Заколот не відбувся: чому Пригожин не наважився взяти Москву — розбір експертів

Увечері 23 червня ватажок приватної військової компанії (ПВК) “Вагнер” Євген Пригожин заявив, що регулярна армія Росії завдала ракетного удару по тилових таборах “вагнерівців”. У Міноборони РФ заяву Пригожина спростували.

У відповідь озброєні бойовики ПВК “Вагнер” на чолі з Пригожиним висунулися до Ростова-на-Дону, де захопили адміністративні будівлі та організували штаб свого так званого “маршу справедливості”.

Згодом Пригожин нібито провів переговори з президентом Білорусі Олександром Лукашенком, під час яких ватажок “вагнерівців” пообіцяв зупинити рух своїх підрозділів на Москву.

“Демарш” Пригожина

Як передає Reuters, до столиці Російської Федерації на той момент рухалося щонайменше 5 тисяч бойовиків ПВК “Вагнер” на чолі з одним із одним із засновників цієї військової компанії Дмитром Уткіним. Однак, за даними агентства, за 200 кілометрів від Москви вони зупинилися і розвернулися в іншому напрямку.

За інформацією Інституту вивчення війни (Institute For The Study Of War, ISW), Олександр Лукашенко домовився, що глава ПВК “Вагнер” Євген Пригожин поїде в Білорусь, не будучи притягнутим до кримінальної відповідальності в Росії.

При цьому частина бійців групи “Вагнера” підпише контракти з Міністерством оборони Росії, і жодному з бійців групи “Вагнера” не буде пред’явлено звинувачення за участь у збройному заколоті.

Зі свого боку, прессекретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що російська влада закриє кримінальну справу проти Пригожина, якщо той поїде до Білорусі, а також подякував Лукашенку за його роль у посередництві в укладенні угоди з “вищою метою — уникнути кровопролиття”.

Перед цим пресслужба Лукашенка повідомила, що білоруський диктатор провів переговори з Пригожиним. За їхньою інформацією, Лукашенко і Путін нібито домовилися про “двосторонні дії” для врегулювання конфлікту. Лукашенко наголосив на важливості уникнення “кривавої бійні” і забезпечення гарантій безпеки для бійців “Вагнера”.

Одразу після цього Пригожин у своєму аудіозверненні заявив, що його “марш за справедливість” досягнув своєї мети, і що він наказав бійцям “Вагнера” повернутися на свої позиції, щоб запобігти переростанню ситуації в криваву бійню.

Водночас Пригожин не згадав ні про причетність до конфлікту Лукашенка, ні про деталі домовленості, яка була досягнута в результаті переговорів. А деталі самої угоди наразі залишаються незрозумілими.

Читайте також: Путін повинен зробити вибір між Шойгу і Пригожиним — вирішити, кого з них “пустити в топку”, — політолог

Мотиви Пригожина в оцінках експертів

Про те, які цілі переслідує ватажок ПВК “Вагнер” Євген Пригожин, і про роль у цьому президента Білорусі Олександра Лукашенка, в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента України;
• Олег Саакян, політолог;
• Олексій Левченко, заступник головного редактора російського видання “Верстка”
• Ілля Пономарьов, екс-депутат Державної думи РФ (2007-2016 рр.);
• Микола Полозов, російський адвокат.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Україна підтримуватиме будь-які громадянські непокори в Росії

— Це тільки початок, і, безсумнівно, такі події призведуть до певних суттєвих змін, трансформації політичної системи Росії. Це перше, незалежно від результату саме цього раунду.

Друге — це об’єктивний історичний процес. Той самий суб’єкт Пригожин публічно сказав про мотиви війни, що вони абсолютно не відповідають пропагандистському інформаційному галасу, який Росія довгий час вела.

Тобто Росія напала на Україну виключно заради знищення України. І оскільки Україна ефективно чинить опір, то в самій Росії конфлікти всередині еліти вже вийшли в публічну площину, і це буде тільки розростатися.

Третя складова — Путін заявив про те, що Пригожин є зрадником країни, і що потрібно його негайно знищити. Грубо кажучи, ми з вами маємо традиційний внутрішній елітний конфлікт, який переросте в громадянську війну. Безсумнівно, не сьогодні, не завтра, не післязавтра, але, тим не менш, це об’єктивна історична реальність.

