Загроза для Кремля: чи перейде Китай на бік Америки — прогноз Мацуки

Що Росія без Китаю? Великий східний брат сьогодні скуповує у РФ задешево енергоносії, чим поки що тримає на плаву російську економіку, підтримує її в ООН і зображає рукостисканність обвинуваченого Гаагою Путіна. З іншого боку, КНР заявляє, що не визнає анексованих в України територій.

Що буде, якщо Китай таки “дотиснуть” у той чи інший бік? Яку ціну йому доведеться заплатити, якщо він обере Росію, і навпаки — що буде з РФ, якщо КНР розвернеться в бік Заходу? Відповіді на ці запитання — у матеріалі шеф-редактора телеканалу FREEДOM Олексія Мацуки.

Безмежна дружба?

Китай зараз — остання надія Путіна. В умовах, коли весь світ проти Росії, саме Пекін за бажання може врятувати Кремль — у фінансовому, політичному і, зрештою, у військовому плані. Але тут не все так однозначно — судячи з усього, КНР, як і раніше, хоче всидіти на двох стільцях.

Останнім часом Пекін дає неоднозначні сигнали: з одного боку, він заграє з Росією, підтримуючи в ООН і організовуючи високий візит. А з іншого — відкрито не схвалює дії Росії в Україні, чим дає зрозуміти, що у нього своє бачення і свої пріоритети.

Так, з одного боку, Сі Цзіньпін приїжджає до Москви з офіційним візитом, говорить про “міцну дружбу” і навіть хвалить Путіна, даючи зрозуміти, що робить ставку на його подальше перебування при владі. А з іншого — лише через півтора тижні після цього Китай виступає проти рішення Путіна про розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі.

“Ми виступаємо за заборону передачі ядерної зброї, щоб жодні ядерні країни не передавали свою ядерну зброю за кордон і не розміщували її за межами своєї країни”, — заявив заступник постпреда Китаю при ООН Ген Шуан.

Китай і раніше говорив, що ядерні країни “повинні дотримуватися своїх зобов’язань і зменшувати ризик ядерної війни”. Але зараз ці слова прозвучали як відкрита критика Москви. Звісно ж, без найвищого схвалення від голови Сі таке не робиться. Виходить, що дружба-дружбою, а в ключових питаннях Китай сам по собі?

Але як тоді бути з Україною? Адже та ж телефонна розмова Сі Цзіньпіна із Зеленським ніяк не відбудеться. Про це говорили вже і в Білому Домі, й в Брюсселі, а глава КНР усе не поспішає. Під час візиту Макрона в Пекін видання Le Parisien повідомило, що для переговорів із президентом України китайцям нібито потрібно “вибрати зручний момент”. Ситуація стала настільки незручною, що дипломатам КНР доводиться виправдовуватися.

“Той факт, що голова Сі не розмовляє із Зеленським, не означає, що Китай на боці Росії в українському питанні”, — сказав постійний представник КНР при Євросоюзі Фу Цун.

Цим зволіканням — свідомо чи ні — Китай підіграє Путіну. Але з іншого боку, той самий китайський посол у Брюсселі заявив, що “його країна не визнає спроб Росії анексувати українські території, включно з Кримом і Донбасом”. Використовуючи спортивні терміни, рахунок аргументів “за” і “проти” Росії — 2:2.

Тут ще цікаво. В інтерв’ю New York Times цей же топдипломат дуже скромно оцінив роздуту Кремлем російсько-китайську дружбу. Заявив (і це не журналісти не так зрозуміли, як згодом спробували трактувати, а пряма цитата), що деякі люди “неправильно інтерпретують” заяву лідерів Китаю та Росії про “безмежну дружбу”, мовляв, це є лише “риторичним прийомом”, і не варто це сприймати так буквально.

“Безмежна — це не що інше, як риторика”, — пояснив постійний представник КНР при Євросоюзі Фу Цун.

Таким чином, позицію Пекіна зараз можна описати як “ні нашим, ні вашим”. І це не дивно, адже війна в Україні ставить Китай у дуже складне становище. Він мусить лавірувати між підтримкою свого стратегічного партнера Росії та намаганнями не посваритися зі Сполученими Штатами та європейцями. І річ навіть не в принципах, а в ціні того, що трапиться, якби КНР наважився порвати із Заходом.

