Європейський військовий контингент в Україні як гарантія безпеки: чи відправлять західні лідери свої війська — думки експертів

Саміт “коаліції охочих” відбувся в Парижі 27 березня. У ньому брали участь представники 31 країни. До Єлисейського палацу прибув і президент України Володимир Зеленський, який раніше зустрівся з прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером і президентом Франції Еммануелем Макроном. 

На порядку денному саміту “коаліції охочих” були гарантії безпеки, які можуть надати Україні європейські сили, та побудова стійкої військової моделі для запобігання можливим новим російським вторгненням.

Результати саміту “коаліції охочих”

По закінченні саміту “коаліції охочих” президент України Володимир Зеленський заявив, що необхідний зрозумілий чіткий план реагування на можливі загрози. Гарантії безпеки — це війська на території України. Усі учасники “коаліції охочих” і Україна мають розуміти мандат цієї місії, де вона перебуватиме, як вона діятиме, протокол. 

Тому глава Української держави запросив представників цієї коаліції приїхати в Україну, вивчити ситуацію, розробити це бачення. Зеленський також зазначив, що збільшується кількість пропозицій щодо можливого відправлення контингенту і гарантій безпеки від лідерів різних країн. 

“Є багато пропозицій від лідерів, і їх стало більше. Те, що збільшуються країни, які готові хто як — хтось у небі, хтось ППО, хтось реально boots on the ground (наземні війська), хтось на морі Україні давати гарантії безпеки й відправляти свій контингент. Таких країн стає більше”, — заявив президент України на пресконференції після саміту “коаліції охочих”. 

Володимир Зеленський також наголосив, що простої присутності ОБСЄ (Організація з безпеки та співробітництва в Європі) недостатньо, оскільки це не гарантія безпеки, у них немає відповідного мандата, і росіяни їх не бояться. 

“Наша позиція щодо ОБСЄ, при всій повазі. Ми не хочемо просто присутності ОБСЄ. Це не є гарантіями безпеки, у них є свій функціонал, але у них немає відповідного мандата. Просто немає, як у військового контингенту. І росіяни їх не бояться”, — сказав Зеленський. 

Як передає The Guardian, відповідаючи на запитання про деталі будь-яких майбутніх сил, які можуть бути розгорнуті в Україні, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер сказав, що вони спиратимуться на потужність української армії за допомогою “сил, призначених для стримування, щоб послати повідомлення Путіну, що ця угода буде захищена”.

Але, за словами Стармера, позиція європейців полягає в тому, щоб “відповісти на запитання: якщо цього разу буде досягнуто угоди, чому вона триматиметься так, якщо угоди в минулому не виконувалися?”. При цьому він наголосив на важливості політичного лідерства, яке демонструє “найсильнішу Європу за дуже довгий час”. 

“Якщо ми зможемо забезпечити це лідерство, підкріплене оперативними планами, то, на мій погляд, це найкращий шанс досягти результату, якого ми всі хочемо”, — заявив Кір Стармер.

Після саміту Володимиру Зеленському вдалося поговорити з прем’єром Болгарії Росеном Желязковим. Він розповів, що виступив з ініціативою створити в Болгарії національний штаб із моніторингу та запобігання ворожим діям у Чорному морі. Цей штаб займатиметься контролем судноплавства, моніторингом ситуації в Чорному морі після того, як почне працювати режим припинення вогню. Представник Болгарії зазначив, що його ініціатива знайшла розуміння і її вдасться імплементувати.

Раніше прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер і президент Франції Еммануель Макрон провели переговори з 37 країнами щодо створення міжнародної “коаліції охочих” з гарантій безпеки України. Йдеться про військову та фінансову підтримку з боку партнерів, а також розміщення військового контингенту на території України після того, як буде досягнуто угоди про припинення вогню. 

Після зустрічі з Володимиром Зеленським напередодні саміту “коаліції охочих” президент Франції Еммануель Макрон анонсував новий пакет допомоги на 2 млрд євро. Він акцентував, що зміцнення Сил оборони України — одна з головних тем саміту. За словами Макрона, другий елемент дискусії буде націлений на тривале підтримання припинення вогню, щоб контролювати, моніторити та підтримувати цей режим. 