Ну і четверта складова: давайте не забувати, що і Пригожин, і Путін є військовими злочинцями. Сьогодні вночі 49 ракет злетіли по містах України, по мирному населенню. Росія продовжує геноцид. І для нас важливо, щоб РФ у такому вигляді перестала існувати.

Ще раз наголошую, у такому політичному вигляді вона має перестати існувати, і ми будемо вітати будь-які громадянські непокори, які наростатимуть у РФ.

Єдине, що потрібно пам’ятати про Росію: її в такому вигляді точно не буде існувати. Для цього потрібна якісна подальша наступальна операція Збройних сил України.

ОЛЕГ СААКЯН: Пригожин зрозумів, що в нього є ресурс, щоб піднімати ставки

— У Росії йде деструкція режиму, різні угруповання накопичують ресурс: військовий, політичний, медійний. І Пригожин є основною фігурою однієї з таких груп, у якого одна з найбільших ботоферм у Росії — у ТОП-3 входила, у якого є достатній бойовий блок із його ПВК “Вагнер”, яка укомплектована усім, щонайменше, важкою технікою з тими самими танками і мало не авіацією.

І якщо говорити про те, яка кількість силового блоку відігравала значущу політичну роль у Росії, то це приблизно та кількість, яка необхідна для захоплення й утримання тривалий час Садового кільця.

Адже вся політика в Росії відбувається завжди в центрі столиці. Тому й прихильники одразу ж рушили на Москву. А Ростов — це більш відволікаючий маневр для того, щоб зараз продемонструвати, що вони взяли перший рубіж і психологічно можуть почати зламувати систему.

Раз Пригожин зважився на такий крок, це свідчить про те, що або він розумів, що його групу пускають під ніж, запахло смаженим, і необхідно або зараз стартувати, або однаково спалять найближчим часом.

Або можливий другий варіант. І той тур країною, який відбувався, де він проводив зустрічі з опозиційними лідерами громадської думки правого спрямування, а також із кримінальними авторитетами, з місцевими лідерами, неформальними, політичними, свідчить про те, що, найімовірніше, Пригожин там проводив роботу не агітаційного характеру, а узгодження планів, певне промацування: наскільки готові підтримати, чи не готові, які можливі варіанти та інше.

І, відповідно, Пригожин зрозумів, що в нього зараз уже накопичився достатній ресурс для того, щоб він міг піти і на підняття ставок, щоб капіталізувати цей ресурс, певний свій новий статус, щоб розхитати режим, і його група могла посилитися в неформальних переговорах.

Для мене дуже показовим є, що зараз мовчить Кадиров, який також має досить серйозний і політичний, і медійний, і бойовий ресурс. Звісно, всі яйця і фортеці в Чечні, але, тим не менш, він має вплив серйозний усюди. І в Москві, наприклад, та ж чеченська діаспора, і плюс кримінальний світ та інше, але він мовчить. А це дуже показово.

Адже від нього зараз у Кремлі чекають, що він має продемонструвати лояльність Путіну. А якщо він її не демонструє, не кричить про те, що зараз “Ахмат” висувається рятувати “першого”, не присягається на лояльність та інше, то, значить, Кадиров щось знає, і ця ситуація йде явно не за путінським сценарієм.

ОЛЕКСІЙ ЛЕВЧЕНКО: Ситуація в Ростові — це параліч російської влади

— Те, що ми бачили очима простих людей у тому ж Ростові — вони просто дивилися на це як на кіно. Але, на щастя, там було все досить безпечно, там не було зіткнень і перестрілок. Дивитися на це можна безпечно без ризику для життя.

Безумовно, це не передвиборча кампанія, з одного боку, де люди можуть визначитися і проголосувати потім на виборах за того чи іншого кандидата. Але, з іншого боку, ми бачимо, що Пригожин поводиться як такий класичний популістський лідер, який намагається залучити на свій бік максимально широкі прошарки, що поділяють ідеї несправедливості.

Ось ці його заяви, що “Війна вигідна олігархам, війна вигідна людям з Рубльовки, у них багато грошей. Давайте ми їх зараз прийдемо і покараємо” — це такі класичні популістські тези, які, безумовно, можуть бути близькі досить великій кількості людей.

Те, що ми бачимо — це насправді серйозний параліч влади. Коли людина, яку тільки-но оголосили військовим злочинцем, і ФСБ порушила проти неї кримінальну справу, спокійно перебуває в Ростові, у штабі Південного військового округу і говорить заступнику міністра оборони про те, що правова вертикаль у Росії перестала діяти, це означає, що в Міністерстві оборони розкол.

