити тілами амбразуру. І почалося це не тільки після загострення бойових дій на Донбасі. За цим принципом Росія мало не від самого початку вторгнення злила практично всі свої елітні підрозділи, про що днями написав The Washington Post.

Згідно з оцінками американської військової розвідки, отриманими виданням, війна РФ проти України “випатрала сили російського спецназу”. Це сталося ще на початку повномасштабного вторгнення, коли командири кидали спецназ у бій як легку піхоту на захоплення міст. Про це ж говорять і українські військові та експерти.

“Ці підрозділи і номери частини залишилися. Вони називають себе “десантними військами” або “мотопіхотними військами”. Але це тільки на папері. Адже багато підрозділів втратили половину і навіть більше особового складу”, — каже майор запасу ЗСУ, військовий експерт Олексій Гетьман.

Прикладом стала фотографія бази 22-ї окремої бригади спецназу на півдні Росії. На ній видно, що постраждали всі, крім однієї з п’яти російських окремих бригад спецпризначенців, які повернулися з бойових дій в Україні наприкінці літа 2022 року.

“Це вплинуло на перебіг війни, тому що Росія втратила всі ці ключові можливості, які вона не могла легко замінити, — як з точки зору обладнання, так і з точки зору людських ресурсів. Це вплинуло на те, що вони могли і не могли робити”, — коментує військовий експерт по Росії і старший науковий співробітник Інституту досліджень зовнішньої політики Роб Лі.

За оцінками українського Генштабу, до кінця квітня кількість загиблих з російського боку — близько 190 тисяч осіб. Самі військові визнають, що цифра приблизна, оскільки підрахунок ведеться виходячи з кількості ураженої техніки та інших факторів. На початку лютого американська газета The New York Times писала про те, що розвідка США оцінює російські втрати на війні в Україні приблизно в 200 тисяч осіб, але це і вбитими, й пораненими.

Власний підрахунок ведуть журналісти-розслідувачі. На основі відкритих джерел ВВС вдалося встановити імена 20 451 російського військового, який загинув на війні проти України. Причому третина всіх цих втрат, як повідомляється, припадає на тих, хто до початку вторгнення не був пов’язаний з армією — добровольців, мобілізованих, ув’язнених і нещодавно набраних членів ПВК.

“Ми припускаємо, що наш список може містити щонайменше вдвічі менше імен загиблих, ніж насправді поховано в Росії. Такого висновку ми дійшли, вивчаючи обстановку на кладовищах у більш ніж 65 російських населених пунктах протягом останніх 14 місяців. Отже, за найбільш консервативною оцінкою, під час вторгнення в Україну Росія могла втратити 41 тисячу осіб загиблими”, — пише “Русская служба BBC”.

Загальні безповоротні втрати Росії включно з пораненими журналісти видання оцінюють у 184 тисячі осіб. Ця цифра отримана на основі спостережень Центру військово-морського аналізу США, згідно з якими на сотню загиблих російських військових під час війни проти України припадає 350 поранених.

У підсумку ми отримуємо цифри, які загалом відповідають одна одній: кількість непоправних втрат російської армії в Україні — близько 200 тисяч осіб. Таким чином, у запасі у російської армії має бути до 800 тисяч військових. Погодьтеся, вельми значна цифра для того, щоб вдаватися до вербування ув’язнених у в’язницях.

“Відновити ці сили, значна частина яких була втрачена, Росія, з моєї точки зору, поки не здатна. Неможливо відновити наступальний потенціал армії, замінивши втрати строковиками і мобілізованими. На таке була б здатна та армія, “армія 23 лютого”. Тієї армії вже немає, вона втрачена”, — зазначає керівник програми дослідження Росії в американському Аналітичному центрі військово-морських сил Майкл Кофман.

Допускаю, що в Росії є безліч підрозділів, які в принципі не можуть бути задіяні у війні проти України. Наприклад, підводний флот або ракетні війська стратегічного призначення (так званий ядерний щит) — їм явно нічого робити в окопах. Хоча за даними “Медіазони”, щоб показати Кремлю статистику і заробити нові зірочки на погонах, деякі частини відправляли на фронт цілком — навіть разом із полковими оркестрами. Про що свідчать списки загиблих.

