ЄС і Британія об’єднують зусилля: як саміт у Лондоні вплине на допомогу Україні

Україна отримає 1,6 млрд фунтів стерлінгів експортного фінансування від Великої Британії для закупівлі понад 5 тисяч ракет ППО, заявив прем’єр-міністр Кір Стармер за підсумками саміту Securing Our Future у Лондоні, який відбувся 2 березня. Виробництво ракет буде організовано в Белфасті, що також створить робочі місця в оборонній промисловості.

Крім цього, президент Франції Еммануель Макрон і прем’єр Великої Британії розробили спільний план перемир’я в Україні, який передбачає припинення бойових дій у повітрі, на морі та в енергетичному секторі терміном на місяць.

Європейські лідери закликали до збільшення оборонних витрат

Уряд Великої Британії підтвердив, що його країна продовжить військову допомогу Україні та посилить тиск на Росію. Стармер також анонсував створення «коаліції доброї волі” для захисту можливої мирної угоди.

“По-перше, ми продовжимо надавати військову допомогу і посилювати економічний тиск на Росію, щоб зміцнити Україну зараз. По-друге, ми згодні, що будь-який тривалий мир має гарантувати суверенітет і безпеку України, і Україна має бути за столом переговорів. По-третє, у разі мирної угоди ми продовжимо зміцнювати оборонні можливості України, щоб стримати будь-яке майбутнє вторгнення. По-четверте, ми підемо далі, щоб створити коаліцію охочих захистити угоду в Україні та гарантувати мир”, — заявив прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер.

Зі свого боку президент Франції Еммануель Макрон наголосив, що Європа не прийме мирної угоди, укладеної без участі України.

“Треба розуміти, що фронт сьогодні — це еквівалент лінії Париж — Будапешт. У разі загального припинення вогню було б дуже складно перевірити, чи дотримується перемир’я по всій лінії фронту”, — заявив Макрон.

Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Європа має перетворити Україну “на сталевого дикобраза, якого не перетравлюють потенційні загарбники”, а канцлер Німеччини Олаф Шольц наголосив на необхідності сильної української армії.

Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск повідомив, що 6 березня Європейська Рада проведе спеціальне засідання з питань безпеки і справедливого миру. Він підкреслив, що ЄС не збирається йти на поступки Росії і має намір продовжувати підтримку України.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що будь-яка мирна угода з Росією має містити конкретні безпекові гарантії, які унеможливлюють нову агресію.

“Ми сьогодні не говоримо про ті чи інші поступки, тому що це буде неправильна розмова. Ми отримуємо подібні сигнали від партнерів, зокрема, від Сполучених Штатів, але всі мають зрозуміти, що Україна ніколи не визнає будь-які території, окуповані Росією, російськими територіями. Для України це буде тимчасова окупація залежно від підтримки”, — сказав Зеленський.

Президент наголосив, що партнери вже пропонують різні варіанти врегулювання, але Україна розглядатиме лише ті пропозиції, які унеможливлюють повторення конфлікту в майбутньому.

Підтримка України та європейські плани на майбутнє в оцінках експертів

Чи відсторониться адміністрація США від допомоги Україні найближчим часом? Як розвиватиметься ситуація в стратегічній перспективі? Які “бонуси” отримала Україна на саміті в Лондоні? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДOM відповіли:

• Володимир Фесенко, політолог;
• Ярослав Божко, голова Центру політичних досліджень “Доктрина”;
• Ігор Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
• Володимир Хандогій, президент громадської організації “Українська асоціація зовнішньої політики”.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Розробка плану про припинення вогню — ключова подія саміту

— Коли ми говоримо про Європу, часто автоматично маємо на увазі Європейський Союз. Однак зустріч, що проходить сьогодні в Лондоні, не випадкова —  Велика Британія більше не є членом ЄС. Примітно й те, що на саміті був присутній генеральний секретар НАТО. Символічно, що на спільному фото учасників він опинився в задньому ряду. Можливо, це лише випадковість, але не можна не відзначити, що роль НАТО сьогодні дещо відійшла на другий план. Проте окремі країни НАТО, такі як Велика Британія і Норвегія, залишаються активними партнерами України.

Важливий не тільки саміт у Лондоні, а й рішення, ухвалені Великою Британією напередодні. Вони стосуються значного збільшення фінансової та військової підтримки України. Це можна вважати прологом до аналогічних рішень з боку інших держав і самого Європейського Союзу. Однак у ЄС існує процедурна проблема: лідери таких країн, як Угорщина та Словаччина, можуть блокувати спільні рішення. Саме для подолання таких викликів і скликаються саміти, подібні до лондонського чи попереднього в Парижі, ініційованого президентом Макроном.

