Європейський контингент в Україні: коли обговорення стануть діями — думки

Саме президент США Дональд Трамп підштовхнув ЄС до відновлення дискусії про відправлення миротворців в Україну, вважають експерти. Нещодавні заяви президента США дали зрозуміти країнам Європи, що вони не повинні повністю покладатися на Вашингтон у плані власної безпеки.

Але те, який формат матиме миротворча місія в Україні, залежить від того, на яких умовах підпишуть можливий мирний договір. Тож дискусії тривають.

За яких умов в Україні можуть з’явитися західні миротворці?

Деякі країни готові відправити в Україну військовий контингент, але це питання розглядатимуть після припинення вогню. Про це заявив президент України Володимир Зеленський 15 лютого на Мюнхенській конференції з безпеки.

“Я не можу говорити за ці країни і не буду їх називати, оскільки це внутрішнє питання кожної держави та її суспільства. Однак є позитивне розуміння і готовність окремих країн надати допомогу Україні”, — зазначив Зеленський.

Він наголосив, що якщо присутність миротворчого контингенту стане одним з елементів системи безпеки, то “країни будуть готові спрямувати в Україну своїх військових”.

“Усі кажуть, що це питання моменту cease-fire (“припинення вогню”). Для цього мають бути передбачені гарантії безпеки, і одним із таких пунктів може стати військовий контингент. Є готовність з боку низки країн”, — додав Зеленський.

Тим часом британське видання The Telegraph повідомило, що прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер планує представити президенту США Дональду Трампу англо-французький план розгортання 30 тисяч європейських військових в Україні для забезпечення припинення вогню.

Згідно з планом, миротворчі сили можуть розмістити в ключових містах, портах і на об’єктах критично важливої інфраструктури, включно з атомними електростанціями, але за межами зони бойових дій. Їхнім основним завданням стане технічний моніторинг із використанням розвідувальної авіації, супутників, безпілотників та інших засобів спостереження.

Раніше глава уряду Сполученого Королівства публічно визнав, що розглядає можливість виряджання британських миротворців в Україну.

“Настав час для всіх нас активізуватися, і Велика Британія зробить це, тому що це правильне рішення заради цінностей і свобод, якими ми дорожимо, і, тому що це має основоположне значення для нашої національної безпеки”, — наголосив британський прем’єр.

Пітер Дікінсон, редактор української служби Atlantic Council, видавець журналів Business Ukraine і Lviv Today, припускає, що у представників європейських країн, які можуть відправитися в Україну, будуть суворі обмеження.

“Люди, яких буде відправлено в Україну, вони здебільшого відіграватимуть роль спостерігачів. Вони будуть моніторити все, але будуть зі зброєю, щоб захищати себе в разі потреби. Але в них буде дуже сильно обмежені можливості у використанні зброї. Це будуть суворі обмеження. Вони приїдуть не для захисту українців від російського вторгнення”, — зазначив Дікінсон.

Він акцентував на тому, що дієвим буде також надання Україні авіації для захисту неба.

Швеція не відкидає можливість виряджання своїх миротворців в Україну, заявила глава шведського зовнішньополітичного відомства Марія Стенергард. За умови, що буде досягнуто стійкого миру. Шведські військові можуть допомогти в підтримці цього миру, впевнений прем’єр-міністр Ульф Крістерссон.

“Ми братимемо участь у цих обговореннях, і, звісно, це абсолютно можливо. Для цих сил має бути дуже чіткий мандат, але я не думаю, що ми зможемо побачити це, поки не просунемося далі в цих переговорах. Але Швеція, як правило, бере участь у зміцненні безпеки в нашій частині світу. Тому я очікую, що ми братимемо участь у цьому і тепер”, — зазначив Крістерссон.