Можу припустити, що якась частка із загального числа військових могла припасти на відмовників. Тих, хто опирається відправленню на український фронт — за даними правозахисних організацій, з якими я спілкувався, — дуже багато.

“За даними російських правозахисних організацій і ЗМІ, з початку війни службовці з 22 регіонів повідомили про те, що не хочуть воювати. З кінця лютого, за відкритими даними, щонайменше 1 793 росіянина заявили, що хочуть скласти зброю”, — пише видання “Верстка”.

Офіційні дані про кількість відмовників знайти дуже складно. Ще минулої осені в Росії посилили статтю про самоволку і ще кілька “військових” статей кримінального кодексу. І наприкінці минулого року суди почали виносити за ними вироки. Наприклад, “Русская служба ВВС” писала про випадки, коли за самоволку давали від 1,5 до 3 років колонії.

“Якщо підсудний почне говорити, що він проти “СВО” або що його переконання змінилися, значить, він, залишаючи самовільно військову частину, не збирався повертатися. А це вже інша стаття кримінального кодексу, не “самовільне залишення частини”, а “дезертирство”. За дезертирство під час війни після поправок до КК можна отримати 15 років колонії”, — пояснює військовий адвокат Костянтин Маркін.

Але все одно відмовники не могли настільки сильно вплинути на статистику. А тому залишається ще один варіант — що спочатку офіційна кількість російських військовослужбовців була перебільшена.

“До 1 січня 2023 року номінальна чисельність армії РФ була трохи більше ніж мільйон осіб, а реальна становила близько 750-770 тисяч. Це за всіма видами та родами військ. З такою армією Росія і напала на Україну. З 1 січня номінальну чисельність за путінським указом збільшили до 1 млн 150 тисяч осіб. Це була спроба номінально повернутися кудись приблизно у 2000 рік”, — зазначає політолог, науковий співробітник Школи Флетчера, Університет Тафтса Павло Лузін.

За словами вченого, у 1990-ті роки номінальна чисельність російської армії була і зовсім 1 млн 700 тисяч осіб, а реальна — 1 млн 200 тисяч. Різниця між реальністю і паперовими звітами пояснюється тим, що тоді від служби постійно ухилялися, були недобори, і кількість новобранців просто дописували на папері, щоб від начальства не влетіло. Найімовірніше, так відбувалося і зараз — до початку повномасштабної війни.

А ще неіснуючих солдатів явно дописували, щоб урвати більше грошей із бюджету. Минулого року в Росії на оборону пішло близько 5 трлн рублів. На цей рік оборонний бюджет (без урахування витрат на силовиків) уже схвалено на суму понад 5 трлн. А розплатяться за все, як завжди, платники податків.

“Зараз у Міноборони РФ під сурдинку хочуть мотострілецькі бригади знову оголосити дивізіями. Це не означає, що бригади чисельністю 3-4 тисячі осіб раптом укомплектують до 6-8 тисяч. Ні, все так і залишиться, як було. Але якщо бригадою командують полковники, то дивізією — генерали. Тому всі нинішні полковники на посаді комбригів практично можуть свердлити на погонах дірки під генеральські зірки. За такою схемою можна освоїти будь-який бюджет”, — продовжує Павло Лузін.

Таким чином, я не виключаю, що номінальна чисельність армії Росії, цей горезвісний мільйон осіб — це просто схема відмивання грошей, яка вилізла назовні, коли довелося відправляти всі ці “мертві душі” на фронт.

Простий приклад: джерела в американському військовому відомстві ділилися зі мною, що в день початку вторгнення Росії виявилося, що частина російських батальйонно-тактичних груп, відправлених до України, були укомплектовані лише на 50-60%.

Ось у підсумку і виходить: втрати, плюс відмовники, плюс “паперова” армія — і в сухому залишку більше нікого послати на фронт.

Нова мобілізація?

Як тепер із цієї ситуації виходитимуть у Москві? Що Росія зробить, щоб наростити чисельну перевагу? Не будуть же в Генштабі оголювати кордон, щоб посилити свою присутність на фронті?

