Залаштунки бунту Пригожина: хто такий генерал Сергій Суровікін

Генерала армії РФ Сергія Суровікіна допитували, але потім відпустили. Західні та російські ЗМІ повідомили, що командувача Повітряно-космічними військами РФ запідозрили в підготовці заколоту, затіяного приватною військовою компанією (ПВК) “Вагнер” під керівництвом Євгена Пригожина.

Заколот закінчився за межами Москви, найманці Пригожина базуються в Білорусі, а де зараз Суровікін і який його статус — невідомо. Але українські та західні аналітики впевнені, що він міг і ще може зіграти не останню роль у бунтівних планах силовиків, таких як Пригожин.

Суровікін і “заколотники”

Сергій Суровікін очолив російські війська на Донбасі наприкінці червня минулого року. Він став командувачем південного угруповання військ (ПУВ) в Україні, змінивши Олександра Дворнікова. Потім із 8 жовтня 2022 року до 11 січня 2023-го командував російськими військами.

Після цього його змістив Валерій Герасимов. Але бажання обійняти високий пост у Суровікіна не зникло, і підтримку йому забезпечувала ФСБ. З Федеральною службою безпеки у нього давні зв’язки, кажуть експерти.

З особистістю Суровікіна пов’язують нанесення ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі України восени та взимку.

Експерти зазначають, що між Суровікіним і Пригожиним багато спільного. І до недавнього часу обидва мали безпосередній стосунок до війни проти України. Суровікін, крім іншого, є заступником командувача російського угруповання військ, що воює проти Сил оборони України.

А найманці ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина до заколоту воювали на різних ділянках фронту в Україні. Особливо багато “вагнерівців” загинуло в Бахмуті.

Генерал Суровікін був посередником між Міноборони РФ і ПВК “Вагнер”. Він знає Пригожина ще по війні в Сирії, де генерал керував російськими військами, а “вагнерівців” кидали в найгарячіші точки.

Суровікін відомий своєю жорстокістю, його неодноразово звинувачували у фізичному насильстві над підлеглими і в безжальному ставленні до мирного населення на окупованих територіях. Саме він віддавав накази бомбити мирні міста Сирії.

Правозахисники Human Rights Watch вважають, що Суровікін несе відповідальність за бомбардування Алеппо, який російські Військово-повітряні сили перетворили на руїни 2016 року. За військову операцію в Сирії Путін нагородив Суровікіна у 2017 році званням “Герой Росії”.

Аналітики вважають, що Суровікін міг не тільки знати про бунт Пригожина, а й саботувати накази про його придушення. Відомо, що у генерала дуже складні стосунки з міністром оборони РФ Сергієм Шойгу. У своєму “поході на Москву” “вагнерівці” практично не зустріли опору з боку російських військових і силовиків.

Офіційно Суровікін не підтримав бунт Пригожина і навіть записав відео із закликом до “вагнерівців” зупинитися. Експерти впевнені, що генерал хотів відвести від себе підозри у зв’язках із Пригожиним.

За даними розвідки США, Суровікін знав про підготовку повстання, яке в статті The New York Times називається спробою силою змінити керівництво в особі Сергія Шойгу і Валерія Герасимова. Як пише The Wall Street Journal, деякі командири російських військ могли бути частиною змови. Невідомо, чи підтримав Суровікін Пригожина.

Читайте також: Залаштунки бунту Пригожина: хто такий генерал-полковник Михайло Мізінцев

ЯН МАТВЄЄВ: Генерали не підуть проти живого Путіна, але боротьба почнеться після його смерті

Чи почалася вже боротьба в російському генералітеті, і чи є у Суровікіна претензії на вищу посаду? Чи буде він взаємодіяти з Пригожиним, який нібито поки що зробив паузу, перебуваючи в Білорусі? Відповіді на ці та інші запитання журналісти телеканалу FREEДOM почули під час інтерв’ю з військовим експертом Яном Матвєєвим.

— Чи можна вважати Суровікіна зрадником?

— Немає сенсу шукати якісь раціональні варіанти розвитку подій. Зрадник чи не зрадник – це вирішуватиме Путін, якщо таке питання постане.

Представники російської влади, особливо в кадрових питаннях, у якійсь боротьбі з винними не діють раціонально. У них є схема: хтось — свій, хтось — менш свій.

Хтось — друг, як Шойгу, наприклад, друг Путіна. Тому йому все буде завжди сходити з рук. Захочуть — що-небудь із ним зроблять, не захочуть — не зроблять. І тут скоріше більший вплив матиме те, хто і що Путіну розповість про Суровікіна.

Але я поки що не бачу жодних ознак того, що дійсно Суровікін перебуває під вартою, його дії розслідують. Найімовірніше, він так само діє, так само перебуває у військах. Можливо, у нього відпустка. Може, п’є просто буквально. Про це складно міркувати без фактів.

— А на кого взагалі Путін зараз може покластися, враховуючи, що він пересварив усіх з усіма, звинуватив усіх у всьому. Незрозуміло, хто — друг, хто — ворог тощо. За чиєю спиною він може сховатися в цей момент, якщо навіть найближчі можуть встромити йому ніж у спину і провернути кілька разів.

