Як змінювався рейтинг Путіна протягом 22 років правління — дані незалежних соціологів Росії

За 22 роки президентства Володимира Путіна його рейтинг завжди підіймався під час військових кампаній та падав у “невійськовий” період Росії. Про це в інтерв’ю телеканалу FREEДОМ розповів науковий керівник російської недержавної дослідницької агенції “Левада-центр” Лев Гудков.

Путін прийшов до влади у 2000 році, як охарактеризував Гудков, “на хвилі паніки перед терористичними актами, вибухами, початку Другої чеченської кампанії як спраги реваншу за поразку у Першій чеченській війні”.

Потім до 2005 року було різке зниження рейтингу президента РФ. Потім друге піднесення — це війна в Грузії 2008 року. Після цього дуже різке та дуже стійке зниження до 2013 року.

“На той момент (2013-го, — ред.) його рейтинг ще не перейшов у негативну зону, але майже половина росіян (47%) говорила, що вони не хотіли б бачити Путіна на наступний президентський термін. Понад 60% говорили, що вони втомилися від Путіна”, — розповів Гудков.

Анексія Криму у 2014 році відновила авторитет президента у російському суспільстві. Як зазначив Гудков, “привело до імперського сплеску, патріотичної ейфорії”. І далі рейтинг тримався також на дуже високому рівні, хоча знижувався на рік пандемії коронавірусу.

“Нинішня війна підняла знову рейтинг, хоч і не до таких значень. Не так, як це було у 2014 році. І майже всі пів року війни рейтинг Путіна тримався на тому самому рівні підтримки — 75-77%”, — додав соціолог.

Але після оголошення у вересні мобілізації показники пішли вниз. Причому не лише рейтинг самого Путіна як президента, а й усіх інших інститутів влади — уряду, прем’єр-міністра, депутатського корпусу, Державної Думи та інших.

“Все пішло вниз. Мені здається, що це системна річ. Це вже не просто ставлення до персони, а це початок вираження деякого невдоволення владою, політикою влади, втоми від неї. Мені здається, це важливий початок тренду — розмивання схвалення, підтримки та законності цієї влади”, — наголошує Гудков.

Соціологи вимірюють рейтинг політиків шляхом різних питань. По-перше, ставлячи “питання в лоб” — “Чи схвалюєте ви дії таких-то політиків?” Але до нього йдуть додаткові питання, приблизно таке формулювання: “Назвіть самі політиків, яким ви довіряєте та схвалюєте їхні дії”. Гудков зазначив, що відповіді на ці питання дуже відрізняються, і в результаті дозволяють виявити справжнє ставлення до особи.

“Якщо питання “Чи схвалюєте ви діяльність Путіна?”, відповіді завжди тримаються не нижче 60%. А ось коли ми запитуємо “Назвіть, кому ви довіряєте”, йде різке зниження. За такої постановки питання рівень схвалення [Путіна] падав до 23-27%. А зараз він піднявся до 40%”, — навів приклад науковий керівник “Левада-центру”.

“Тобто важливим є розрив між декларативним схваленням і більш адекватним, більш надійним показником, коли люди самі кажуть, кого вони схвалюють. І в цьому випадку список дуже великий виходить. Називають приблизно 30 імен”, — додав Гудков.

Але список все одно очолює Путін, а потім йде дуже сильний розрив між наступними персонами.

“Другий ряд формують виконавці — це [міністр закордонних справ РФ] Лавров, [міністр оборони РФ] Шойгу та інші. Ось між ними розрив невеликий. А решта — у зоні статистичної похибки”, — констатує соціолог.

У перших десятках найпопулярніших постатей немає російської опозиції, “оскільки політичне поле випалено, політичної конкуренції немає”. Зокрема зараз росіяни здебільшого не називають і Олексія Навального, який перебуває у в’язниці.

“Це тому, що він як політик зараз відсутній. Він витіснений. Його заяви та публікації активно обговорюються в соціальних мережах серед опозиції, особливо тієї, яка перебуває за кордоном. А всередину Росії, всередину масової свідомості це не проникає”, — пояснив Гудков.

А ось наступників Путіна, яких останнім часом обговорюють в соцмережах і поза російськими ЗМІ, звичайні росіяни не згадують, відповідаючи на запитання соціологів. Йдеться про секретаря Ради безпеки РФ Миколу Патрушева, його сина Дмитра Патрушева, голову російського уряду Михайла Мішустіна та інших.

“Ні, їх ніхто не знає. Їх знають лише вищі кола бюрократії, де це обговорюється, там це значимо. А для маси людей відомості про це просто відсутні, їм це нецікаво. І інформації про це немає, мало хто про це може писати. Це є лише у соціальних мережах від Навального”, — констатує Лев Гудков.

Повна версія інтерв’ю: Рейтинги Путіна та війни падають: про тенденції російського суспільства говоримо з науковим керівником “Левада-центру” Львом Гудковим