В Україну вже й без того кинули всіх, кого можна було висмикнути зі складу сухопутних військ. Включаючи частину берегової оборони з Калінінграда, 200-ту арктичну бригаду і 18-ту кулеметну артилерійську дивізію з Далекого Сходу. До того ж ще до лютневого вторгнення в Україну військові експерти спостерігали, що Росія зняла практично всі свої підрозділи з китайського кордону, тож шукати будь-які додаткові ресурси там уже, ймовірно, немає сенсу.

Дійшли руки і до так званих “миротворців”.

“Росія приховано (вони про це не будуть говорити) ухвалила рішення, вже пішли наказом про виведення миротворчого контингенту з регіону конфлікту Азербайджану з Вірменією, і заміну цього контингенту на контингент зі строковиків. Тобто контрактників забирають, строковиків відправляють. Як ви розумієте, це не тому, що в них усе добре”, — наводить приклад начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов.

А оскільки ідея з добровольцями, як ми вже з’ясували, навряд чи принесе бажаний результат, а кампанія з набору ув’язнених уже практично вичерпала себе, то залишається один єдиний вихід — друга хвиля так званої часткової мобілізації.

Зрозуміло, російська влада пам’ятає про те, які наслідки це мало восени: з Росії втекли сотні тисяч чоловіків, а рейтинги влади помітно впали. А тому зараз у Кремлі та російському Генштабі одноголосно заявляють, що ніякої мобілізації в осяжному майбутньому не буде. І одночасно з цим нещодавно Кремль представив план загального збільшення чисельності армії. Тут згадаємо і заяву Сергія Шойгу про намір за три роки довести кадровий склад російських збройних сил до 1,5 млн осіб.

І виникає питання: а як саме це збираються зробити? Важко уявити тут будь-який механізм, крім чергової мобілізації. І, схоже, громадську думку вже почали до цього готувати.

“Наступна хвиля мобілізації буде неминучою, тому що по-іншому ми в нинішніх умовах перемогти, на жаль, не зможемо, вона відбудеться не раніше, ніж армія перейде на літнє умундирування. Також, за моїми даними, я знаю це точно, величезна кількість літнього умундирування шиється на майбутній сезон і, я так розумію, що, зокрема, ми тоді зможемо оснастити й нові контингенти мобілізованих”, — пише російський військовий експерт Юрій Подоляка.

Примітно, що схожа думка і у російської опозиції. Мовляв, ставка на добровольців загрожує тим, що вони більш вимогливі до командування, адже вони нібито ідейні, і з ними не вийде так само як з ув’язненими або строковиками. А ось призов з примусу — зовсім інша справа, куди сказали — туди й біжи.

“Друга хвиля мобілізації буде неминучою, тому що перша не виконала жодних тактичних завдань, які перед нею ставилися. Що вони до Києва дійшли? Вони взяли якісь великі центри? Друга хвиля мобілізації матиме інше завдання — зміцнити оборону, щоб не допустити деокупації 18% території України, які зараз окуповані Москвою, і не дати можливість просунутися в Крим”, — вважає російський опозиційний політик Марк Фейгін.

Гадаю, зараз у Москві просто вичікують, як розгорнеться контрнаступ ЗСУ. Для того, щоб у разі чого почати агітаційну кампанію: мовляв, українці вже біля Криму, час захищати батьківщину. У такому разі та приплив добровольців може зрости, і мобілізація, імовірно, не дасть таких важких наслідків, як якщо її оголосять просто зараз.

Що в підсумку?

Який підсумок? З огляду на ажіотаж із закликом добровольців і триваючий набір ув’язнених, людей у російській армії категорично не вистачає. Частково через жахливі втрати, зокрема в елітних підрозділах. А почасти через те, що спочатку резерви могли бути далеко не такими, як малювали на папері, адже схеми відмивання грошей у збройних силах Росії й раніше були, і тепер нікуди не поділися.

Поки що російська влада напевно прагне відкласти обов’язкову мобілізацію на якомога довший термін, щоб звести до мінімуму внутрішню незгоду. Ну, а коли дійсно припече, де набрати нових людей — завжди знайдеться, потенціал величезний — 140 млн населення. Питання лише в межі дозволеного, яку витерпить населення Росії.