У Якутську зник пам’ятник польським жертвам царських і радянських репресій та заслань. ЗМІ повідомили, що багатотонна конструкція з граніту просто зникла 25 вересня. Хто прибрав пам’ятник і куди його перевезли — невідомо. Це далеко не перший випадок знищення пам’ятних знаків у Росії. Від початку повномасштабної війни РФ проти України, Москва та активні прокремлівські росіяни почали масштабну боротьбу з неугодними пам’ятниками. Деталі — у матеріалі журналістів FREEДОМ.
Деякі види пам’ятників прихильники Кремля не люблять особливо сильно. Насамперед дістається монументам репресованим іноземцям.
Від початку повномасштабного вторгнення нібито раптово зникли вже щонайменше 11 таких меморіалів. Влада на це ніяк не реагує, або ж повідомляє про нібито анонімних патріотів.
Примітна і національна приналежність меморіалів: зникають лише пам’ятники репресованим литовцям, українцям, і особливо часто — полякам.
За словами експертів, знесення цих пам’ятників — частина державної пропагандистської кампанії.
“Після 24 лютого [2022 року] ми спостерігаємо зміну ставлення до пам’яті, насамперед, про радянський державний терор, а й загалом до російського, дореволюційного державного насильства… Ці пам’ятники нагадують про злочин держави щодо власних чи чужих громадян, вони десакралізують державу та й узагалі кажуть, що вона може бути злочинною”, — зауважила в коментарі ВВС дослідниця пам’яті Олександра Поліванова.
Знесли також пам’ятники військовим із начебто недружніх Росії країн: у Ленінградській, Бєлгородській та Воронезькій областях.
Масово зникають з будинків меморіальні таблички репресованим — влітку на це звернули увагу в організаціях, які встановлювали пам’ятні знаки.
Така державна політика відповідає кільком ознакам фашизму, згідно з італійським філософом Умберто Еко: йдеться про абсолютну героїзацію минулого та відсутність критичного підходу до своїх поглядів.
“Війна з пам’ятниками — це ніколи не про минуле, це завжди про майбутнє — ті ідеали, які збирається те чи інше суспільство доносити майбутнім поколінням. Проводиться ревізія історії на предмет замовчування власних ганебних сторінок. І, навпаки, звеличення і монополізація всього, що на сьогодні є героїчним у розумінні путінського режиму, і що може допомогти зараз мілітаризації російської свідомості”, — вважає політолог Олег Саакян.
Замість неугодних пам’ятників, Москва поповнює Росію новими: наприклад, філософу-фашистові Ільїну, окупантам, що загинули в Україні, чи диктаторові Йосипу Сталіну. Останнього на одній із церемоній відкриття монумента назвали “великим гуманістом”.
А в Кіровській області пішли далі, і з почестями поховали пам’ятник радянським солдатам. Через вік скульптуру вирішили замінити новою копією, але знищити стару влада не наважилася. За словами істориків, таке ідолопоклонство демонструють усі тоталітарні режими.
“Карнавал із пам’ятниками в Росії відбувається через те, що Росія, заляльковуючись, йде назад у печеру. Тобто вона розвертається від Європи, знову зірвала з себе, так би мовити, європейську маску. Якщо ви поглянете на Північну Корею, Саддамівський Ірак, — скрізь усюди такий фанатизм навколо цих пам’ятників”, — каже історик Олександр Палій.
Кремль дуже вибірково підходить до того, які пам’ятники вважати гідними збереження. Наприклад, після смерті засновника ПВК “Вагнер” Пригожина, цвинтар “вагнерівців” та їхній монумент під Самарою зрівняли із землею.
Читайте також: Боротьба Кремля з пам’ятниками репресованим іноземцям та військовим — це заперечення покаяння — думка Романової