Як “вагнерівці” розстрілювали українських дітей: шокуючі одкровення колишніх найманців в огляді Мацуки

Гучний скандал навколо заколоту в Росії приватної військової компанії (ПВК) “Вагнер” затих. І це привід спокійно розібратися, що тепер, після втечі в Білорусь, чекає на главу ПВК Євгена Пригожина і його приватну армію. Як влаштована вертикаль влади у “вагнерівців” і які воєнні злочини вони скоювали в Україні шефредактору телеканалу FREEДOM Олексію Мацуці розповіли головний редактор опозиційного російського порталу і колишній “зек”, який виніс сотні годин шокуючих відеозаписів.

Свідчення інсайдерів

Для початку давайте розберемося, що відомо про те, як “Вагнер” побудовано зсередини: хто командує, на чому тримається дисципліна і до чого призвело вербування ув’язнених.

Ви напевно чули про інтернет-проєкт Gulagu.net. Це портал, мета якого — боротися з тортурами і корупцією в російській виправній системі. За 13 років існування проєкту публікувалися такі історії, що на їхньому тлі навіть культова драма “Втеча з Шоушенка” здасться дитячою казкою. Але найбільш шокуючі розслідування припали саме на цей воєнний рік.

Нещодавно Gulagu.net опублікував свідчення двох колишніх командирів підрозділів ПВК “Вагнер” — Азамата Улдарова та Олексія Савичева, яких рекрутували в рамках програми, відомої як “Проєкт “К”. Це коли Пригожин літав російськими в’язницями і вербував кримінальників на війну проти України.

Найманці самі зв’язалися із засновником Gulagu.net Володимиром Осечкіним і розкрили всі жахливі подробиці того, що коїлося на боці ПВК “Вагнер” у Соледарі та Бахмуті.

“Одна справа, коли зі мною хтось зв’язувався з “Вагнер” з окупованих територій, і розповідав про відрізані фаланги пальців, про якісь тортури, про розстріли. Але я вперше почув від цих двох людей у повному обсязі жахливу інформацію, яку потім, своєю чергою, побачили, почули дуже багато людей на нашому каналі та у світових ЗМІ. Тому що ця інформація не може залишити будь-кого байдужим”, — каже засновник проєкту Gulagu.net Володимир Осечкін.

Азамат Улдаров особисто зізнався Осечкіну в розстрілі кількох десятків українських дітей.

“Коли я зайшов у підвал, там були діти, і мені була команда не випустити нікого, і я виконав команду і нікого не випустив. Я поклав там усіх на**й своєю групою… Дітей було близько 40, загалом осіб 300-400, і в мене не було вибору, я не міг нічого зробити, була команда всіх знищити… Маленька дитина верещить, їй 5-6 років, а я вистрілив контрольний. Я нікого не повинен був витягнути — нікого”, — зізнався “вагнерівець”.

Інший співрозмовник Володимира Осечкіна Олексій Савичев, який до участі в ПВК “Вагнер” 30 років провів в ув’язненні, зізнався в убивстві півсотні відмовників, і розповів подробиці розстрілу українських підлітків.

“15-16-17-річних було розстріляно осіб 10 точно. Вони виходили без зброї, але коли вони піднімали руки, майки, і якщо там були наколки — то вже нікуди діватися. У нас розстрілювали за наколки”, — розповів Олексій Савичев.

Обидва найманці стверджували, що в них нібито “не було вибору”, мовляв, або ти виконуєш наказ, або наступним розстрілюють тебе. Але хто віддає такі накази? І хто взагалі побудував цю жорстоку систему дисципліни?

Найвідоміший із підлеглих Пригожина — Дмитро Уткін. Він учасник чеченських воєн, служив у російській армії та після звільнення подався в найманці. Спочатку воював у Сирії, потім — в Україні. Позивний Уткіна — “Вагнер”. Власне, звідси і взялася назва ПВК. Подейкують, що Пригожин часто лише працює на публіку, а командування “вагнерівцями” веде саме Уткін. Цілком імовірно, що саме за його наказами відбувалися масові тортури як українців, так і своїх же найманців.

“У місті Первомайську Луганської області, у будівлі колишньої взуттєвої фабрики, у підвалі, у Пригожина і Уткіна своя катівня. І вже є всі підстави порушувати кримінальні справи стосовно Євгена Пригожина, Дмитра Уткіна, Андрія Трошина та інших спільників. Зокрема того самого головоріза Володимира Китаєва з позивним “Айсман”, який відомий ще за шокуючим відео, коли сирійцю відрубали голову, відрубали руки, підвісили за ноги і спалили останки його тіла. Цей “Айсман” був безпосередньо командиром Азамата Улдарова”, — каже засновник проекту Gulagu.net Володимир Осечкін.

