Харківська область вільна від російських окупантів, а місцеві жителі з радістю та квітами зустрічають українських захисників. Але російські військові залишили там чимало горя — розбиті будинки, знищені ферми та підприємства. Жителі регіону зізнаються: надія на визволення у них була протягом усього періоду окупації. Українці вірили та чекали на армію і владу своєї України. Подробиці з Харківської області — у репортажі шеф-редактора телеканалу українського іномовлення FREEДОМ Олексія Мацуки.
Сьогодні у звільнених містах та селищах Харківської області — сліди трагедії. Розтрощені будинки, дороги, мости, зруйновані ферми, підприємства. Є й залишки російської техніки, яка була ліквідована під час успішного контрнаступу Києва.
Блискавичне визволення Харківської області підтверджують і місцеві жителі.
На запитання “Україна вибила їх звідси чи вони самі пішли?” більшість відповідають: “Україна вибила”.
“Чому ми під бомбардування потрапляли найчастіше — тому що міст”, — говорить Сергій, житель одного з деокупованих сіл.
Міст, про який говорить Сергій, це дорога до міста Балаклія. Росіяни під час відступу підірвали його. Щоб перебратися на інший берег річки, потрібно йти по залишках понтонної переправи.
“Надія на те, що нас звільнять, завжди була. Дуже чекали, молилися”, — говорить жителька Балаклії Тетяна.
За словами жінки, зараз усім людям у місті надають допомогу. Місцеві зазначають, що наразі вистачає продуктів. На відміну від ситуації іще тиждень тому, коли тут була російська окупаційна адміністрація.
Ті, хто живе зараз у Балаклії, пережили окупацію і нікуди не виїжджали. А тих, хто виїхав у звільнені міста, поки що не пропускають додому: надто багато мін та розтяжок, це небезпечно.
“Українська влада організувала спеціальні заходи щодо розмінування. Життя кожного та кожної — важливі”, — наголосив Мацука.
Зараз місцева влада Балаклії упорядковує містечко. Комунальники працюють щодня. На центральній вулиці роздають гуманітарну допомогу.
“Якщо у Балаклії гуманітарну допомогу можна отримати прямо, що зветься з коліс, то у селищах та селах поряд ситуація складніша. Людям доводиться спускатись через зруйнований міст, а це небезпечно”, — уточнив Мацука.
Жительці одного зі звільнених сіл, Клавдії, вже за 80. Спуститися під міст, щоб узяти свій пакет із продуктами, вона сама не може. Допомагають сусіди.
Каже, що її будинок через окупацію серйозно постраждав: вікон та дверей немає, сарай згорів.
На запитання “Що говорили окупанти, коли прийшли до села?” жінка відповіла прямо: “Що вони говорили, вони прийшли нас вбивати”.
“Таких, як бабуся Клава, тут багато. Вони пережили російську окупацію і майже пів року чекали на Україну. Незабаром відкриються магазини, а пенсії вже нараховано. Україна своїх людей не полишає”, — резюмував Олексій Мацука.
Читайте також: Російські військові забрали дітей та знищили будинки: жителі звільненого Байрака розповіли про період окупації (ВІДЕО)