Ці зустрічі — спроба виробити спільне бачення без участі країн, які не виявляють солідарності в підтримці України. Одним із можливих рішень стає створення спільних фондів. Це питання вже обговорювалося в Парижі і, ймовірно, порушувалося і сьогодні. Основна ідея — формування позабюджетних оборонних фондів для багаторазового збільшення військових витрат, включно з підтримкою України.

Питання про створення спільних збройних сил ЄС залишається справою майбутнього. Наразі ж ідеться про фінансові механізми для швидкого зміцнення обороноздатності Європи. Насамперед це стосується збільшення оборонного виробництва, зокрема виробництва артилерійських снарядів, систем ППО, ракетної зброї та іншої критично важливої техніки.

На саміті обговорювали кілька ключових тем. По-перше, йшлося про формування спільної позиції щодо європейського військового контингенту, який може бути створений після закінчення війни. По-друге, прем’єр-міністр Великої Британії Кіт Стармер заявив про формування коаліції країн, готових підтримувати Україну. Очевидно, що не всі держави погодяться на це, і до цього потрібно ставитися спокійно. Однак сам механізм коаліції вже довів свою ефективність: ми бачили коаліції дронів, танків, F-16 та інших видів озброєння.

Тепер може бути створена коаліція країн, готових спрямувати свої війська в Україну як сили стримування. Велика Британія має намір зіграти провідну роль у її формуванні. Президент Чехії Петр Павел також закликав до створення коаліції “справедливого миру” для України.

Участь Туреччини в саміті також примітна. Незважаючи на те, що вона не входить до ЄС, її роль як посередника в можливих переговорах залишається важливою. Крім того, обговорюється можливість її участі в контингенті миротворчих сил в Україні.

Однією з головних заяв саміту стало повідомлення про те, що Велика Британія і Франція спільно з Україною розробляють план припинення вогню. Це важливий крок, оскільки деякі представники адміністрації Трампа роблять хибні висновки, ніби Зеленський виступає проти мирного врегулювання. Однак насправді саме Росія займає жорстку позицію, відмовляючись від припинення бойових дій без підписання мирної угоди на її умовах.

Україна готова до переговорів, але за умови, що враховуватимуться її інтереси, а не продиктовані Росією умови. Тому важливо, щоб формувалася спільна позиція з європейськими партнерами. Очевидно, що на саміті обговорювалася і майбутня роль Європи в мирних переговорах.

Спільний план припинення вогню, розроблений європейськими країнами та Україною, може стати основою для переговорів. Це відповідає ключовій ідеї Трампа, який вважає, що спочатку має бути припинення вогню, а потім мирні переговори. Росія ж дотримується протилежної позиції: спочатку мирна угода на її умовах, а потім припинення війни.

Москва не приховує, що хоче домогтися угоди з односторонніми поступками з боку України, що неприйнятно. Якщо дотримуватися такого сценарію, переговори можуть затягнутися на роки, що також не влаштовує Україну.

Нам необхідне не просто припинення вогню, а таке його закріплення, яке унеможливить нову війну в майбутньому. Саме це питання потребує особливої уваги. Важливо використовувати ідею Трампа про припинення вогню, але адаптувати її до українських інтересів.

Кіт Стармер пропонує використовувати концепцію, яка подобається Трампу, а потім спільно працювати над її реалізацією. Це також може допомогти подолати складнощі, що виникли в переговорах із Вашингтоном.

Таким чином, можна зняти хибне уявлення про те, що Україна нібито проти мирного врегулювання. Навпаки, Україна виступає за припинення війни, але на справедливих умовах. Велика Британія і Франція пропонують компромісний варіант, який може стати основою для дипломатичного вирішення конфлікту.

ЯРОСЛАВ БОЖКО: Лондону важливо зберегти міцні зв’язки з Вашингтоном

— По-перше, потрібно розуміти, що Великобританія, Європа і Україна зараз перебувають у специфічному становищі, де США прагнуть мінімізувати їхній вплив, домовляючись безпосередньо з Росією. Вашингтон шукає для себе потенційні вигоди від таких угод, включно з можливим відривом Росії від Китаю — геополітичного противника США.

У цих умовах Євросоюз зайняв жорстку проукраїнську позицію, відкидаючи пропозиції США як нереалістичні і повністю солідаризуючись з Києвом. Лондон, зі свого боку, підтримує цю позицію, але при цьому намагається зберегти роль посередника між Європою і США, що відповідає його традиційній дипломатичній стратегії.