Якщо вірити співрозмовникам Осечкіна, звірячі накази про розстріли своїх і чужих виходили, зокрема, від самого Пригожина, а його підлеглі контролювали їхнє виконання і вершили самосуд, якщо хтось вирішував не послухатися. Усі в ПВК мріють бачити одне одного в могилі. І єдиний спосіб вибратися з цього замкненого кола — це, ймовірно, отримати бойове поранення, випадково або навмисне — тут уже хто як приловчиться.

З-за ґрат — в окопи

Про те, що ув’язнені для Пригожина — витратний матеріал, багатьом було зрозуміло від самого початку. Але чому люди, які сидять у російських в’язницях, все одно погоджувалися йти в ПВК “Вагнер”?

До того, як потрапити на війну в Україну, Азамат Уларов перебував у Саратовській туберкульозній лікарні №1 (ОТБ-1), яку перетворили на повноцінну колонію. І щоб зрозуміти мотиви цього та безлічі інших найманців, ми розшукали й умовили поспілкуватися людину, яка сиділа в цій самій ОТБ-1 і знає всі її секрети.

Ще до війни на українському фронті Gulagu.net опублікували на той момент найрезонансніше своє розслідування — про тортури в російських в’язницях, зокрема в ОТБ-1.

Автором був 33-річний білорус Сергій Савельєв. 10 років тому він приїхав у Росію на заробітки, потрапив у дуже дивну історію зі співробітниками ФСБ, які звинуватили його у збуті наркотиків, і в підсумку сів у в’язницю.

“Я був змушений зізнатися в тому, чого не робив, просто підписувати ті історії, які вони описували. Але все це вилилося в 9 років позбавлення волі, з яких я відбув 7,5 і був звільнений умовно-достроково. 9 місяців я перебував в одному слідчому ізоляторі, потім близько півтора року в іншому слідчому ізоляторі, потім пів року в одній колонії, а потім, із нібито підозрою на туберкульоз, мене відвезли вже до цієї туберкульозної лікарні ВТЛ-1, де я провів 5 років”, — згадує колишній ув’язнений, автор розслідування проєкту Gulagu.net Сергій Савельєв.

У Саратовській ОТБ-1 Савельєв став свого роду системним адміністратором — помічником у відділі безпеки. Завдяки цьому він отримав доступ до зйомок відеореєстраторів, які зобов’язані носити співробітники російської Федеральної служби виправлення покарань (ФСВП). Протягом трьох років він збирав свідчення жахливих знущань над ув’язненими — побиття і зґвалтування.

“Це була свого роду червона кнопка. Я усвідомлював, що мені в руки потрапила така червона кнопка, і якщо я в потрібний момент якось правильно на неї натисну, я ці спроби зможу припинити. Якийсь загальний портрет [катів] важко намалювати. І кожен прийшов до цього по-різному. Хтось у силу, наприклад, схильності, любові до такого роду садизму, хтось сам проходив через подібне і був готовий на що завгодно, аби його самого більше не катували”, — продовжує Сергій Савельєв.

Виходячи на волю, Савельєву вдалося забрати із собою весь зібраний матеріал. Він зв’язався з проектом Gulagu.net, передав відео тортур і допоміг ідентифікувати десятки учасників — як виконавців, так і жертв.

“Доводилося віддивлятися все кадр за кадром, упізнавати обличчя, голоси дійових осіб, уважно слідкувати, хто з’являється навіть у віддзеркаленнях вікон, дзеркал, щоб ідентифікувати всіх дійових осіб. І кожен файл ми розписали щосекундно, щохвилини”, — уточнив Сергій Савельєв.

У результаті, в Росії розгорівся величезний скандал. Два роки тому це було ще можливо. Звільнили близько 40 тюремних співробітників, кількох навіть заарештували, а директор Федеральної служби виконання покарань у Москві та його заступники пішли у відставку.

Серед двох терабайтів відеозаписів, здобутих Савельєвим, були й ті, на яких катували та ґвалтували того самого Азамата Улдарова, який згодом опинився в Україні серед “вагнерівців”.

“Ця людина водночас і співучасник страшних подій в Україні, і водночас де-факто потерпілий у справі про тортури в Саратовській ОТБ-1. Вона почала детально розповідати про ті жахи, в яких їй довелося брати участь”, — повідомив засновник проєкту Gulagu.net Володимир Осечкін.

Після резонансної публікації ” Gulagu.net до Улдарова дісталися співробітники Слідчого комітету Росії. Але в комітеті на нього вже чекали четверо “вагнерівців”. Побили, пригрозили вбивством, якщо той даватиме свідчення.

