Залякування, шантаж і збройна агресія: як РФ намагається утримати сусідні країни у сфері свого впливу (ВІДЕО)

Російські пропагандисти погрожують Тбілісі ракетними ударами за те, що громадяни наважилися вийти на протест проти законопроєкту, який обмежує громадянські свободи і буквально списаний з російського закону про “іноагентів”. Подібні випади російські офіційні представники та пропагандисти регулярно роблять у бік Казахстану, Вірменії та країн Балтії. Водночас часто спікери Кремля погрожують повторити “український сценарій”. Залякування, шантаж і збройна агресія залишаються основною мовою спілкування Москви з сусідами. Як Росія намагається утримати їх у сфері свого впливу і чому обирає саме цей шлях — у матеріалі FREEДОМ.

Від початку ХХ століття РФ розв’язала 39 збройних конфліктів проти сусідніх народів. Це і вторгнення в країни Балтії, Кавказу, в Україну, і багато інших. На думку істориків, ці спроби утримати владу на багнетах — не що інше, як довготривалий повільний і неминучий розпад Російської імперії.

“Навіть коли Російська Федерація змінює назви: Радянський Союз, Російська імперія, Московія, це все — одна держава, один інститут, один механізм дії. Відповідно, будь-яка імперія винятково нарощує території і ніколи їх не втрачає. Тож, власне, коли сталася пікова ситуація 1917 року, коли Росія почала втрачати території, це дало старт її розпаду. І досі Московія розпадається, нехай і дуже довго. Однак це процес, який триватиме ще деякий час”, — каже історик Олександр Алфьоров. 

За трохи понад століття Росія пройшла через монархію, більшовизм і демократію до путінізму. Але на всіх цих етапах не знайшлося жодного лідера, який би з повагою поставився до прагнення колишніх поневолених народів до незалежності. 

Навіть батько перебудови Горбачов схвалив використання військ у Вільнюсі та Тбілісі. А за демократа Єльцина почалися обидві російсько-чеченські війни. На думку експертів, реваншистські настрої російської влади незмінні. 

“Це все-таки фантомні болі за колишньою імперією. Навіть повномасштабна агресія Російської Федерації проти України 2022 року пояснювалася багато в чому помстою за несправедливий Брестський мир, за програш у холодній війні. І Кремль показував, що вони хочуть зайняти те саме місце за столом і Ради безпеки ООН, і за столом нової Ялти, яке посідав Радянський Союз у минулому”, — зазначає експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов. 

У прагнення Москви утримувати контроль над колишніми частинами імперії, а нині — незалежними державами, є дві причини, стверджують аналітики. 

Перша — політична. Москва боїться ефекту доміно — коли за прикладом однієї нібито бунтівної території підуть інші. Зараз усередині Росії не може бути відкритої дискусії про незалежність регіонів. Репресивна машина не дозволяє цим настроям вийти в публічну площину.

Але рівень життя скрізь, крім мегаполісів, настільки низький, що в будь-якого видобувного регіону може виникнути запит на розширення прав або незалежність. Наприклад, Ямало-Ненецький автономний округ — перший за рівнем видобутку газу і другий — за рівнем видобутку нафти, водночас залишається одним із найбільш залежних від дотацій із Москви. 

“Центральна влада має бути сильна, тому що реальний федералізм може призвести до розпаду і втрати контролю над віддаленими провінціями, які, в принципі, і формують бюджет. Тому що нафту і газ видобувають не в Москві, не в Петербурзі, їх видобувають на околицях. І тому для утримання потрібна жорстка влада, централізація і навіть тоталітаризм. Цим пояснюють утримання всієї Росії. А що стосується претензій на суміжні країни, то багато в чому це експорт внутрішньої напруги”, — пояснив Попов. 

Інша ж причина — економічна. Усередині Росії ринки вже поділені між путінською елітою. Тому, щоб підтримувати лояльність, їм дають повну свободу дій на тимчасово окупованих територіях. 

Приміром, в окупованих українських містах те, що залишилося від промисловості та великої комерційної власності після обстрілів російської армії, роздають наближеним Путіна.

“Персонально отримують тільки наближені Путіна в цій війні. Пригожин, припустимо, який типу годує рашистську армію, а насправді отримує відкати до 40-50% — це доведено. “Кадировці”, яким віддають на відкуп заводи. Також їм віддають значні території зернових, де вони грабують українських фермерів. Звісно, наближені до Путіна люди отримують вигоди від цієї війни шляхом розграблення”, — зазначає доктор економічних наук Олександр Савченко. 

Для того, щоб утримувати сусідні країни в полі свого впливу, Росія 2014 року анексувала український Крим, окупувала частину територій Донецької та Луганської областей. А ще раніше — підтримала сепаратистський рух у Придністровському регіоні Республіки Молдова та розв’язала російсько-грузинську війну. 

Але повномасштабна агресія проти України стала для Кремля фатальною помилкою. Сьогодні, за міжнародної підтримки, Київ дає відсіч Росії і деокуповує свої території. Результатом поразки в цій війні буде крах режиму Путіна, впевнені експерти. 

Якими будуть наслідки для всієї Російської Федерації — питання відкрите. Однак більшість аналітиків у всьому світі впевнені: повернутися до колишнього статусу регіонального гегемона у Москви вже не вийде.

Читайте також: Путін вважає, що Європа до Берліна — власність Росії, — Шейтельман