Велика Британія прагне утримувати зв’язки зі Сполученими Штатами, оскільки її роль перемовника завжди була важливою частиною зовнішньополітичного капіталу. Лондон традиційно позиціонує себе як державу, що володіє більшими дипломатичними можливостями, ніж сам ЄС.

Таким чином, Велика Британія та ЄС змушені продовжувати підтримку України озброєнням, фінансами та дипломатичними ресурсами, незважаючи на фактичний вихід США з цієї архітектури. Однак це рішення не стало наслідком однієї лише скандальної розмови Трампа і Зеленського в Білому домі.

Хоча ця зустріч виглядала вкрай напруженою, політика Вашингтона щодо передачі безпекових зобов’язань на плечі Європи формувалася задовго до неї.

Ця тенденція спостерігалася і за Байдена, коли США неохоче надавали Україні запитувану військову допомогу, регулярно відсилаючи її до європейських партнерів. Прикладом може слугувати історія з F-16, які в кінцевому підсумку передавалися насамперед європейськими державами, а не безпосередньо США.

У ситуації, що склалася, США прагнуть мінімізувати свої витрати на європейську безпеку, Європа — зберегти роль США в цьому процесі, а Велика Британія — одночасно утримувати вплив як у ЄС, так і у Вашингтоні. Кіт Стармер демонструє підтримку України, але при цьому використовує риторику, зрозумілу Білому дому, позиціонуючи себе як зручного посередника.

Однак ключовий момент полягає в тому, що США вже не повернуться до політики Байдена у сфері безпеки. Це завершений етап. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 2022 року лише прискорило цей процес.

Для Вашингтона стало очевиднішим, що Європа не є пріоритетною зоною стратегічних інвестицій США у сфері безпеки. Трамп і його команда зуміли максимально жорстко і публічно розіграти цю тезу, яка давно циркулювала в американському істеблішменті, але не озвучувалася демократами з огляду на їхній більш стриманий підхід.

Трамп же, навпаки, намагається зробити з цієї тези великий політичний проєкт, представивши її як глобальний розворот США. Це не означає, що Америка стає ворогом України, але структура зобов’язань Вашингтона переглядатиметься, причому не тільки у відносинах із Києвом, а й із Європою загалом, включно з ЄС, Великою Британією, Туреччиною та іншими країнами.

Саме тому на саміті були присутні не тільки представники Євросоюзу і Великої Британії, а й Канада і Туреччина. Це відображає нову реальність, у якій НАТО стає менш залежним від США, що турбує багато країн. Конкретні параметри цих змін поки що не зрозумілі і залишаються предметом дипломатичних торгів.

Ситуація, що склалася, пов’язана не тільки з Україною, а й зі зміною глобального балансу сил. Китай зумів потіснити США в низці регіонів — у Південній Америці, Африці, на Близькому Сході. Він контролює значну частину зовнішньої торгівлі Північної Кореї і чинить дедалі більший вплив на Росію.

У результаті для США стає неможливим ігнорувати першорядне значення Азії. Вашингтон приділятиме більше уваги Індо-Тихоокеанському регіону і значно менше — Європі та трансатлантичній єдності.

Додаткову невизначеність вносить ситуація всередині самої Демократичної партії США. Питання, які ідеї в ній візьмуть гору в майбутньому, залишається відкритим, оскільки зміна облич неминуче призведе до зміни політичного курсу.

ІГОР ПОПОВ: План завершення війни має враховувати також інтереси США

— Російська агресія проти України показала неспроможність старих механізмів забезпечення безпеки. У результаті Україна опинилася в центрі світового порядку денного і була запрошена на провідні міжнародні майданчики. Це дає їй повне право і можливість пропонувати механізми, реформи та рішення, які має ухвалити світ або хоча б його цивілізована частина, щоб зупинити війну в Україні та запобігти подібним конфліктам у майбутньому. Саме тому українські ініціативи знаходять підтримку в ООН, а на самітах вищого рівня Україна завжди посідає центральне місце в дискусіях.

Якщо проаналізувати склад учасників нещодавнього саміту, стає очевидно, що Україна активно співпрацює із західним альянсом. Попри певні розбіжності з нинішнім керівництвом США, залишаються питання, щодо яких в України немає єдиної позиції з усіма країнами Заходу. Наприклад, Україна досі не отримала запрошення до НАТО, а перспективи європейської інтеграції розглядаються країнами ЄС не однаково. У зв’язку з цим дедалі частіше говорять про формування так званої “коаліції рішучих” — об’єднання західних країн, готових більш рішуче підтримувати Україну.