“Ми будемо обговорювати, як вибудувати послідовність: контрольоване припинення вогню, і потім, як виходити на перспективу тривалого миру. Третій елемент дискусій — це майбутня модель української армії. Адже коли буде підписано мирну угоду, найголовніша гарантія для України — мати свою власну армію, яка стоятиме першим заслоном і перешкоджатиме новим можливим атакам російської армії. Четвертий елемент — сили забезпечення гарантій, вони не стоятимуть безпосередньо на лінії контакту, а другим заслоном — для того, щоб також бути силою стримувань”, — заявив Макрон.

Офіційна назва західних об’єднаних військ — Багатонаціональні сили в Україні. Це в жодному разі не миротворчий контингент, оскільки мирити нікого. Одна країна напала на іншу, є жертва і є агресор. Формат і склад цього контингенту обговорювали вже щонайменше тричі на міжнародних зустрічах.

Минулого тижня в штаб-квартирі Об’єднаного оперативного командування в Британії журналісти нарахували представників 29 країн. Серед них — Британія, Франція, Чехія, країни Балтії, Норвегія, Туреччина, Швеція. Але це не означає, що всі вони готові відправити свої війська в Україну. Хтось готовий надати техніку, хтось матеріальну допомогу, хтось допомогти логістикою.

Передбачається, що в Україну відправлять до 30 тис. військових у разі досягнення угоди про припинення вогню. Їх розмістять невеликими групами на ключових напрямках. Звичайно ж, солдатам потрібен захист і прикриття з повітря. І якраз на саміті належить вирішити, хто і скільки надасть винищувачів. Причому новітніх “Тайфун” (Typhoon) або F-35. Безпека в Чорному морі — ще один головний компонент. Це не тільки мінні тральники, а й створення військово-морської оперативної групи. 

Безумовні лідери коаліції — Париж і Лондон, причому британський прем’єр Кір Стармер готовий розмістити війська в Україні на багаторічний термін. З 30 тис. солдатів 10 тис. будуть якраз із Британії. Про це пише видання The Times з посиланням на джерела в уряді.

“Це буде довгострокове зобов’язання, йдеться про роки, і британські війська перебуватимуть в Україні стільки, скільки знадобиться для виконання мирної угоди та стримування Росії”, — йдеться в публікації The Times.

Тим часом президент Франції Еммануель Макрон запропонував альтернативу європейським військам в Україні. За його словами, це може бути місія під егідою ООН. Щоправда, у Києві впевнені, що від окупації або повторного вторгнення Україну це не захистить.

“В ООН не буде жодного мандата захищати Україну, якщо Путін знову прийде з війною до нас. Тут є питання, чи буде такий мандат у контингенту. Поки що немає відповіді на це питання. Але, безумовно, коли є зрозумілі війська, є ППО, є кораблі, літаки та серйозна армія, є серйозна розвідка наших партнерів, тут в Україні, безумовно, піти проти такої інфраструктури дуже небезпечно для росіян”, — заявив президент України Володимир Зеленський.

Позиція ще одного ключового партнера України в Європі — Німеччини — залишається невизначеною. Як заявили в Бундестазі, у них поки що немає розуміння, як буде реалізовано пропозицію про 30-денне припинення вогню в Україні. І ризикувати, роблячи п’ятий крок раніше першого, вони не будуть. Та й, як кажуть німецькі політики, відправлення солдатів у Східну Європу — занадто погана асоціація для Берліна.

Але є ще, наприклад, пропозиція від концерну Rheinmetall. У корпорації заявили, що готові озброювати багатонаціональні сили в Україні та нададуть понад 2 000 найменувань своєї продукції.

За самітом у Парижі, звичайно ж, пильно стежитимуть і в Кремлі. Можливо, за підсумком знову вибухнуть черговими погрозами. До цього вже лякали зупинкою всіх домовленостей, яких буде досягнуто, і ескалацією військових дій. Мовляв, будь-яка присутність військ означатиме пряме залучення країн НАТО у війну проти Росії, і Москва обов’язково відповість силою. Але вже зараз можна припустити, і якою буде відповідь Європи на всі ці загрози. Військову коаліцію там розглядають як одну з головних гарантій безпеки для Києва. І диктувати свої умови країна-агресор тут не буде.

У турецькому Міністерстві закордонних справ (МЗС) днями підтвердили, що також готові приєднуватися до коаліції. Безпека судноплавства в Чорному морі — те, що найбільше турбує Анкару, і де її допомога була б максимально ефективною.

