Єдиний безпечний формат протесту в РФ — голосувати під час виборів: інтерв’ю з Іллею Пономарьовим

У Росії безглуздо балотуватися на виборах, але голосувати все ж таки варто, щоб легальним чином висловити свій протест.

Чому виходити на мітинги немає сенсу, яким має бути громадянський опір і чому російська опозиція поки що не має шансів? Про це в інтерв’ю телеканалу FREEДОМ розповів депутат Держдуми РФ у 2007-2016 роках, засновник каналу “Утро февраля” Ілля Пономарьов.

— Треба визнати, що вибори відбулися без опозиції. А чи є зараз сенс для опозиції брати участь у тих чи інших виборах?

— Моя позиція, що треба брати участь у всіх виборах, завжди. Зрозуміло, що вони нечесні, несправедливі та сфальсифіковані, проте окремі прориви були, особливо на муніципальному рівні. І навіть перед закінченням терміну повноважень двоє муніципальних зборів — Ломоносівський округ у Москві та Смольнінський округ у Пітері — закликали Путіна піти у відставку. Там дуже гучні заяви зробили, які наразі всі обговорюють. Добре, звісно, що це сталося.

Але на цих виборах ситуація особлива: ці вибори не можна виграти, бо їх недоцільно вигравати. Будь-яка людина, яка їх виграє, потрапить у ситуацію, коли вона говоритиме свою позицію і відразу сідатиме у в’язницю. Вимоги до депутатів жорсткіше, ніж навіть до пересічних громадян. Всі ці закони про фейки проти армії застосовуються миттєво та абсолютно без компромісів. У нас уже є кілька депутатів, які сидять і за “фейковим” законом, і за терористичним законом, і за екстремістськими законами.

А ось приходити на вибори як виборець треба, бо це мінімальні легальні зусилля, які може зробити людина. Вона може намалювати на бюлетені все, що думає про цю війну, про владу, і це вже якась дія громадянського опору. До того ж абсолютно безпечна.

— Чому люди не вийдуть із протестом, щоб показати свою незгоду з результатами виборів? Це так небезпечно?

— Безпечно вийти неможливо. Ідея влади саме у тому, щоб усі боялися, бо завжди можна посадити за одним чи іншим законом. Одна з причин, чому люди не виходять на вулицю, — вони не бачать у цьому сенсу. Вони кажуть: ми проти, але від того, що ми вийдемо і, у кращому разі, отримаємо астрономічний штраф чи сядемо до в’язниці, чи буде добре?

Нині немає політики, є дисидентство. Є якісь люди, на кшталт Володимира Кара-Мурзи, наприклад, які дисиденти. Їхня позиція високоморальна, вони свідомо йдуть на заклання — сісти до в’язниці. Вони вважають, що це є чесна позиція, але вона не політична.

Політично треба прагнути зберігати свободу, щоб дочекатися того моменту, коли ти зможеш щось зробити тими методами, якими готовий, або радикалізуватися і займатися збройним опором. Інших шляхів немає.

— Питання моралі: наскільки коректно зараз говорити про безпеку протестувальників у Росії, коли в Україні щодня продовжують убивати мирних громадян?

— Морально це справді незрівнянні речі. Питання тільки в тому, що будь-який ризик навіть мінімальний, якщо ти його на себе береш, має бути здійснено. Ти мусиш розуміти, що ти щось зробив. Ти можеш наблизити перемогу чи повалення влади, ти можеш якимось чином вплинути на життя.

Я ніколи не закликатиму людей робити те, що є свідомо безглуздим. І вихід на мирну акцію протесту в сучасній Росії є дією безглуздою.

Від насильницьких та партизанських дій ми кудись рухаємося, бо руйнується відчуття стабільності та всесильства влади. Це дуже важливо. І це може спричинити крах режиму. А мирний протест на вулиці може призвести лише до арештів людей і більше нічого.

— Результати муніципальних виборів вирішили озвучити лише за три дні, а не як раніше — наступного дня. У чому причина: низька явка чи не вирішили скільки відсотків малювати?

— Елла Памфілова (глава центральної виборчої комісії РФ, — ред.) просто каже: “Малюйте якісніше”. Може вони збирають колекцію народних малюнків, виставку робитиму (виборці малювали на бюлетенях незгоду з війною Росії проти України та невтішні висловлювання на адресу чинної влади, — ред.).

