Заяви Лукашенка про перекидання військ до кордону з Україною: черговий блеф Мінська чи реальна загроза — думки експертів

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив про атаку дронів, які нібито летіли з України. За словами білоруського диктатора, 9 серпня ввечері військово-повітряні сили та протиповітряна оборона (ППО) Білорусі привели в підвищену бойову готовність. Зафіксували близько десятка безпілотних літальних апаратів (БпЛА). Лукашенко повідомив, що знищено кілька повітряних цілей. 

На тлі цих заяв Лукашенка, а також стрімких подій у Курській області РФ 10 серпня Міністерство оборони Білорусі повідомило про намір перекинути до кордонів з Україною військову техніку. 

Співучасть Білорусі у російській агресії

Ближче до українського кордону з боку Білорусі передислоковано реактивні системи “Полонез” і комплекси “Іскандер”. Крім того, в Міноборони Білорусі заявили про перегрупування і посилення військ на Гомельському і Мозирському тактичних напрямках.

Водночас українські прикордонники не фіксують переміщення військової техніки на Мозирському та Гомельському напрямках. Про це повідомив речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко в ефірі марафону “Єдині новини”. За його словами, відповідні відео — чергова провокація з боку Мінська і спроба підіграти Кремлю. 

Водночас попри відсутність явних загроз, українська розвідка продовжує відстежувати ситуацію на кордоні.

“Безпосередньо по кордону ситуація незмінна. Вона повністю контрольована… Наразі ми не фіксуємо поруч із нашим кордоном переміщення чи то техніки, чи то особового складу. Найімовірніше, у рамках інформаційного впливу Білорусь буде змушена робити фото- і відеоматеріали, може, якісь частини й перебуватимуть на кордоні”, — заявив Андрій Демченко.

Щодо українських дронів, які нібито залетіли на територію Білорусі, то за версією Лукашенка, 9 серпня їх збили на висоті півтора кілометра збили. Щоправда, військові все ще шукають збиті апарати. Частина ж дронів полетіла на територію Росії, повідав диктатор. Де їх нібито і перехопила російська ППО. 

Лукашенко пригрозив Києву заходами у відповідь. А в Міністерство закордонних справ Білорусі викликали тимчасову повірену у справах України Ольгу Тимуш. Пропагандистські ЗМІ повідомили, що українській дипломатці заявили “рішучий протест” і передали ноту. У МЗС Білорусі попередили — можуть порушити питання про доцільність подальшої присутності в країні диппредставництва України. 

Цікаво, що про закриття російського посольства в Мінську чомусь не говорять, попри те, що, за даними моніторингової групи “Беларускі Гаюн”, тільки з 11 до 31 липня до Білорусі залетіли дев’ять російських дронів. Один із них, до речі, вибухнув на території держави.

“Протягом липня в повітряний простір Білорусі неодноразово залітали російські БпЛА типу Shahed-131/136, які запускали під час завдання ракетних ударів по території України”, — із публікації моніторингової групи “Беларускі Гаюн” у Telegram.

Режим Лукашенка перетворив Білорусь на співучасника незаконної агресивної війни Російської Федерації проти України. З території країни в Україну заходила російська армія. З Білорусі вона обстрілювала мирні українські міста. 

Крім політичної, військової та матеріально-технічної підтримки Москви, режим Лукашенка “сприяв незаконній депортації українських дітей із тимчасово окупованих Росією територій України”, ідеться в заяві глави зовнішньополітичного відомства ЄС. 

У жовтні 2022-го Лукашенко підтвердив участь Білорусі у війні, але із застереженням, що білоруська армія, мовляв, “нікого не вбиває” і не посилає в Україну своїх військових.

Євросоюз ввів уже кілька пакетів санкцій щодо Білорусі. Наприкінці червня Брюссель оголосив про черговий — за допомогу Москві в обході обмежень. У серпні 2024 року Канада розширила санкції щодо фізичних та юридичних осіб Білорусі. 

Як зазначили в МЗС Канади, під обмеження потрапили білоруські судді, які в довільному порядку визнавали винними захисників демократії та простих громадян, що були незгодні з фальсифікацією президентських виборів у Білорусі 2020 року. 

Також Канада ввела обмеження щодо білоруських підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК), які беруть участь у виробництві або ремонті військової техніки для продовження війни Росії проти України. 

