За всі 30 років незалежності Україна не мала такої потужної дипломатичної підтримки, як зараз, на тлі загрози вторгнення Російської Федерації. Така активність Заходу у 2014-му, можливо, могла би допомогти уникнути конфлікту на Донбасі.
Таку думку у програмі “Інформдень” телеканалу Дом висловив політолог Володимир Фесенко.
“Якщо б таке було в 2014 році, можливо, і не було б війни на Донбасі. Але, на превеликий жаль, тоді такої активної дипломатії з боку Заходу не було. Зараз, я думаю, вони навчені тим досвідом, і намагаються працювати на випередження. Вони намагаються таким чином зупинити Путіна від подальшої агресії”, – сказав Фесенко.
За його словами, візити світових лідерів і в Москву, і в Київ, телефонні розмови і з російським президентом, і з українським – це так звана човникова дипломатія. І це викликано, передовсім, тим, що Путін не хоче брати участь в прямих перемовинах ані з українським президентом, ані в Нормандському форматі, на чому наполягає Зеленський.
“Тому лідерам Німеччини і Франції доводиться спілкуватися окремо з російським керівником і з українським. Це нормальна практика. А зараз це ще пов’язано з загрозою з боку Росії, із ризиком зростання російської агресії. Тому не тільки президент Франції Макрон і канцлер Німеччини Шольц, але й інші лідери – президент Туреччини, прем’єри Великої Британії, Польщі, Нідерландів – приїжджають до Києва. Це просто надзвичайний рівень дипломатичної активності і з погляду відвідування Києва, і спілкування, зокрема, в телефонному режимі. За 30 років української незалежності ніколи такого не було”, – сказав політолог.
Він також зауважив, що це спосіб демонстрації солідарності з Україною. А у випадку з Макроном і Шольцем, це ще й активізація перемовин в Нормандському форматі.
“Оскільки недостатньо переговорів тільки політичних радників країн “нормандської четвірки”, потрібно спілкування лідерів”, – вважає Фесенко.
Повна версія інтерв’ю: Підтримка України і провокації Росії – причина та наслідки: інтерв’ю з політологом Володимиром Фесенком
Читайте також: Роль Німеччини у врегулюванні російсько-українського конфлікту. Погляд німецького політолога