За даними The Times, західні чиновники розглядають можливість створення “гарантійної місії” для підтримки України. У рамках цієї ініціативи планується:

• розміщення щонайменше 30 000 військовослужбовців під керівництвом європейських країн на стратегічно важливих об’єктах по всій Україні, крім сходу країни;
• проведення технічного моніторингу кордону за допомогою розвідувальних літаків, супутників і безпілотників;
• захист повітряного простору, відновлення комерційних авіаперельотів і можливість перехоплення повітряних загроз.

Додатково передбачається розгортання американської військової авіації в Румунії та Польщі для швидкого реагування в разі порушень умов перемир’я з боку Росії. Також розглядається посилення сухопутних сил НАТО на східному кордоні Європи з можливістю їх оперативного пересування.

Раніше президент України Володимир Зеленський заявив, що миротворчий контингент на території України не може бути альтернативою членству в НАТО. Він підкреслив, що для успішної реалізації цієї ідеї Україні необхідно отримати підтримку більшої кількості європейських лідерів.

Крім того, на думку українського лідера, об’єднаний контингент європейських країн на території України може стати першим кроком до створення спільних Збройних сил Європи, які зможуть протистояти Росії в разі нової агресії.

Зеленський також нагадав, що президент Франції Еммануель Макрон запропонував цю ініціативу, і вона здобула підтримку країн Північної Європи, Великої Британії та інших партнерів.

Водночас він наголосив, що участь контингенту не означає обов’язкову присутність військових з усіх країн.

“Наприклад, системи ППО, такі як Patriot, які наразі можуть надати тільки США, – це не наступальна сила, а оборонна. Але це захист, який не менш важливий. Це гарантія безпеки для нас. Чи готові нам передати такі системи, 10-20 одиниць? Це і є ключове питання”, — пояснив глава держави.

Експерти оцінили нові можливості для розміщення європейських миротворців в Україні

Чи справді з приходом Дональда Трампа до влади в США питання миротворців для України наблизиться до реалізації? Чому саме Велика Британія та Франція виступили одними з перших з ініціативою направити своїх військових в Україну? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Олег Постернак, політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки;
• Богдан Ференс, кандидат політичних наук, засновник ГО “СД Платформа”.

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: Європа — не сторона переговорів, тож може надавати військову допомогу Україні

— Процес обговорення розміщення європейських сил безпеки буде тривалим. Правильніше називати їх саме європейськими силами безпеки, а не миротворцями, оскільки у миротворців досить обмежений мандат. Враховуючи, що це конфлікт високої інтенсивності з колосальними жертвами, перед потенційними силами безпеки, імовірно, має стояти дещо розширений мандат.

При цьому навіть такі сили не є стовідсотковою гарантією безпеки для України. Наразі ми маємо істеричну заяву міністерства закордонних справ Росії про неприпустимість введення будь-яких військ країн НАТО, чи то під національним, чи то під європейським прапором. І ми маємо заяву Трампа, який вітав би появу європейських військ на території України.

Очевидно, цю позицію обговорювали на останніх зустрічах американської та російської делегацій в Ель-Ріяді. Однак навряд чи сторони могли дійти хоча б якогось попереднього компромісу з цього питання.

Ситуація складається на користь України, оскільки Європейський Союз не є стороною переговорного процесу, ініційованого Трампом, так само як і сама Україна. Вочевидь, Європа може продовжувати надавати військову допомогу Україні і при цьому самостійно, суб’єктно і впевнено проєктувати розміщення сил безпеки на її території.

Що б не говорила Росія, якщо вона сама відмовилася бачити європейців на переговорах, то вона втрачає можливість впливати на їхні рамкові позиції, про які заявляв МЗС РФ у контексті недопущення європейських військ на територію України. У підсумку Росія ніяк не зможе перешкодити цьому, і їй доведеться змиритися з фактом, що Європа придбає принциповість і категоричність у цьому питанні.

Тож незрозуміло, кому російська делегація шкодить більше — Україні чи самій собі, замикаючись у своїх ефемерних фантазіях і водночас вимагаючи, щоб європейці не були залучені до мирного процесу.