“Сьогодні ми посилаємо чіткий сигнал білоруському уряду: Канада не змириться з брутальними порушеннями прав людини, які здійснюються режимом Лукашенка. Ми продовжимо працювати з нашими міжнародними партнерами, щоб голос білоруського народу був почутий, і щоб ті, хто підтримує жорстоку і невиправдану війну Росії проти України, були притягнуті до відповідальності за свої злочини”, — заявила міністр закордонних справ Канади Мелані Жолі. 

Санкції є відповіддю на участь режиму Олександра Лукашенка у протизаконній військовій агресії Росії проти України, зазначено в заяві на сайті Ради ЄС. У списку санкцій ЄС значиться вже 261 фізична і 37 юридичних осіб. 

Думки експертів

Чому Лукашенко знову почав заявляти про перекидання військ і нібито провокації з боку України? Чи вступить білоруська армія у війну для того, щоб відтягнути українські сили з фронту? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Іван Варченко, експерт з питань національної безпеки, військовослужбовець;
• Франак Вячорка, політичний діяч Білорусі, радник Світлани Тихановської, журналіст;
• Вадим Можейко, білоруський політичний аналітик, редактор “Білоруського щорічника”.

ІВАН ВАРЧЕНКО: Лукашенко відправив би свою армію на війну, якби Путін перемагав в Україні

— Сьогодні білоруський диктатор Лукашенко — слухняний виконавець волі Путіна, маріонетка в руках кремлівського диктатора. Усі його заяви щодо перекидання військової техніки до кордону з Україною — це старання Лукашенка догодити Путіну і врятувати себе. 

Лукашенко в цій ситуації діятиме тільки виходячи з власних інтересів, але також він прагнутиме догодити Путіну. Це пов’язані між собою речі: наскільки Лукашенко готовий догоджати своєму патрону Путіну, настільки йому вдасться утримуватися при владі та залишатися в живих. 

Саме бажання Лукашенка догодити Путіну багато в чому пояснює нестабільну політику Білорусі, яку не можна назвати самостійною політикою держави протягом двох із половиною років війни.

Білорусь дала свою територію для атаки на Україну. Лукашенко у своїх гучних заявах постійно демонструє свою підтримку Росії. Але насправді він не дає тієї підтримки, на яку від нього розраховує Путін. Так, Лукашенко дав свою територію для того, щоб з неї російським загарбникам зручно було заходити на територію України. Також він надав частину своєї техніки та озброєнь для того, щоб Росія воювала проти України. Але разом з тим, Лукашенко утримується від того, щоб дати прямий наказ своїм військам підтримати путінських загарбників і особисто взяти участь у війні Росії проти України. 

Наказ білоруської армії піти воювати проти України може стати останнім наказом у житті Лукашенка, оскільки переважна більшість білорусів не хочуть воювати проти України. Лукашенко боїться, що радикальні накази можуть позбавити його насидженого місця.

Не потрібно спокушатися, що Лукашенко дивиться тільки на те, як реагує його населення на війну. Я думаю, якби Росія мала великі успіхи в Україні, Лукашенко підтримав би Росію, підтримав би переможця. 

У сьогоднішній ситуації, коли для нього очевидно, що Росія точно не виглядає переможцем, він готовий до серйозних маневрів на словесному фронті, обіцяючи військову підтримку Путіну на території Білорусі. Але, найімовірніше, він усе-таки не дасть наказу про те, щоб атакувати Україну. У Лукашенка знайдуться аргументи для того, щоб утриматися від віддачі такого наказу. 

ФРАНАК ВЯЧОРКА: Погрози Лукашенка — це реакція на події в Курській області

— Заяви Лукашенка про українські дрони — це реакція на успіхи української армії в Курській області. Ця ситуація застала зненацька і Путіна, і Лукашенка. Білоруський диктатор почав робити гучні заяви, заявляти про перекидання військ на кордон з Україною, щоб відтягнути ресурси української армії. Укотре Лукашенко себе виставляє ідіотом. 

Я думаю, що всі погрози Лукашенка залишатимуться на рівні риторики — перекидання військ, розконсервування тактичної ядерної зброї, яку поки що ніхто не бачив. Можливо, якісь навчання позапланові оголосять. Імовірність вступу білоруської армії у війну незначна. У білоруському суспільстві є сильний антивоєнний консенсус. Я думаю, Лукашенко це розуміє. Тому все відбувається у формі інформаційно-психологічного тиску. 