— Я б не став стверджувати, що всі наближені Путіна готові встромити йому ніж у спину. Пригожин не був ніколи наближеним Путіна. Він був його кухарем, але він ніколи не був серед еліти. Можливо, він був таємним працівником Путіна — когось убити, когось “пресанути” або в Сирії, або в Африці повоювати. Але такою людиною, як усі звичайні наближені Путіна — силовики та інші — такою він ніколи не був. Поки не видно, щоб був серед силовиків розкол.

Я не думаю, що для Путіна ситуація, коли всі гризуться з усіма, погана. Швидше, навпаки. Тому що сам-то він собою нічого особливо не представляє. І він любить якраз таку ситуацію. Тому що, коли всі гризуться, він може ніби мирити всіх, розподіляти якісь блага, видавати якісь легкі покарання, бути для всіх людей навколо нього якимось таким “гарантом легітимності”.

Путіну не потрібен хтось, на кого можна спертися, бо це зробить його слабким. Адже він приєднається до когось, по суті, а в цієї людини є свої вороги. А так він ніби нейтральний, разом з усіма і ні з ким одночасно.

— У Пригожина може бути достатньо послідовників, які можуть допомогти йому здійснити свої плани. До того ж він не такий вже нешкідливий кухар. Чи не розлютив він Путіна?

— Пригожин — не бізнесмен у сенсі бізнесу, він просто такий самий член корупційного оточення Путіна, у якого є своя “годівниця”. Та ж компанія “Конкорд” була “годівницею” Пригожина. Він не тому постачав школи і Міноборони харчуванням, тому що очолював велику круту компанію. Контракти на величезні гроші він отримував рівно тому, що входив у якесь коло Путіна.

У всієї путінської еліти є ті чи інші “годівниці”: у когось — нафтовий бізнес, у когось — газовий, у когось — просто зарплати високі тощо. Путін роздав усю Росію своїм друзям. У Пригожина теж була своя “годівниця”.

Зараз у нього просто забрали її. Що стосується медіа, це теж несправжнє було. Це, по суті, потужна структура, яка писала всяку заказуху.

— Чи може Суровікін вплинути на військових, щоб розкол усередині еліт поглиблювався?

— Складно сказати. Завжди треба пам’ятати одну річ. Якщо путінський генерал перебуває досить високо, а Суровікін перебуває, по суті, на найвищих позиціях, то отже, ця людина протягом тривалого часу своєї служби була абсолютно лояльною, виконувала все, що від неї вимагали, повністю вбудувалася в систему. Напевно, у неї є ще й корупційна складова. Він максимально пов’язаний усередині цієї системи.

На 99,9% ні Суровікін, ні Герасимов, ні Шойгу не виступлять проти Путіна, не піднімуть армію, не захоплять владу. Це якийсь абсолютно неймовірний розвиток подій.

Але коли Путін зникне в тому чи іншому вигляді — або його хтось “скине”, або він помре, що вірогідніше — у цій ситуації почнеться боротьба. І перед Суровікіним постане питання: з ким йому бути — з Шойгу чи самому спробувати щось зробити?

Тому що всі ці флуктуації даватимуть можливості їм усім.

Суровікін, який, вочевидь, трохи ближчий до військ, ніж той же парадний генерал Шойгу, може скористатися цією можливістю. Але до неї ще все-таки досить далеко. Поки Путін живий, поки він на місці, вони всі будуть йому вірні.

Особливо зараз, після бунту Пригожина. Вони побачили, що заколот не вдався. Можливо, хтось у Кремлі вірив, що зараз якась частина армії сама встане, вийде з України і скаже: “Ми теж ідемо на Кремль”.

— Цікаво, як політруки все, що сталося, пояснюють рядовому складу російської армії? Що має думати рядовий солдат, якщо командувач армією просто зникає? Спочатку звільняють, потім якийсь бунт-заколот. А тепер Суровікін просто зник. Це взагалі як?

— У військових, які перебувають у зоні бойових дій, набагато менше інформації. Вони не сидять у Twitter, не дивляться YouTube регулярно. Вони витрачають свій вільний час на спілкування з рідними та перегляди чогось легкого, веселого. Їх мало цікавить, що там із Суровікіним відбувається.

Відомий феномен будь-яких довготривалих воєнних дій: люди, які там перебувають, просто живуть, цікавляться найбільш “нижніми” потребами. Тобто поїсти, поспати, відпочити, вижити на війні. Вони не переймаються дуже глибокими питаннями.

Звісно, є винятки. Власне, тому і з’являються “відмовники” в російській армії, ті, хто тікає з фронту. Але загалом вони пасивно виконують те, що їм наказують.

Повернення в життя в них відбудеться вже, коли війна закінчиться, або вони підуть на батьківщину в тому чи іншому вигляді. Тоді вони вже й почнуть цікавитися всіма новинами, подивляться і скажуть: “Я так і думав, нас обдурили”.

Читайте також: Залаштунки бунту Пригожина: хто такий генерал-полковник Михайло Мізінцев