Запеклі бої та евакуація жителів: Донбас продовжує опір російській агресії (ВІДЕО)

Битви за свободу і незалежність України тривають на Донеччині. Російська окупаційна армія нещадно руйнує міста і села, знищує промисловість. Мирні жителі змушені залишати свої домівки, а українські захисники продовжують битву за Донбас, розповідає військкор FREEДОМ Альона Грамова.

Покровський, Торецький і Лиманський напрямки залишаються найгарячішими ділянками фронту на Донбасі. Уже десять років Сили оборони України б’ються за кожен метр української землі. І в кожного тут свій фронт роботи.

Серебрянський ліс поблизу тимчасово окупованої російською армією Кремінної в Луганській області. На цій ділянці фронту бої не припиняються вже два роки, але витіснити українських військових російським окупантам так і не вдалося.

“Стримуємо противника вдало. Роботи, на жаль, багато кожного дня. Тому ми й тут, щоб виконувати свою роботу. Можливо їх більше, але й нас достатньо. І вони не просунулися”, — зазначає військовослужбовець прикордонного підрозділу бригади “Помста” Андрій.

В обороні Донбасу беруть участь усі служби. Рятувальники ліквідовують наслідки обстрілів російської армії, медики надають допомогу постраждалим, волонтери привозять гуманітарну допомогу, а поліція — продовольство. До речі, у прифронтових містах часто можна побачити продуктові магазини, що працюють.

“Людей дуже багато і всі біжать до нас. Вода, хліб, сіль, цукор, сірники, свічки. Тому закриватися нам ніяк не можна. А як людей залишити без хліба хоча б?”, — каже продавчиня з Новогродівки Олена.

Російська армія обстрілює об’єкти цивільної та критичної інфраструктури, зокрема дороги. Траса Костянтинівка — Покровськ сьогодні одна з найнебезпечніших доріг на Покровському напрямку. Війська РФ намагаються вийти на цю трасу і розірвати логістику, що може ускладнити як дії Cил української оборони, так і евакуацію цивільного населення, адже позаду ще багато населених пунктів, у яких мешкає велика кількість людей, зокрема й дітей.

Щодня евакуаційні групи вивозять людей з-під обстрілів. Курсують в області й евакуаційні поїзди.

“Звичайно, страшно. Сину 52 роки, а мені 85 років. Хочеться жити”, — ділиться мешканка Новогродівки Світлана.

Надія з чоловіком прийняла рішення тимчасово покинути рідне місто.

“Боляче будинок залишати. Адже скільки тут прожито. Але чим далі [війна], тим більше жити хочеться, якщо чесно”, — каже жінка.

Мирних жителів і військових підтримують і іноземні волонтери. Одні евакуюють людей, інші допомагають українським солдатам.

“Після 150-ї місії я перестав рахувати поїздки. Завжди намагаємося щось везти солдатам — спальні мішки, ліжка, їжу. Усе, що тільки можливо, веземо із собою”, — розповідає волонтер із Польщі Петро.

“Людям важко їхати, але ми бачимо і хороші емоції на їхніх обличчях від того, що ми допомагаємо”, — додає волонтер із Нідерландів Френкі.

За даними Донецької обласної військової адміністрації, щодня з прифронтових територій евакуюють близько 4 тисяч людей. З болем у душі люди залишають свої домівки. Їдуть, щоб обов’язково повернутися.

“За великим рахунком, ця війна нікому не принесе добра. Просто росіяни не розуміють, їх зазомбували, а ми стоїмо на своєму і за своє”, — наголошує Сергій, військовослужбовець 30-ї ОМБр імені Костянтина Острозького.

Читайте також: Покровський напрямок залишається одним із найкривавіших, — Ступак