Завершення війни справедливим і стабільним миром — це ключова мета, про яку нещодавно говорив глава Офісу президента Андрій Єрмак. До цієї коаліції можуть увійти Канада, Туреччина, Франція, скандинавські країни, Польща, Чехія та інші держави. Їхній вибір багато в чому визначив прем’єр-міністр Великої Британії, як господар саміту. Нещодавні заяви європейських політиків на підтримку України були вкрай важливими і своєчасними. Володимир Зеленський особисто зустрічався з їхніми авторами, прагнучи перевести моральну підтримку в практичну площину і домогтися конкретних рішень.

Наразі обговорюється можлива альтернатива російсько-американському плану завершення війни в Україні — більш системне рішення, що не обмежиться припиненням бойових дій, а створить міцні механізми санкційного тиску на Росію та унеможливить ризик розморожування ситуації в короткостроковій перспективі. Цей план має встановити баланс сил, систему гарантій і механізм розв’язання суперечок, щоб мир був стійким.

Велика Британія виконує рішення “Великої сімки”, ухвалене пів року тому. Важливо зазначити, що, попри те, що надані кошти називаються кредитом, фактично це не борг України. Велика Британія випускає боргові зобов’язання, які погасить сама коштом відсотків від заморожених російських активів. Для України це безоплатна допомога, і хотілося б, щоб усі партнери дотримувалися такого підходу, а не намагалися пізніше перетворити допомогу на боргові зобов’язання.

Ці гроші вкрай важливі, але їх недостатньо для того, щоб Україна отримала вирішальну перевагу у війні та стабільне фінансування своїх збройних сил. Тому ми очікуємо конкретних рішень як від зустрічі в Лондоні, так і від екстраординарного саміту керівництва ЄС 6 березня. Очікується, що там буде ухвалено рішення у фінансовій сфері, у сфері безпеки, а також збільшено бюджети на оборону в країнах-партнерах.

Для порівняння: 2020 року ЄС виділив 3 трлн євро на боротьбу з COVID-19, з яких 1,5 трлн євро було надруковано додатково. Якщо загроза, що виходить від Росії, сприймається як більш серйозна, ніж пандемія, ЄС може оголосити надзвичайний стан, прискорити фінансування оборонної промисловості та посилити свої збройні сили. Це стало б потужним сигналом рішучості у стримуванні потенційної агресії.

Минулого тижня британський прем’єр Кіт Стармер відвідав Білий дім, де відбулися попередні консультації. Розбіжності в овальному кабінеті стосуються не дрібних деталей на кшталт дрес-коду, а принципово різних підходів до завершення війни. Просте припинення вогню і послаблення санкцій проти Росії не створять довгострокового миру.

Від самого початку після обрання Трампа українська сторона пропонувала організувати переговори із залученням ЄС і Великої Британії. Попри Brexit, Лондон залишається ключовим гравцем у питаннях європейської безпеки. Саме спільні консультації могли б привести до стабільного та комплексного мирного плану. Нині до цього формату знову повертаються, але особистих контактів української та американської влади найближчим часом, імовірно, не буде. Тому роль посередників, імовірно, візьмуть на себе Велика Британія та Франція.

Розробка плану завершення війни має враховувати й інтереси США. Дональд Трамп претендує на Нобелівську премію миру, і йому важливо представити ситуацію так, щоб ніхто не міг сказати, що він змарнував шанс встановити мир. Це означає, що американська сторона теж буде змушена йти на компроміси і серйозно розглядати пропозиції, що розробляються зараз у Лондоні та ЄС.

У спільному плані України, Франції, Великої Британії та низки європейських країн будуть враховані ключові питання і сформовані пропозиції. Однак без участі США навряд чи вдасться переконати Кремль прийняти цей план. Тому європейські країни повинні враховувати американські інтереси і не включати в документ положення, які Вашингтон категорично не прийме.

Досвід подібних переговорів показує, що в кожному плані є пункт, який має бути викреслений однією зі сторін, щоб створити ілюзію компромісу. Можливо, такі дипломатичні маневри будуть використані і цього разу.

Очевидно, що війна в Україні — занадто складна проблема, щоб її можна було вирішити швидко. На нас очікує довга фаза човникової дипломатії, доки всі учасники не узгодять хоча б основні параметри майбутньої мирної угоди.

