Загроза нової війни у Південній Америці: що стоїть між конфліктом Венесуели та Гаяни, і чи є там російський слід

У Південній Америці спалахує новий збройний конфлікт. Цього разу між Венесуелою та Гаяною. Причиною стало бажання проросійського президента Венесуели Ніколаса Мадуро анексувати частину сусідньої країни.

Ситуація до болю нагадує анексію Криму: у Венесуелі пройшов так званий референдум, за підсумками якого офіційний Каракас вирішив приєднати частину Гаяни.

Конфлікт між Каракасом та Джорджтауном

5 грудня поточного року президент Венесуели Ніколас Мадуро оголосив один із регіонів Гаяни — Ессекібо — 24 штатом Венесуели, після чого навіть наказав випустити нові карти країни й заявив про використання нафти в цьому районі.

У відповідь президент Гаяни Ірфаан Алі назвав дії Венесуели “прямою загрозою” його країні. За його словами, у відповідь Гаяна спиратиметься на міжнародних партнерів і навіть розглядатиме ідею створення військових баз за іноземної підтримки.

“Я ясно дав зрозуміти з моменту оголошення про “референдум”, що це пряма загроза територіальній цілісності, суверенітету та політичній незалежності Гаяни. Оголошені заходи є кричущим ігноруванням постанови Міжнародного суду від 1 грудня 2023 року. Гаяна розглядає це як безпосередню загрозу своїй територіальній цілісності та посилить запобіжні заходи для захисту своєї території”, — сказав Алі.

На цей політичний конфлікт відреагували у Сполучених Штатах Америки. Зокрема, державний секретар США Ентоні Блінкен заявив про цілковиту підтримку суверенітету Гаяни.

“Закликаємо до мирного вирішення спору і дотримання всіма сторонами арбітражного рішення 1899 року, що визначає сухопутний кордон між Венесуелою і Гаяною, поки сторони не досягнуть нової угоди або компетентний юридичний орган не ухвалить іншого рішення”, — йдеться в повідомленні Держдепартаменту США.

Крім цього, Білий дім оголосив про проведення військових навчань у Гаяні. А в самій Гаяні заявили про приведення військ країни у підвищену боєздатність. Керівництво держави також звернулося до Ради безпеки ООН із проханням втрутитися у ситуацію.

Гаяна з 1966 року є незалежною державою. Регіон Ессекібо, на який накинув оком Мадуро, і який Венесуела оголосила “спірним” за підсумками так званого “референдуму”, становить приблизно дві третини від території Гаяни.

При цьому права на цю територію офіційний Каракас оскаржує близько 100 років. Експерти вважають, що це пов’язано з тим, що у цьому регіоні є багаті родовища нафти та газу. Проте, згідно з нещодавнім рішенням Міжнародного суду ООН, Венесуела не має права вдаватися до будь-яких дій, які загрожують контролю Гаяни над цією територією.

За інформацією західних ЗМІ, щоб ігнорувати юрисдикцію Міжнародного суду, в якому Гаяна відстоює свій регіон, уряд Мадуро намагається заручитися підтримкою місцевого населення та Російської Федерації.

Росія, звісно, підтримує загарбницькі апетити Мадуро, і багато політиків вважають, що РФ може втрутитися, якщо президент Венесуели попросить допомоги у Володимира Путіна.

Венесуела є давнім партнером Росії. Зокрема, 2008 року країни підписали меморандум про співпрацю в енергетичній сфері. Каракас також був активним покупцем російського озброєння, зокрема літаків і ракет.

Читайте також: Що викликало загрозу війни в Латинській Америці і яка роль Росії — розбір (ВІДЕО)

Думки експертів

Про ситуацію в Латинській Америці і про те, навіщо Ніколасу Мадуро потрібна Гаяна, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• Олександра Ковальова, кандидатка політичних наук, аналітикиня Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”;
• Іван Фечко, експерт Програми Латинської Америки та Карибського басейну Ради зовнішньої політики “Українська призма”.

ОЛЕКСАНДРА КОВАЛЬОВА: Венесуела не протримається довго проти США та Великобританії

— Я важко сказати, чому Мадуро так довго мовчав. В принципі, Венесуелі якраз було б менше чого втрачати в попередні роки, коли вона була фактично в ізоляції, і було накладено серйозні санкції Сполученими Штатами.

Зараз у країні ситуація змінилася, і буквально у жовтні США трохи послабили санкції, а наприкінці листопада Венесуела підписала договори з деякими провідними нафтовидобувними компаніями, зокрема з китайськими, індійськими та іншими.

Але вже на той час у Венесуелі почали працювати іспанська та італійська компанії. Тобто країна начебто налаштувалася на міжнародне співробітництво.

Для мене це стало несподіванкою: тільки з’явилася можливість виходу з ізоляції, і поставити країну в таку ситуацію, коли вона взагалі може потрапити ще гіршу в ізоляцію. У якомусь сенсі для Мадуро це було, мабуть, політичним самогубством.

