Як “Янгол” і “Миша” рятують поранених українських захисників (ВІДЕО)

Сирота Денис із Луганської області пішов воювати добровольцем ще у 2016 році. І досі не пішов із фронту навіть після важкого поранення. Військовослужбовиця Ангеліна з позивним “Миша”, яка у 2022 році захотіла підписати контракт, мріє стати лікарем і дочекатися подругу з полону. Про те, як медики рятують життя українських військовослужбовців на передовій, інформує FREEДОМ.

“Тому що була схожа на худу мишу з мультика, от хлопці побачили — маленька така і великий шматок сиру”, — розповідає Ангеліна, чому отримала позивний “Миша”.

Її колега Денис має позивний “Янгол”.

“З 2016 року заробив собі цей позивний, коли врятував понад 16 людей, витягнув”, — пояснив він.

Денис та Ангеліна служать у 72-й окремій механізованій бригаді ім. Чорних Запорожців. Чорних Запорожців, яка не пустила загарбників до Києва і вже рік тримає випалений Вугледар.

“Це наша машина для евакуації поранених — М13”, — показує Ангеліна техніку, на якій вивозить поранених із передової.

Найбільше щастя для медика, коли 300-ті доживають до наступної точки евакуації.

“Я дуже не хочу, щоб у мене в машині хтось помер. За ці пів року я всіх довозила”, — каже дівчина і стукає по дереву, щоб не наврочити.

Не завжди вдається знайти врятованих бійців, щоб дізнатися їхню долю, і тому вони самі виходять на зв’язок.

“Коли хлопці тебе у Facebook знаходять: “Ангеліно, я живий, спасибі, я здоровий”, і ти думаєш, ось подяка, яка підіймає настрій, зігріває душу і розумієш, що вся робота зроблена не даремно”, — зазначила “Миша”.

Ангеліна зізналася, що був період, коли робота стала нестерпною через фізичну втому, коли вдавалося подрімати лише 20 хвилин на добу. А особливо через емоційне виснаження, коли вивозила вбитих і поранених своїх друзів — це найважче.

“Скільки в мене хлопців поранених, вони на тебе так дивляться, а що я скажу? Що йому ногу відріжуть? Або як мені привозять у мішку попіл, а ти знаєш, хто це, і тобі треба в цьому мішку знайти жетончик”, — ділиться своїми емоціями дівчина.

“Миша” жартома розповідає не про смішне, як їхня “таблетка” ледь не перекинулася.

“Мене через 300-го так перекинуло шкереберть! Я думала, що я перекинулася і “таблетка” перекинулася”, — каже вона.

Або як її групу накрило касетними снарядами.

“Я собі автоматом намагалася копати яму. Це зараз смішно, а тоді це було так страшно! Мене всю колотило”, — згадує Ангеліна.

Денис зараз навчає піхоту, як рятувати побратимів в окопі. Він був бойовим медиком першої лінії, поки сам не отримав поранення під Бахмутом.

“По нас працювала САУшка, у машину був прихід. Її перевернуло, штук 20 перекидів зробила. У мене — перелом хребта, було поранення легені, нирки, а на шиї — рвана рана”, — ділиться спогадами “Янгол”.

Лікарі дали йому інвалідність, хотіли списати, але він відмовився.

“Я можу бути в екіпажі, можу навчати людей. У мене багато досвіду. То що, мені сидіти вдома? Удома, звичайно, добре, я просидів три місяці. Клас. Ти лежиш, десь там Shahed літає, хтось його збив, але ти лежиш — телевізор, кава. Вставай у скільки хочеш. Тут такого немає. Війна на цьому не закінчується”, — каже Денис.

Його рідне село Сватове в Луганській області зараз окуповане. Денис ріс сиротою в інтернаті, з якого, за його словами, тікав близько 10 разів, щоб знайти батьків.

“Я знайшов маму, коли вже вийшов з інтернату. Пішов у “бурсу” вчитися і знайшов її. Але потім вона померла, бо поставили неправильний діагноз”, — згадує він.

Ангеліна працювала фельдшером на швидкій допомозі в Сумській області. Підписаний три роки тому контракт уже закінчився.

Денис, який прийшов на фронт 2016 року, зізнався, що вагався, бо російська пропаганда добряче мізки “промивала”.

“Відео мені трапилося у 2016 році, дівчина воює медиком, рятує. Я подумав, що сам сиджу і скаржуся на життя, що все погано і сам пішов у військкомат”, — розповів він.

Ангеліні доводилося надавати допомогу полоненим росіянам.

“Я їх теж ненавиджу, вони нам багато зла накоїли, але ж ми не вони”, — зауважила “Миша”.

А ще полонені — це обмінний фонд, і для дівчини це — особиста історія.

“У мене була надія, що когось із них, так збіжиться, обміняють на мою подругу. Коли був вихід з “Азовсталі”, вона вийшла з усіма, її досі не обміняли”, — нарікає Ангеліна.

24 лютого “Янгол” перейшов на українську мову. Ще складно, він старається. У Сватове жити не хоче, але вирішив туди приїхати після деокупації.

“Подивитися в ті обличчя, які там залишилися, в основному мужики. І не потрібно мені, сироті після інвалідності, розповідати, що в нас немає вибору. Вибір є завжди”, — впевнений Денис.

Ангеліна хоче вищу освіту, мріє стати лікарем, уже після війни.

Читайте також: Львівські хірурги допомагають відновитися постраждалим через війну українцям — історія вчительки з Лисичанська (ВІДЕО)