Можливо, слідом за Туреччиною приєднатися і Китай. Ось уже два тижні в ЗМІ курсує інформація, що чиновники з Пекіна ведуть про це закриті переговори з представниками ЄС. Офіційно китайське МЗС запевнило, що така можливість поки що не розглядається. Однак участь Китаю в місії могла б поставити Кремль у вкрай незручну позицію. Блокувати розміщення контингенту, а тим паче погрожувати особовому складу — це означає серйозно зіпсувати відносини з тим, кого ще вчора називав партнером. Пекін тим часом міг би показати себе бенефіціаром завершення війни.

Головна невизначеність — чи нададуть Сполучені Штати супутникові прикриття і засоби протиповітряної оборони для західних об’єднаних військ. Про те, що США не відправлятимуть війська в Україну, глава Пентагону Піт Хегсет категорично заявив ще в лютому. Поки що за всім процесом Сполучені Штати спостерігають збоку, схвалюють його, але безпосередньо не підключаються. 

Саміт “коаліції охочих” в оцінці експертів

Які можуть бути результати саміту “коаліції охочих”? Чи реальне розміщення європейського військового контингенту в Україні як гарантій безпеки після досягнення миру? Як Європа перебудовує архітектуру безпеки на континенті? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, експерт Центру “Об’єднана Україна”;
• Олег Лісний, політолог;
• Віра Константінова, політологиня-міжнародниця, радниця голови ВРУ у 2019-2021 рр.;
• Ігор Чаленко, голова Центру аналізу та стратегій.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Система безпеки у світі остаточно зміниться

— Я не буду, напевно, надміру радикальним у твердженні, що Сполучені Штати вже остаточно виходять з Європи, нібито рішення ухвалено раз і назавжди. 

Однак те, що ми спостерігаємо, очевидно: системи безпеки у світі в колишньому вигляді не існує.

Цей процес почався значно раніше — ще в 1990-ті роки, після закінчення холодної війни. Тоді виникали сумніви: а чи потрібне НАТО взагалі? Пізніше стало здаватися, що світ має виглядати безпечнішим, що його устрій зміниться. 

Зараз ми з високим ступенем імовірності можемо говорити про те, що інституційно НАТО, видається, не зовсім готове виконувати свої функції із захисту своїх членів. У цьому є серйозні сумніви, особливо у країн, які перебувають на передньому краї — наприклад, у країн Балтії.

Ми чуємо критичні заяви не тільки від Дональда Трампа, а й від представників нинішньої адміністрації Білого дому, які ставлять під сумнів необхідність американських військ у Європі. Усе це говорить про те, що ми стоїмо перед моментом, коли система безпеки остаточно зміниться.

Я думаю, що на саміті “коаліції охочих” ухвалено конкретні рішення щодо підтримки України. Зараз багато суперечок щодо коаліції для контингенту в Україні: яким має бути мандат, чи буде це миротворча місія, чи щось інше, як це все сприймати? Це шлях, який ще належить пройти.

Буде сформовано певний формат і коли настане потрібний момент — сьогоднішні рішення вже почнуть працювати. 

ОЛЕГ ЛІСНИЙ: Зараз навколо України формується “коаліція хоробрих”

— Ми зараз спостерігаємо етап дорослішання Європи. Поки що все виражається в словах, але за ними вже йдуть і гроші, і літаки, і озброєння. Я не очікую якихось різких переломних моментів, але сама тенденція мені імпонує.

Мені хотілося б, щоб навколо України сформувалася “коаліція хоробрих” — і вона дійсно формується. Хоробрих, які не тільки говорять, а й діють. Бо бути хоробрим без зброї — це добре, але словами нікого не зупиниш. А ось країни на кшталт Франції, Німеччини, Великої Британії не тільки мають можливості, а й демонструють волю. 

Можливо, це суб’єктивна думка, але я не вважаю, що навколо України обов’язково мають об’єднуватися всі європейські країни. Важлива не кількість, а наявність тих, у кого є політична воля і реальні можливості. І це навіть не залежить від розмірів країни. Та ж Норвегія, наприклад, може виділити колосальні суми — і для Європи, і для України. Достатньо умовних “десяти хоробрих”. 

Я з надією дивлюся на Європу, тому що в неї зараз просто немає іншого виходу. Раніше, до нинішнього президента США Дональда Трампа, у них була можливість сховатися і просто чекати, чим усе закінчиться. Тепер такої можливості немає. Європейці це усвідомили й в нас із ними тепер спільний шлях. Ми повинні рухатися вперед разом, тому що це питання виживання. 