Те, як поводяться генерали з Пригожиним, свідчить про те, що вони не підтримують фактично своє керівництво, вони не підтримують ні Шойгу, ні Герасимова. І таким чином ми спостерігаємо досить серйозні проблеми всередині еліти.

Досі Путін на це ніяк не відреагував, а можливі різні варіанти. І в цьому сенсі поки що ми спостерігаємо певне замішання, хоча всі давно очікували якихось подібних подій.

Насамперед, звісно, це стосувалося саме Пригожина, який поводився як персонаж, який порушує всі можливі правила, і йому нічого за це не буде. Незважаючи на це, все одно ми спостерігаємо серйозне таке розуміння, що буде далі.

ІЛЛЯ ПОНОМАРЬОВ: Заколот Пригожина — це договірняк

— Пригожин — це суто путінський проєкт. Путін програє Путіну. Невідворотно наближається момент, коли з нього запитає його власне найближче оточення. Думаю, що це станеться тоді, коли вони втратять Крим. Тобто це вже зовсім буде скоро.

І тому Путіну дуже важливо створити ситуацію вибору меншого зла. Тобто він намагається всім сказати, що хлопці, якщо не я, то Пригожин.

Я говорив про те, що це договірняк. Що це буде використано Путіним, що нічого після цього не станеться, що це лякалка.

Що мене переконало все-таки, що це не так? Це перевірка. Була ситуація на кордоні. Мені ось сьогодні весь день писали різні друзі й товариші, чому “Легіон” уже не займає Бєлгород? Так от, з дуже простої причини. Тому що кількість військ на кордоні не зменшилася, а збільшилася.

І це якраз показувало те, що до цього була готовність, що нас там чекали І це була додаткова ілюстрація того, що все було сплановано. І я думаю, що це такий класичний приклад спровокованого штучного путчу, після якого буде закручування гайок. Це перевірка на лояльність російських еліт.

Зараз усі переконаються, хто там куди сіпнувся, хто полетів, хто залишився, які військові частини перейшли, хто як поводився.

Найважливіше, що Путін додатково послав ось цю свою стандартну історію з приводу меншого зла на те, що “якщо не я, то Пригожин” або ще якийсь там такого самого типу Бармалей. І тому краще давайте звичне зло.

“Я, може, не ідеальний. Навіть військовий злочинець і так далі. Але я все одно кращий, ніж якщо ядерна кнопка буде в такого роду персонажів”.

І це послання Заходу, це послання російським елітам, і думаю, що воно спрацювало. Але стратегічно, я думаю, що він програв. Як у Путіна завжди буває, він завжди тактику розмінює на стратегію, короткострокові завдання на довгострокові. Все одно всі переконалися, що король голий, і що це можна використовувати.

МИКОЛА ПОЛОЗОВ: Це все схоже на якийсь спектакль

— Очевидно, що ПВК “Вагнер”, яка вже практично підійшла до Москви, раптом за дзвінком Лукашенка починає згортатися в найостанніший момент — це має якось не дуже зручний вигляд.

Тому я думаю, що якщо дійсно Уткін (Дмитро Уткін, засновник ПВК “Вагнер”, — ред.) іде далі зі своїм загоном, то протягом найближчих кількох годин буде ясно. Тому що в будь-якому разі продовження його руху, воно загрожує зіткненнями з тими підрозділами, які охороняють в’їзд до Москви.

Давайте уявимо фантастичну модель. Лукашенко володіє ядерною зброєю, яку Путін йому поставив напередодні. Є у нього якісь інші важелі? Ну, напевно вони є. Тим паче, що Пригожин не хоче безпосередньо говорити з Кремлем. Ну, ось, відповідно, Лукашенко така нейтральна, опосередкована фігура.

Але більше це схоже на якийсь уже елемент спектаклю, якихось домовленостей. Тому що дивно: заколот іде, уже дійшли майже до Москви, і раптом із невідомої причини після розмови з Лукашенком усе розвертається.

Тож тут дивитися: якщо вони дійсно повертаються, якщо Пригожин фактично зазнав поразки, якщо це не було якимись домовленостями, то влада зробить із цього дуже серйозні висновки і вживе жорстких заходів.

Читайте також: “Марш справедливості” Пригожина дуже нагадує марш на Рим Беніто Муссоліні, але в Москві буде кривавіше, — Барановський