За 5 км від кордону з Росією, під постійними обстрілами і без газу: як виживають близько 4 000 людей, що залишаються у Вовчанську (ВІДЕО)

Місто Вовчанськ Харківської області розташоване лише за 5 км від кордону з Росією. З початку повномасштабного вторгнення і до 11 вересня населений пункт перебував під російською окупацією, а тепер — під постійними російськими обстрілами. Ворог б’є по житлових будинках та інфраструктурі, намагаючись знеструмити місто. З кінця жовтня Вовчанськ, єдиний населений пункт України, до якого газ йшов безпосередньо з РФ, живе без газопостачання. У місті залишилося менше чверті від довоєнного населення, повідомляє FREEДОМ.

Багатоповерхівки Вовчанська спорожніли: багато місцевих жителів давно виїхали. Люди кажуть, що жити тут неможливо: російські війська обстрілюють кілька разів на добу.

“По місту постійно ведуться обстріли з боку Російської Федерації. Ми знаємо, що тут кордон за 3-4 км від нас, і будь-коли можуть бути обстріли. Вони ведуть вогонь і о 6-й ранку, і о 12-й дні, і вночі — обстріли непередбачувані”, — коментує начальник сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 міста Вовчанськ Олексій Харківський.

Серед тих, хто протримався в районі, що обстрілюється, довше за інших, — Людмила. Але 6 січня під час обстрілу снаряд влучив і в її помешкання.

“Кухня — все наскрізь. Там стіни міною пробило”, — каже мешканка Вовчанська.

Місто пів року перебувало під російською окупацією — із 24 лютого. Український прапор повернувся до Вовчанська 11 вересня. Люди зустрічали Збройні сили України із радістю.

“Люди почали кричати, скандувати, співали з нами гімн, здіймали прапор. Це було дуже приємно, що люди на нас чекали і дочекалися нарешті”, — згадує поліцейський Олексій Харківський.

Жорстоко обстрілювати Вовчанськ російська армія почала після деокупації. Росіяни ведуть вогонь по мирних кварталах та інфраструктурі міста. Окрім мін та снарядів, у мешканців Вовчанська є ще одна загроза — холод. Окупаційні війська б’ють по лініях електропередач.

“Сьогодні електрика — це єдине, що зігріває людей. На жаль, світло теж буває не завжди. Але наші монтери постійно ремонтують. Ми отримуємо світло, коли це можливо. Ті, хто живе у багатоповерхівках, дуже мерзнуть: там температура, може, плюс 5 від сили. І електричних обігрівачів катастрофічно не вистачає. Вони дуже потрібні, оскільки грітися немає чим”, — розповіла мешканка Вовчанська, волонтерка Жанна Писаренко.

Людей рятують теплі речі та буржуйки, діставати дрова для яких дуже непросто. Навколо Вовчанська — ліси, проте російські окупанти їх замінували, коли тікали. Дрова та гуманітарку привозять волонтери.

У відділенні хірургії Вовчанської лікарні здебільшого перебувають пацієнти з мінно-вибуховими та осколковими пораненнями. Медперсонал зберігає уламки та кулі, які витягує з пацієнтів, як докази російських обстрілів.

“У нас було таке, що надходили не одна, не дві, і навіть не три одночасно поранені людини. Було таке, що в одній операційній швидко зробили [операцію], перейшли до іншої. Буває таке, що між операційними доводиться бігати по п’ять разів”, — коментує лікар-інтерн Тетяна Велігоря.

Велігоря — хірург. Живе у Харкові. Перед повномасштабним вторгненням Росії до України приїхала до батьків у Вовчанськ. Виїхати не змогла — опинилася в окупації.

“Найстрашніше, що треба було лікувати людей, які заходять зі зброєю і можуть піти проти тебе. Оце було найстрашніше, напевно”, — згадує вона.

Із озброєними окупантами доводилося спілкуватися і завідувачу відділенням хірургії Вовчанської лікарні Віктору Чернишу.

“Я ставив одному з росіян таке запитання: “Навіщо ви нас вбиваєте? Чого ви хочете від нас? Ми ж на вас не нападали, не загрожували”. Він відповів: “Ми хочемо вбити всіх нацистів”. “Так ви ж написали на білборді, що ми ваші брати! Ви визначтеся — ми нацисти чи брати?”. Він каже: “Я так глибоко не копаю. Я військовий. Нам наказано вас усіх убивати”, — переказав діалог із окупантом лікар.

Віктора Черниша — завідувача відділенням, талановитого хірурга з багаторічним стажем — російські окупанти з лікарні звільнили. Він відмовився писати заяву на роботу до російського лікувального закладу. Лікар згадує, що російські військові розстрілювали мирних мешканців цілими родинами. На початку окупації до реанімації привезли одразу п’ятьох людей.

“Там було двоє чоловіків та три жінки. З цих жінок одна — 16-річна дівчинка. Їх усіх обстріляли російські солдати. Вони проїжджали повз танк, і у дитини було кульове поранення голови. У всіх були кульові поранення. Ми їх прооперували. Ніхто не помер. Дитину прооперував наш харківський нейрохірург. Він живе у нас у Вовчанському районі”, — розповів завідувач відділенням хірургії Вовчанської лікарні Віктор Черниш.

Після деокупації російські війська вже неодноразово обстрілювали Вовчанську лікарню.

“Закриті скрізь вікна мішками, бо 2 січня ми мали обстріл. За 10 метрів від приміщення приліт був. Один пацієнт тут був. Ми його, коли почався обстріл, відвезли в безпечне місце там, де у нас дві стіни. Тобто всіх пацієнтів, коли починається обстріл, ми вивозимо до коридора”, — каже виконувач обов’язків заступника директора лікарні Олександр Шиш.

Під час одного з таких обстрілів, у середині грудня, було поранено мешканеця Вовчанська Олександра. Це сталося, коли він йшов додому з роботи. Зараз чоловік у лікарні.

“До пенсійного дійшов і біля пенсійного саме в цей час, о восьмій годині рівно, почали бомбити”, — згадує Олександр.

Раніше у Вовчанській лікарні працювали понад 300 людей, зараз наполовину менше. Багато хто виїхав через обстріли та холод. Медперсонал, що залишився, каже, що справляється. Із медичним забезпеченням допомагають волонтери. Днями привезли апарат штучної вентиляції легень, кисневі концентратори, медичний компресор.

“Отримали запит, зрозуміли, що це необхідна річ, що ми маємо можливість придбати, привезти, встановити, налагодити. У нас є медичний технік разом із нами”, — розповів представник громадської організації “Дипломати” Олексій Гоянюк.

Нині Вовчанськ виглядає напівпорожнім. Тут залишаються близько 4 тис. людей. До повномасштабного вторгнення у місті проживали близько 17 тис. Ті, хто залишилися, впевнені, що треба трохи потерпіти: Україна скоро переможе і життя у місті налагодиться.

Читайте також: Містечко Вовчанськ після звільнення від російської окупації: історії українців