Якщо Україна не вистоїть, Європа зазнає величезних втрат — і там це чудово розуміють.

ВІРА КОНСТАНТИНОВА: Опрацьовуються конкретні елементи гарантій безпеки для України

— “Коаліція охочих” — це можливість для окремих держав-членів НАТО створити майданчик для вироблення конкретних рішень. 

Ми вже перейшли до етапу, коли опрацьовуються конкретні елементи гарантій безпеки для України, зокрема розгортання іноземного контингенту з моніторинговими та поліційними функціями. Наразі ведеться безліч дискусій, які, на мій погляд, мають привести до практичних результатів. Я бачу рішучість Європи, якої давно не було.

Кожна країна має суверенне право вирішувати — брати участь їй чи ні в певних діях на території третіх держав. Я бачу серйозну ініціативу, що виходить від наших британських партнерів, і прем’єр-міністр Кір Стармер уже кілька місяців системно працює над цим питанням.

Однак нагадаю, що ідея розгортання контингенту в Україні була озвучена ще президентом Франції Еммануелем Макроном 2024 року, і вже тоді робилися певні кроки. Британські та французькі партнери координують зусилля, а проведення самітів то в Лондоні, то в Парижі свідчить про позитивну оцінку цієї ініціативи як з боку глав держав, так і з боку громадської думки.

Зараз ми говоримо про більш ніж 30 держав, але вже до наступного місяця їх може стати понад 40. Прогнозувати складно. Однак саме зараз ведеться робота, яка, ймовірно, мала розпочатися ще з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

До речі, у перспективі варто розглянути можливість залучення не лише європейських країн, а й держав західного світу, наприклад, Південної Кореї та Японії. Вони також можуть надати певні ресурси для розгортання контингенту. Зараз триває етап, який я називаю “узгодженням можливостей”.

Якщо говорити про більш фундаментальні речі, варто відзначити зміни на рівні Єврокомісії. Вони вказують на те, що європейські країни можуть відходити від жорстких вимог бюджетної дисципліни заради фінансування потреб безпеки.

У контексті заяв американського президента Дональда Трампа про те, що Європі потрібно більше платити за свій захист, складається парадоксальна ситуація, адже інтереси Європи, США та України в цьому питанні збігаються. Це колосальні зміни, про які зараз говорять багато політологів і міжнародних експертів. 

Ми фактично спостерігаємо зміну геополітичної картини Європи. Наскільки швидко це відбуватиметься — думаю, стане зрозуміло ближче до середини або до кінця 2025 року.

ІГОР ЧАЛЕНКО: РФ виступає категорично проти європейського контингенту в Україні

— Президент США Дональд Трамп ще близько місяця тому публічно заявив, що не заперечує проти розгортання європейського контингенту в Україні — його позиція була чітко позначена.

Єдине, у чому можуть виникнути розбіжності між європейськими партнерами та США, це питання гарантій безпеки для цього контингенту. Ми бачимо, що Велика Британія активно працює в цьому напрямку, тоді як у США дещо інший погляд на ситуацію. 

Своєю чергою, Російська Федерація не просто заявляє про неприйнятність участі європейського контингенту, вважаючи його силами НАТО, а й висловлює думку, що взагалі жодні озброєні іноземні сили не повинні перебувати в Україні, окрім беззбройної моніторингової місії. Це очевидно спрямовано на обмеження участі в цій ініціативі країн за межами Європи.

Таким чином, Москва цілеспрямовано намагається зірвати цей процес. Проте питання європейського контингенту в Україні залишається важливим елементом загальної роботи з досягнення майбутнього миру. Наразі цілком очевидно, що десятки держав Європи активно координують зусилля в цьому напрямі, інтенсифікують дипломатичні контакти, а також взаємодіють на технічному та військовому рівнях. Це демонструє реальний прогрес.

Якщо США справді почнуть скорочувати свою військову присутність у Європі — повністю або частково, — то, звісно, буде потрібна альтернатива. Наразі Велика Британія і Франція фактично демонструють, що така альтернатива можлива, як мінімум для збереження певного статус-кво на європейському континенті. Саме цього й побоюється Москва, адже в такому разі її плани щодо відновлення сфер впливу та територій, на які вона розраховувала, можуть так і залишитися лише мрією нинішнього кремлівського лідера.

Читайте також: Трамп де-факто викинув Європу з переговорного процесу: інтерв’ю з політологом Олександром Морозовим