Це не буде ініціативою країн НАТО, тим паче що в самому альянсі немає консенсусу з цього питання. Я вже мовчу про вимоги країни-агресора, які, до речі, вже формалізовані й матеріалізовані через мирний діалог в Ер-Ріяді. Це могло б бути стабілізаційною місією окремих країн Європи, не обов’язково країн Євросоюзу.

Наразі Велика Британія і Франція висловлюють своє потенційне бажання брати участь у такій місії. Німеччина, Іспанія та інші країни поки що займають вичікувальну позицію.

Однак я впевнений, що вже за тиждень ми будемо краще розуміти результати парламентських виборів у Німеччині. Якщо канцлером стане Мерц, то, виходячи з позиції ХДС/ХСС (CDU/CSU), цілком імовірно, що німецькі війська також з’являться на території України. Участь Німеччини в цій загальноєвропейській місії була б доцільною, правильною і бажаною як для України, так і для її ключових європейських партнерів.

Польща, найімовірніше, не приєднається до цієї ініціативи з кількох причин. По-перше, у країні триває виборча кампанія, і така тема може викликати гостру внутрішньополітичну дискусію. По-друге, Польща свідомо дотримується стратегії оборонного егоїзму, збільшуючи власні військові витрати, зміцнюючи кордони і розвиваючи свою армію через оборонні замовлення. Тому для неї це, швидше, небажаний крок, ніж питання міжнародного престижу.

БОГДАН ФЕРЕНС: Зараз обговорюються абсолютно нові формати миротворчих сил

— Справді, Британія часто демонструвала своє лідерство, причому за різних прем’єр-міністрів. Однак, на мій погляд, контекст тут ширший, якщо йдеться про присутність контингенту іноземних військ в Україні в рамках російської війни, стабілізації ситуації чи завершення бойових дій.

Тому що зараз значно вищий рівень координації всередині європейських країн-членів НАТО, виходячи з того, що рівень трансатлантичного співробітництва між США та європейськими країнами НАТО в принципі вищий, ніж за Байдена. Такі рішення, якщо їх ухвалюють, звісно ж, найімовірніше, обговорюють у координації всередині НАТО. Чому? Тому що насамперед це питання безпеки.

Також важливо враховувати можливі наслідки, зокрема різні сценарії розвитку подій. Наприклад, якщо Росія після деякої стабілізації, після завершення бойових дій, вирішить відновити агресію. Зараз активно обговорюються ризики, пов’язані з можливістю повторення аналогічних дій з боку Росії.

Зокрема, намацується певний формат для того, щоб якось забезпечити прогнозованість ситуації, але далеко не всі європейські країни та їхні лідери готові до предметного обговорення.

Я сумніваюся, що йдеться про розгортання військ. Якщо подібне і станеться, то скоріше в тилових районах, а не на лінії зіткнення. Це також важливо розуміти.

У недавньому минулому не пригадаю прикладів подібних форматів, які стабілізували б конфлікти або війни за участю європейських країн. Як правило, цим займалися миротворчі місії під егідою ООН.

Усім відомі міжнародні контингенти, які допомагають врегулювати, стабілізувати та контролювати ситуацію в регіонах, охоплених конфліктами, найчастіше в Африці. Однак поточні обговорення можливих форматів військової присутності в Україні — це щось нове, і, найімовірніше, їх буде складно реалізувати на практиці.

Я не думаю, що Британія перехоплює ініціативу у США, оскільки йдеться про те, що, до речі, ще рік тому обговорював Макрон. Однак після подібних заяв не було конкретних кроків. Тому це не є чимось принципово новим.

Важливо розуміти, що Британія і США традиційно підтримують тісну координацію з різних питань, особливо у сфері оборони та розвідки. Це історично сформована практика.

Читайте також: Живий щит “блакитних шоломів” або військовий контингент країн НАТО для стримування: якою може бути миротворча місія в Україні