Ця історія дає зрозуміти, чому російські в’язні готові тікати з в’язниці навіть на фронт. Тортури в російських в’язницях настільки звірячі, що навіть війна комусь могла здатися кращим варіантом, комусь — можливістю продовжувати те, що робив за ґратами, але тільки на волі. Саме, зокрема, на це у Пригожина і був розрахунок.

“Пригожин безпосередньо говорив про те, що йому потрібні головорізи вбивці, і що страшніший вони скоїли злочин, то краще для “спільної справи”. Щоб вони в Україні здійснювали щось страшне, що вселятиме жах. Ніхто не говорив про те, що вони будуть створювати з ув’язнених якусь зразково-показову армію. Вони створювали армію вбивць”, — наголошує Володимир Осечкін.

Здавалося б, план як для Пригожина, так і російської влади був дуже зручний. Адже ув’язнений, який має перебувати 10-15 років у колонії, за цей час обійдеться бюджету в кілька мільйонів рублів. А так на війні він у середньому проживе півтора-два місяці, залежно від інтенсивності бойових дій.

Але схема почала сипатися, коли з’явилися відомості про божевільні втрати ПВК “Вагнер”. І коли почалися витоки, що всередині ПВК постійні розбірки та вбивства своїх же. Прозвучали, наприклад, свідчення найманця Андрія Медведєва, який утік до Норвегії. А він заявляв, що був свідком воєнних злочинів, зокрема вбивств одних “вагнерівців” іншими.

Що чекає на Пригожина?

Ситуація вийшла з-під контролю, і після цього Пригожину закрили шлях до колонії. Його відеозвернення стали дедалі істеричнішими. І змушують замислитися — невже “кухаря Путіна”, який загрався у війну з російським Міноборони, таки “зливають”? І що буде далі?

Після відвертих зізнань Медведєва, а потім найманців Улдарова і Савичева Пригожин втратив підтримку навіть тих чиновників у московських високих кабінетах, які раніше готові були робити на нього ставку.

“У момент, коли вже Улдаров і Савичев дали свідчення, які підтвердили свідчення Медведєва, і навіть більше того, видали такі шокуючі подробиці, від яких нормальну людину може нудити і вирвати, звичайно ж, вони почали від нього максимально дистанціюватися. І, наскільки я розумію, всередині російського силового блоку ухвалено рішення про закриття цього проєкту (ПВК “Вагнер”, — ред.), і зараз вони думають над тим, які рішення можна й потрібно ухвалити щодо Пригожина”, — вважає засновник проєкту Gulagu.net Володимир Осечкін.

Тобто навіть для корумпованої російської владної системи глава ПВК “Вагнер” став занадто токсичним. І тепер питання полягає в тому, в який момент Путін може дати відмашку, і система поїде катком по самому Пригожину.

“Цілком можливо, що Пригожин намагається за допомогою громадської думки представити себе як правдоруб, захисник інтересів російської держави, який себе протиставляє якимось грандкоррупціонерам із Міноборони РФ, щоб якось виграти один-два-три тижні, достукатися до Путіна. Можливо, отримати аудієнцію, на якій він усе це представить. Тому, я думаю, що протягом тижнів або місяців ми побачимо остаточний крах тієї імперії, яку Пригожин створював із певними генералами ФСБ, ФСВП, яка відома як ПВК “Вагнер”, — упевнений Володимир Осечкін.

Що чекає на самого Пригожина — питання відкрите. Можливо, відійшовши від справ, він стане “другим Гіркіним”. Йому дозволять і далі покусувати Міноборони РФ, щоб тримати генералів у тонусі. Ба більше, російські журналісти не виключають, що Путін може приберегти Пригожина для президентських виборів наступного року. Виставивши його кишеньковою опозицією. Адже не дарма ж у Росії почали з’являтися плакати глави ПВК “Вагнер” як сильного лідера.

Дивлячись на все це Володимир Осечкін каже, що вся країна рухається в бік великого ГУЛАГу. Де все більше протоколів і тюремних термінів за будь-які прояви незгоди. Де вся система будується на страху — підкоряйся або будеш покараний.

“В’язниця в Росії — це політичний інструмент, інструмент утримання диктатором Путіним і його найближчим оточенням влади. Метод придушення волі, метод залякування. У катівнях утримують близько півмільйона людей, де-факто в російській в’язниці ментально утримують понад 100 мільйонів людей. І кожен росіянин чітко розуміє, що якщо він вийде за прапорці, встане на вулиці з білим листочком або напише “Ні війні!”, або розкритикує Путіна, або росармію, з огляду на цю війну, — все, термін забезпечений”, — зазначає Володимир Осечкін.

Але ось тільки будь-яка система, побудована на страху, — недовговічна. І історія це так часто доводила.