“Запалювальні снаряди, як салюти”: життя в найнебезпечнішому районі Херсона показали журналісти FREEДОМ (ВІДЕО)

Острів — найнебезпечніший район Херсона. Життя тут завмерло. Вулиці спорожніли. Всюди вирви від снарядів та зруйновані будинки. Російські війська не припиняють вести вогонь по цьому району вже близько 3 місяців, повідомляє FREEДОМ.

“Буває чутно, як з того боку і вилітає, і прилітає. Особливо це стосується гідропарку. І прильоти, і відльоти чуємо. Коли “Гради” і коли важка артилерія, теж чуємо. Колись навіть подивилася у вікно, а там — запалювальні снаряди, як салюти: вибухнуло і сиплеться. У вікно все це видно. Моторошно, звичайно. Страшно за людей. Але нічого, ми це переживемо. Все буде гаразд, все буде Україна”, — говорить мешканка Херсона Надія.

У центрі району працюють невеликі магазини, навіть їздять автобуси. Все це під постійний свист снарядів. Безпечного місця тут нема. Місцеві жителі намагаються з дому виходити лише у разі нагальної потреби. Кажуть, що до обстрілів звикли.

“День у нас не було ані води, ані світла. Ходили брали воду в церкві, там же заряджали телефони. Потім у грудні 10 днів не було. 31 грудня нам зробили подарунок — дали світло, дали водичку і досі все добре”, — розповідає мешканка Херсона Тетяна.

Втікаючи з Херсона, російські окупанти знищили критичну інфраструктуру. Опалення на Острові немає з листопада і повернути його поки що неможливо. Через обстріли часто трапляються перебої з електрикою.

“Потроху виживаємо. Що можемо, те робимо. Робимо грубки самі собі — і до підвалів, де є, де ні — вдома. Бажано на перших поверхах. Але переважно, газ. Я пішки прийшов, газом наповнив балон. Кілометрів 7-8, не знаю, скільки йшов”, — говорить житель Херсона Віктор.

У квартирах мешканців трохи більше 5 градусів тепла. Місцева влада забезпечила всіх, хто потребує обігрівачами і навіть теплими ковдрами.

“Живемо в одній кімнаті, бо опалювати усю квартиру немає можливості. Багато людей зараз страждають від того, що опалення немає. Виникає конденсат, “цвітуть” кімнати: підвищена вологість і таке інше. Люди будуть ремонтувати. Ось такі незручності. Але ми віримо, що все незабаром закінчиться”, — ділиться житель Херсона Павло.

Торговий центр у районі повністю зруйнований. За словами Павла, по ньому не раз влучали снаряди. Останній обстріл, кілька днів тому, був найсильнішим.

“Від вибухової хвилі знову постраждали сусідні школи. Я сам працюю в школі, постійно страждає школа. Забиваємо вікна, намагаємося якось зберегти. А вперше тут постраждала людина, була вбита людина, я викликав швидку. Шкода, дуже шкода району. Багатолюдний був, все гарно було. Нічого, все відбудуємо”, — упевнений Павло.

Поруч із розбитим торговим центром розташувався невеликий ринок Острова. В одному із торгових кіосків живе Галина, її квартиру знищив російський снаряд. Тут же працює, виживає завдяки гуманітарній допомозі. Але виїжджати із рідного міста не збирається.

“Я розумію, коли молодик поїхав із чимось, що має. У мене нічого немає, нема чого з собою брати. І куди їхати, навіщо їхати? — говорить мешканка Херсона Галина.

Наразі херсонці ховаються від російських обстрілів. Ще три місяці тому ховалися від самих окупантів.

“Коли я ще був на дачі, світла вже не було. Доводилося ввечері хоч якось розважати себе. Я багаття біля будиночку розпалював. Тільки я його розпалю, одразу ж наді мною, тут же, це було чітко, щодня зависав дрон”, — згадує житель Херсона Андрій.

Чоловік — один із тих, хто не виїжджав із міста. Андрій розповідає, що під час окупації російських військових на Острові було не так багато, як у центрі міста. За словами чоловіка, йому пощастило: уваги загарбників він не привертав. Щодня на велосипеді об’їжджав усе місто. Спостерігав і за проведенням так званого “референдуму”.

“Рідко-рідко я бачив що там одна людина стоїть. Я довго перебував у цих місцях. Я бачив, що люди не голосують. Мене здивував потім відсоток голосування. Чи там 87% було. Я три дні їздив усіма районами, дивився. Рідко хто був, гадаю, це були підставні якісь хлопці. А з місцевих, як на мене, ніхто й не голосував”, — розповів Андрій.

Від Острова до позицій окупантів лише кілька сотень метрів. Дострілює зброя всіх типів: артилерія, танки та міномети. Місцеві жителі вже стали експертами: за звуком визначають, з чого саме ними ведуть вогонь.

“Коли з міномету летить, шипить і його чути. Сховатись можна”, — ділиться досвідом мешканець Херсона Сергій.

На подвір’ях багатоповерхових будинків тепер рідко зустрінеш людей. Більшість квартир порожня. В очі одразу кидаються кістяки згорілих машин і забиті фанерою вікна.

“Виживаємо, нас тут лишилося небагато. Але газ є, світло є, вода є. Опалення хіба немає, але це хіба проблема? Якщо ми окупацію тут пережили! Нині поки били, ми без світла сиділи. Розбили нашу підстанцію у гаражах. Виживали без світла та нічого. Зі свічками, акумуляторами. Ми ж острівські. Жителі півдня! Жителі півдня виживають у будь-якому становищі”, — запевняє Сергій.

Тим не менш, багато мешканців Острову виїхали: хтось в інший район Херсона, хтось за межі міста. Ті, хто залишилися, їхати не збираються.

“Я вдома. Я вдома! Я держслужбовець, постійно тут жила. Маю 30 років стаж роботи. Я напоготові. Якщо буде потрібно, буде команда, я готова вийти на роботу та працювати”, — запевняє мешканка Херсона Тетяна.

Жити на Острові — означає бути під цілодобовим обстрілом. Без тепла, із постійними перебоями електрики, але на рідній землі. Місцеві жителі вірять: невдовзі український прапор буде майорітиме і по той бік Дніпра, де зараз російські окупанти.

Читайте також: Розруха, обстріли та заміновані дороги: як виживають жителі Херсонської області після деокупації