Навіть не в електронному, а суто паперовому голосуванні, підрахунки на всіх російських виборах відбувалися в ніч після голосування. І середній час із моменту закриття виборчих дільниць до отримання результату на рівні регіону становить 4-5 годин. Я багато разів це робив, і ми навіть робили громадську систему, паралельну системі держвиборів. За цією паралельною системою отримували повну інформацію про вибори протягом двох годин після того, як виборчі дільниці закриті.

— Муніципальні депутати звернулися до Путіна з вимогою скласти повноваження. Що тепер буде з тими, хто наважився таке заявити? Навіщо такі заяви за пів року війни? Щоб потім сказати, що вони були проти, якщо Путіна покарають?

— І в Москві, і в Пітері була ціла низка справді опозиційних муніципальних зборів. Це проєкт, яким колись займалися Дмитро Гудков, Максим Кац, Віталій Шкляров і навіть ваш покірний слуга трішки допомагав у цій історії. Тоді обрали велику кількість опозиційно налаштованих депутатів. Насамперед у цих двох містах, але були й інші. У Новосибірську та Томську теж обрали опозицію. На відміну від депутатів Державної Думи, муніципальні депутати імунітету не мають.

І з’явилися перші депутати в окрузі Якиманка в Москві, які висловилися проти цієї війни одразу, першого ж тижня, після чого їх відразу посадили.

Там одна людина сидить, одна людина на втіках і ще кілька кримінальних справ порушено. Інші вирішили дочекатися закінчення терміну повноважень, щоб зробити фінальний постріл у найкорисніший із суто політтехнологічної точки зору момент — перед виборами. Щоб хоч якось допомогти тим, хто балотуватиметься, і показати, що люди мають честь і совість.

Смольнінський округ у Пітері висловився саме антивоєнно. І зараз уже всі депутати, які підписали цю історію, перебувають під кримінальними справами згідно із законом про фейки про армію.

У Москві висловилися більш збалансовано. Вони висловилися дуже жорстко на адресу Володимира Путіна, але це ніяк не пов’язували з війною для того, щоб не потрапити під цей закон. Проте сумнівів немає, що там кримінальні справи теж будуть, може, трохи пізніше, коли придумають, за яким законом їх порушувати.

— Чому після Бучі такого протесту не сталося чи хоча б після того, як Володимир Путін нагороджував військових, які вчиняли звірства у Бучі?

— Якась кількість людей висловила протест. Ціла низка людей висловилася проти й потрапила під кримінальні справи, пішла у відставку і була змушена виїхати з країни. Їх досить багато.

Людина — істота раціональна. Вона щось робить, розуміючи, що може якось вплинути на ситуацію.

Вийти на протест означає, що людина має зруйнувати свою кар’єру, унеможливити своє перебування в країні, піти у в’язницю і ще всіх родичів за собою потягнути.

Ось що означає такий крок будь-якого депутата. Але все одно є люди, які роблять такі кроки. Політично цим вони себе з боротьби повністю прибирають.

Найбільш плідна дія, найрезультативніша, найрозумніша, хоча теж небезпечна, але абсолютно розумна — партизанський опір, нелегальна боротьба, але боротьба насильницька. Ця історія дає хоч якийсь результат і впливає на режим. А ось нелегальні форми протесту призводять лише до збільшення населення російських в’язниць.

— Якою має бути ця партизанська війна?

— Кожен має свою межу небезпеки-безпеки, на яку він готовий іти. Хтось коктейлі Молотова кидає у військкомати, хтось влаштовує акти рейкової війни та пускає військові потяги під укіс, хтось нападає на провоєнних активістів, які ведуть відповідну пропаганду та гроші збирають на різні військові дії, що тривають в Україні. А хтось і серйознішими речами займається, як напад на Дугіних. Кожен має свій поріг.

Ми говоримо, що хоча б листівки можна зробити, у своєму під’їзді розкидати. Можна на стіні графіті намалювати, як робить, наприклад, рух на підтримку легіону “Свобода Росії”. Можна серйозно, як Національна республіканська армія або Чорний міст, там своя боротьба.

Читайте також: Мізерна явка, масові фальсифікації та тиша у ЗМІ: підсумки виборів у РФ підбиваємо з Андрійчуком