Прикордонний Вовчанськ (Харківська область) — спорожніле місто. Попри те, що минув майже рік після деокупації, обстріли з російського боку тривають щодня. Останні два тижні ворог стягує до кордону живу силу, і обстріли стали інтенсивнішими. Тим часом волонтери евакуюють місцеве населення, повідомляє FREEДОМ.
“Сьогодні вранці ось тільки-тільки затихло. Був масований обстріл самого міста. Обстріли щодня і вдень, і вночі — артилерія, міномети”, — розповідає начальник Вовчанської військової адміністрації Томаз Гамбарашвілі.
На сьогодні у волонтерів 30 заявок на виїзд. Скільки людей у підсумку погодяться виїхати — невідомо.
Одна сім’я з трьома дітьми просиділа в місті всю окупацію і майже рік обстрілів після війни.
“У мене зарплата, тут хороша робота”, — пояснює батько дітей, який залишився в місті, тоді як його сім’я евакуювалася.
Мешканка Вовчанська Юлія сказала, що російські окупанти посилили обстріли міста.
“Страшно. Дуже сильно. Ми в наметі сиділи. Так було страшно”, — каже донька Юлії.
Наразі евакуація на Харківщині активізувалася, збільшилася кількість заявок із Куп’янська, довколишніх сіл і Борової. А у Вовчанську волонтери працюють уже близько 10 днів.
“Що частіше “прильоти”, то частіше люди погоджуються”, — пояснює волонтерка.
Наступна адреса. В автобус сідає хлопчик Кирило. На руках у нього — двомісячне кошеня Міша, у кишенях — шрапнель.
“Багато штук викинув, а на даху сараю жменя така була. Тато каже, що це не касета, а якийсь снаряд забивають цими цвяхами, які називаються шрапнель”, — каже дитина.
“Не хочеться їхати, звичайно. Діватися нікуди. Життя дітей дорожче. У нас пів години тому двічі так шарахнуло! Думали, і будинки потрапляють. Досі щось горить”, — розповідає зі сльозами на очах мешканка Вовчанська Наталя Крутько.
Голова загону евакуації Червоного Хреста Ігор Клименко записує такі адреси. Над головами – звук безпілотника. Раптом з’являється дідусь одного з підлітків і хоче забрати онука назад. Від чоловіка відчувається запах алкоголю.
“Ви знаєте, всі бояться. Багато хто прив’язаний до своїх домівок. Вони звикли жити тут, вони бояться будь-яких змін. Іноді їх навіть не лякають постійні обстріли”, — зауважив начальник ювенальної превенції Чугуївського управління Національної поліції України.
“Звуки виходів, “прильоти” — це найкраще, щоб переконати людей, слова тут не чинять жодної дії. Як усе активізується — тоді вже люди самі готові їхати. Прилітає в будинок, поруч десь, ускладнення, поранення, тоді вже люди їдуть”, — повідомив керівник загону евакуації харківської організації Червоного Хреста України Ігор Клименко.
В автобусі діти обговорюють між собою, які бачили осколки та що таке шрапнель.
Готових виїхати зібрали. З тими, хто не згоден, будемо працювати далі”, — каже Ігор Клименко.
Усім евакуйованим запропонують гуртожиток у Харкові, частина поїде до родичів. До початку примусової евакуації у Вовчанську залишалося близько 200 дітей. Щодня цифра стає меншою.
Читайте також: Львівські хірурги допомагають відновитися постраждалим через війну українцям — історія вчительки з Лисичанська (ВІДЕО)
Нагадаємо, п’ятеро дорослих та шестеро дітей виїхали з селища Біла Криниця — це Вовчанська громада Харківської області. 5 липня російські військові завдали масованого ракетного удару по селищу з Білгорода — обстрілювали ракетами С-300. Двоє людей було поранено. Пошкоджено будинки та споруди мирних жителів. Біла Криниця знаходиться за 17 кілометрів від кордону з Росією.