ВОЛОДИМИР ХАНДОГІЙ: Країни Європи вже орієнтуються на укладення стійкого миру

— На сьогодні Велика Британія фактично взяла на себе лідерські позиції в підтримці України в російсько-українській війні. Сполучені Штати відійшли від цієї ролі, що було помітно ще на саміті “Рамштайн”, де провідну роль відігравав представник Великої Британії. США були присутні лише як один з учасників, тому жодних змін у їхній позиції не відбулося.

Виникає питання: по-перше, у Великої Британії недостатньо власних ресурсів для підтримки України без постачання американської зброї. Керівництво країни, зокрема прем’єр-міністр, заявляло, що забезпечення подальшої безпеки України без участі Сполучених Штатів буде неповним, нестабільним і недостатньо гарантованим.

По-друге, існує складність у відносинах між керівництвом США та нинішнім британським урядом, зокрема Кейром Стармером. Деякі американські політики, зокрема Ілон Маск, прямо заявили, що Британії слід переглянути своє керівництво і політичну лінію.

Ця ситуація, безумовно, відіграє роль у Європі. Однак припущення, що Стармер зможе домовитися з Трампом, викликає скептицизм. Можливо, переговори вестиме хтось інший — британський або європейський представник.

Зараз у країнах Євросоюзу відбувається оновлення керівництва. Німеччина, наприклад, випередила події: після обрання Трампа президентом США вона оголосила дострокові вибори, на яких перемогли консерватори. Таким чином, Німеччина зуміла вибудувати політичний баланс між американськими республіканцями та своїми внутрішніми елітами.

Французький президент Макрон зустрічався з Трампом, використовуючи свою міжнародну вагу. Однак у керівництва Великої Британії немає аналогічного авторитету в очах нинішньої адміністрації США.

Таким чином, Україна спиратиметься на підтримку Великої Британії та інших країн “Рамштайну”, які не мають наміру виходити з цієї коаліції. Однак акцент їхньої уваги вже зміщується з війни на укладення стійкого миру. Це підтверджують нещодавні заяви їхніх представників.

Під час обговорення миру важливо розуміти, що іншою стороною переговорів неминуче буде Росія. Якщо йдеться про мирну угоду, то Росія стане учасником цього процесу. Якщо ж ідеться про продовження війни, то Велика Британія і Франція теоретично можуть взяти в ній активнішу участь, хоча вони утримуються від цього вже четвертий рік. Можна бути впевненим, що вони не вступлять у війну добровільно.

Які плюси є для України? Ми отримали підтримку провідних європейських країн, членів Ради Безпеки ООН, ядерних держав — Великої Британії та Франції. Крім того, ми отримали зброю, фінансування і деякий час для продовження оборонної політики.

Як розвиватиметься ситуація в стратегічній перспективі? Очевидно, британське керівництво хоче запропонувати нову систему безпеки, де будуть враховані інтереси ЄС. Можливо, це буде новий договір між США, Росією, Євросоюзом і Великою Британією, куди можуть увійти й інші країни. Такий договір може стати основою для сталого миру — саме про такий підхід говорив президент Зеленський. Україна прагне миру, але з урахуванням своїх національних інтересів, територіальної цілісності та суверенітету.

Якщо ключовими фігурами в переговорах виявляться політики на кшталт Мелані Мерц (умовно), американської канцлерки Австрії та інших подібних лідерів, то Трамп, імовірно, вестиме з ними переговори інакше. У цьому випадку план може бути поступово консолідований і представлений Путіну. Власне, до цього і прагне керівництво України — сформувати єдину позицію Європи, яка вже змінюється щодо війни, і виробити стратегічні рішення не на місяці чи роки, а щонайменше на десятиліття.

Досвід показує, що міжнародні домовленості працюють приблизно 25 років, після чого потребують оновлення. НАТО вдалося прожити вже три таких цикли, але загалом більшість угод недовговічні.

За останні 10 років Україна і Росія підписали безліч угод, включно з Мінськими домовленостями і протоколом, який затверджувала Рада Безпеки ООН. Однак російська сторона ухилялася від підписання ключових документів. Мінські угоди, переговорні групи, численні спроби припинення вогню — все це в підсумку не принесло стійкого миру.

Мир настане тільки тоді, коли він стане економічно вигідним для ключових країн: Китаю, Індії, Великої Британії, США, а також для бізнесу в Україні та Росії. Тільки тоді з’явиться реальний шанс на довгострокову угоду. Якщо ж обмежитися підписанням чергового документа без серйозних гарантій та економічних стимулів, він не принесе жодних реальних змін.

Читайте також: Політичний шторм: як зустріч Зеленського і Трампа вплине на Україну та її союзників