За ціною не постоїмо

Якою буде ціна для Китаю, якщо він перейде на бік Росії? І почне не тільки підтримувати на Радбезі ООН (це і зараз відбувається), а й, наприклад, відкрито допомагати у військовій сфері? Або сприяти в обході санкцій, відмиванні грошей? У США цю “ціну” навіть сформулювали.

“Ми дуже стурбовані тим, що Китай розглядає можливість надання летальної підтримки Росії в її агресії проти України, і я дуже чітко дав зрозуміти, що це матиме серйозні наслідки в наших відносинах”, — заявив держсекретар США Ентоні Блінкен.

Загалом ці “серйозні наслідки” можна описати так: усе, що пережила Росія після повномасштабного вторгнення. Відхід тепер уже з китайського ринку сотень західних компаній, ембарго на енергоносії тощо. Причому, сказав про це навіть особисто Байден.

У Штатах поки що не згадують слово “санкції”, щоб зайвий раз не загострювати ситуацію, але сумнівів немає — вже відпрацьовані на Росії механізми можуть бути дуже оперативно використані й проти Китаю. Ось тільки масштаби російської та китайської економіки непорівнянні. Тому й наслідки для КНР від тих самих заходів, які світ уже бачив, можуть бути набагато важчими.

“Китай поплатиться набагато більше, якщо проти нього вже введуть санкції. Це ще Росія може існувати в якомусь туберкульозному стані з розподільними елементами в економіці. А Китай, з огляду на його масштаби розвитку, темпи зростання, демографію, — півтора мільярда потрібно чимось годувати, чимось займати людей. Тому там, звичайно, обвал буде жахливий”, — вважає російський опозиціонер, колишній депутат Держдуми РФ Марк Фейгін.

І насамперед Китай боїться втратити величезний американський ринок. За даними Бюро економічного аналізу США, торік імпорт і експорт між двома країнами сумарно становив 690 млрд дол., що стало новим історичним рекордом.

Америка імпортувала з КНР товарів на 536 млрд дол., а Китай зі США — на майже 153 млрд. Навіть попри торговельну війну, розпочату Трампом 2018-го, Китай стабільно залишається третьою країною за обсягами торгівлі зі Штатами (поступившись лише Мексиці та Канаді).

Не менш міцний зв’язок у КНР і з економікою Євросоюзу. За даними The New York Times, Китай був третім за величиною покупцем товарів у ЄС минулого року і є найбільшим експортером товарів до ЄС.

Уявляєте, які наслідки може мати втрата цієї частини ринку? Американський сенатор Ліндсі Грем нещодавно дуже образно про це сказав:

“Якщо ви стрибаєте в путінський поїзд, ви неймовірно дурні. Це все одно, що купити квиток на “Титанік” після того, як ви вже бачили фільм”.

Інститут німецької економіки в Кельні опублікував нещодавно цікаве дослідження. Головний висновок — китайській економіці просто не обійтися без цілого списку життєво важливих товарів із західних країн. Китай залежить від Заходу і в постачанні високотехнологічної продукції, перш за все, у сфері напівпровідників.

“Втрата доступу до західних технологій сильно ускладнить досягнення мети домогтися широкої технологічної автаркії та одночасно вийти в лідери на численних напрямках інновацій. Те ж саме можна сказати й про прагнення Китаю йти в перших рядах у галузі сучасних військових технологій”, — зазначають німецькі аналітики.

Таким чином, якщо Китай вибере Росію, то насамперед втратить західний ринок. Безумовно, це відіб’ється і на самому Заході, але там хоча б є альтернатива, а для Китаю це буде неймовірно болісно. І в цих умовах зовсім не порожньою фантазією виглядає питання: а що, якщо КНР таки вибере іншу сторону, відмовить у підтримці Росії?

Остання надія

Цілком можливо, що якщо хтось із західних політиків запропонує Китаю такі економічні умови, які переважать геополітичні аргументи, Пекін у результаті відмовиться взаємодіяти з Росією. У Піднебесній зараз і без того далеко не все гаразд: криза у сфері нерухомості, падіння народжуваності, й, зрештою, зниження темпів економічного зростання.