Тому для мене тут відповідь у тому, що він, напевно, заручився підтримкою Росії, а можливо, РФ просто штовхає його на такий крок.

З іншого боку, Венесуела ослаблена всіма попередніми роками економічної кризи, зокрема військової. Так, колись вона отримувала зброю від Росії, але ця зброя, самі розумієте, була не новою. І чи вистачить потужності Венесуели для того, щоб здійснити такий військовий напад, — це велике питання.

Тим більше ті ж експерти говорять про те, що у Венесуелі навіть немає хороших доріг, щоб через сельву добиратися до Гаяни транспортними військовими засобами, що є у неї.

Гаяна — це колишня британська колонія, і вона здобула незалежність досить недавно, 1966 року. І безумовно, що Британія та Штати підтримають цю територію.

Зрозуміло, що Венесуела проти таких серйозних міжнародних гравців не протримається довго. Це все дуже сумнівна ситуація. Навіть якщо Росія штовхнула Венесуелу на цей крок, то навряд чи РФ справді втрутиться іншим шляхом, ніж дипломатичним.

ІВАН ФЕЧКО: Дипломатичну роботу в країнах Латинської Америки потрібно активізувати

— Коли ми говоримо про міжнародні відносини, звичайно, треба бути дуже поміркованими в оцінках. Давайте не будемо дуже оптимістичними. Так, з одного боку, звісно, ми можемо говорити, що вчорашній візит українського президента до Аргентини — це великий прорив у відносинах не лише із конкретно взятою країною, а й усім латиноамериканським регіоном.

Принаймні це перший візит на такому великому рівні українського глави держави до країн Латинської Америки з 2011 року. І протягом останніх 30 років української незалежності ми не мали тісних стосунків із більшою частиною країн цього регіону.

Але зараз, після вторгнення в Україну Росії, ситуація починає змінюватися, і наші дипломати дуже працювали для того, щоб ці країни підтримували нас на різних майданчиках, у тому числі і в ООН. І щоб вони сильно тиснули на Росію для створення цієї міжнародної ізоляції РФ.

І якщо ми говоримо про вчорашній візит Володимира Зеленського, там було кілька дуже важливих зустрічей. Окрім зустрічей із президентами Парагваю, Уругваю, Еквадору, ми можемо згадати про зустріч і з президентом Чилі Габріелем Боричем, великим другом України.

І те, що зараз президентом Аргентини стала людина з чіткою проукраїнською, прозахідною позицією, це також дуже важливо. Тому що попередній президент Аргентини Альберто Фернандес посідав позицію, як він казав, нейтральну, але за фактом він не соромився співпрацювати з Путіним. Можна згадати, як на саміті у Китаї Фернандес із ним дуже близько спілкувався.

Нині ж ситуація повністю змінюється. Хав’єр Мілей з першого дня вторгнення Росії в Україну чітко окреслив свою позицію. І потім під час передвиборчої кампанії він завжди повторював, що Росія — це агресор, Путін — автократ, і що за його президентства Аргентина бездоганно підтримуватиме Україну так само як, наприклад, Ізраїль, і триматиметься саме цих демократичних держав.

І ми також можемо звернути увагу на дипломатичні знаки уваги з боку президента та його адміністрації: коли була церемонія між різними представниками інших країн, зокрема короля Іспанії, то Зеленському приділили найбільшу увагу.

Це знак уваги не лише безпосередньо президенту, це знак уваги до країни, України в цілому. Також президента Зеленського виділили, коли Хав’єр Мілей подарував йому спеціальний подарунок — Менору. Це такий свічник у зв’язку зі святом Ханукі, яке відбувалося минулого тижня.

Як ми знаємо, Хав’єр Мілей дуже підтримує Ізраїль. І прихильникам юдаїзму цей знак є знаком уваги у бік його підтримки України та цих зусиль щодо відновлення справедливого світу.

Ми після цих усіх розмов чекаємо на практичний результат. На перше ставимо, звісно, проведення саміту “Україна — Латинська Америка” в Аргентині наступного року. Це дипломатична ініціатива, яку запропонував Володимир Зеленський на початку цього року, щоб об’єднати усі країни Латинської Америки на підтримку України.

Ці домовленості дуже важливі не лише у контексті відносин між Україною та Аргентиною, а й загалом у контексті посилення українського впливу та української підтримки серед усіх інших країн Південної Америки.

Потрібно зараз активізувати роботу наших дипломатичних представництв, як в Аргентині, так і в інших країнах Латинської Америки, для того, щоб результат посилився, і щоб ми отримали практичну політичну користь у форматі економічного співробітництва, у форматі запровадження санкцій та постачанні зброї.

Наприклад, в Аргентині є гелікоптери ще радянського виробництва, які можуть бути передані Україні. Я думаю, що таких тем для розмов у цьому напрямі може бути ще більше.

Читайте також: Нові контакти та підтримка країн Латинської Америки: навіщо Зеленський їздив до Аргентини