У разі чого, Україна добре підготовлена: регіони, що межують із Білоруссю, обладнані та укріплені, залізниця знищена. І, звичайно, не можна виправдовувати Лукашенка. Треба розуміти, що він пособник Путіна і має нести повну відповідальність за все, що відбувається в Україні. 

Білоруський диктатор надає повітряний простір для російських дронів, які летять в Україну. Він бере участь у війні та допомагає, як може. Низка підприємств у Білорусі продовжують допомагати Росії обходити санкції. 

Лукашенко завжди інвестував не в регулярну армію, а в силовиків, КДБ, спецназ, щоб боротися з протестами. Більшість білорусів, коли проходили спільні навчання з російською армією, були не раді цьому і сміялися. Це дуже добре показує, що все-таки білоруська армія — це не російська армія. 

Ідеологічна “обробка” білоруських солдатів не припиняється, але у білорусів своє ставлення до війни Росії проти України. Люди чудово розуміють, хто почав цю війну. І вони не розуміють, навіщо їм жертвувати всім, жертвувати своїми життями заради амбіцій Лукашенка або Путіна.

Нещодавні спільні навчання білоруських і китайських військових також не мають особливого значення ні для Білорусі, ні для Китаю. Ці ігри у “війнушку” мають пропагандистський ефект — показати таку диверсифікацію міжнародних відносин, де вони не тільки з Путіним разом тренуються, а й з Китаєм. Це важливо для іміджу Лукашенка. Хоча його візити до Пекіна не принесли ні крутих інвестицій, ні стратегічної співпраці. Китаю лише важливо зберегти транзит товарів через Білорусь, бо до 4% транзиту, який іде до ЄС, іде через Білорусь. 

ВАДИМ МОЖЕЙКО: Лукашенко вкотре блефує

— Заяви Лукашенка про перекидання військ і техніки до кордону з Україною може бути черговою провокацією і блефом. Мінськ демонструє подібний блеф від самого початку повномасштабної агресії Росії проти України. Уже всі знають, що подібні погрози покликані змусити ЗСУ перекинути війська до кордону. Усе це робиться для того, щоб Україна боялася наступу з півночі. І, відповідно, відводила якомога більше військ безпосередньо від тих місць, де вони воюють із російськими окупантами. Це абсолютно очевидна мета Лукашенка, яка всі ці роки не змінюється. 

Водночас змінюється українська реакція і саме сприйняття такого роду провокацій. Я суджу за повідомленнями в українських медіа. Якщо ще в перший рік війни мені з України дзвонили та запитували — чи готується вторгнення білоруської армії в Україну. То зараз ми бачимо, як українські офіційні спікери самі кажуть, що Лукашенко блефує. 

Чергова увага в інформпросторі до ситуації на кордоні Білорусі та України вигідна двом диктаторам саме зараз, на тлі подій у Курській області РФ. Росія всі ці дні не здатна стримувати цей наступ. Відповідно, Кремль зацікавлений, щоб саме зараз українські війська спрямовували свої сили до кордону з Білоруссю. Це, як мені здається, одне зі зрозумілих, цілком раціональних пояснень, чому тут Лукашенко вкотре намагається підіймати градус. 

Коли блефуєш уже більш ніж два роки, щоразу доводиться винаходити щось нове. Якщо сказати про чергові навчання на кордоні, то цим уже нікого не здивуєш і не налякаєш. Лукашенко сам зацікавлений привернути більше уваги білоруських силовиків до кордону. 

Думаю, у нього є цілком зрозумілі причини для занепокоєння. Я явно бачу, що Україна не стримує себе тим, що Курська область — міжнародно визнана територія Росії. У такій ситуації неважко уявити, що Україна може вирішити, що цілком нормально через територію Білорусі, наприклад, наступати на Росію. Теоретично це можливо. 

Лукашенко завдяки російській підтримці утримує свою владу, але асоціюватися з цим він не хоче. Білоруський диктатор хоче асоціюватися з мирними переговорами. Показати, що нібито тільки завдяки йому взагалі в Білорусі немає війни. Ще Лукашенку хотілося б переконати Україну, що тільки завдяки йому білоруська армія не вступає у війну. Звідси цей наратив, що нібито Путін тисне на Лукашенка, щоб він вступив у війну, а білоруський диктатор цьому нібито чинить опір. Абсолютно неправдиво. 

Читайте також: Диктатору стало тривожно: хто вчинив замах на життя Путіна і що буде з РФ після його відходу — думки експертів