Теоретично, якби Китай побачив, що йому пропонують врятувати його “економічне диво” (наприклад, США та Євросоюз знижують мита, відкривають ринки), то загалом це могло б відвернути Сі від Москви. Водночас, це, безумовно, небезпечна гра, оскільки тим самим Захід ще більше послабить Кремль і одночасно посилить Китай.

“Ще з часів правління Джорджа Буша-молодшого республіканці та велика кількість демократів виступали за продовження політики економічного залучення Китаю до ліберального світового порядку. У результаті Китай перетворився на найбільшого світового виробника, найбільшу торговельну державу, і китайці вирішили обскакати й узяти ті сфери, в яких Захід і Сполучені Штати були монополістами”, — зазначає Віталій Козирєв, професор Коледжу міжнародних досліджень ім. Ендікотта.

Інший варіант, який дуже часто згадують у пресі, це певні поступки в найболючішій для Китаю темі — щодо Тайваню. Так, це може бути сприйнято як “розмін”, це може бути сприйнято в багнети в Конгресі США. Але ймовірно, що Сі готовий би був відвернутися від Москви, якщо отримав би обіцянки, що Захід пом’якшить позицію в тайванському питанні.

І якщо Росія в підсумку залишиться зовсім одна, то наскільки це буде катастрофічним для Москви? Чи зможе вона продовжувати війну?

Адже Китай — єдиний союзник із п’ятірки постійних членів Радбезу, який може використовувати в інтересах Росії право вето (по інший бік — США, Велика Британія і Франція). ООНівські механізми пропонують реформувати. Еммануель Макрон, зокрема, хоче переглянути застосування права вето в питаннях, що стосуються масових злочинів. А до них, безсумнівно, належить і війна на українському фронті. Була також ідея забрати право вето у країни, яка прямо зацікавлена в резолюції, що голосується. Якби Захід погодився на таке обмеження, Кремль втратив би свою “золоту акцію”, можливість блокувати рішення на рівні Об’єднаних Націй. І в цих умовах якщо і Китай промовчав би, то Радбез вперше за багато років зміг би по-справжньому заробити.

Другий аспект — економічний. Сьогодні економіка Москва і Пекіна зростається корінням.

“З погляду імпорту Росія зараз якщо не найзалежніша від Китаю країна, то друга після Північної Кореї”, — каже Іікка Корхонен, керівник Інституту країн з перехідною економікою при Банку Фінляндії.

Але тут достатньо порівняти лише дві цифри. Рекордний товарообіг Китаю з Росією — 690 млрд дол. А з Америкою він більший утричі! І якщо виникне жорсткий вибір — з ким торгувати — відповідь очевидна.

“Китай зберігає сильні економічні інтереси у відносинах із Заходом, і він має врівноважувати свої відносини між Росією і Заходом. Це означає, що Китай, найімовірніше, не захоче нести значні витрати або ризики, щоб підтримати війну Росії. У цьому сенсі він зовсім їй не союзник”, — наголошує Найджел Гулд-Девіс, старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS).

А ось у сфері енергетики експерти вже відкрито заговорили, що Росія перетворюється на сировинний придаток Китаю. Пекін (розуміючи, що Москві більше нікому збувати свою сировину) виторговує солідні знижки. Але при цьому показовий факт — КНР все одно побоюється “складати всі яйця в один кошик”. Не хоче залежати від одного постачальника, щоб не повторити помилку Євросоюзу.

“Китай користується ситуацією. Умови, на яких Росія підписує всі ці угоди з Китаєм, не дуже добре вкладаються в інтереси Росії. Це в нинішній ситуації вимушені рішення, коли у Росії на євразійському континенті немає союзників. Тобто Китай — це остання надія режиму Росії протриматися кілька років на плаву”, — акцентує міжнародний оглядач Андрій Бузаров.

І тут важливо розуміти — Пекін завжди грає тільки за себе. Там, схоже, в принципі не готові втрачати торговельні зв’язки з жодною з країн. Проте війна з кожним днем підводить КНР до межі, коли доведеться вибирати. Наприклад, застосування Кремлем ядерної зброї в Україні стало б таким фактором. Тому сценарій, від якого ще не так давно відмахувалися, зараз щонайменше розглядають всерйоз.