Як українські артилеристи стримують штурми на Авдіївському напрямку — репортаж FREEДОМ

Ситуація на Авдіївському напрямку фронту, як і раніше, залишається напруженою. Російські окупаційні війська володіють ініціативою, але при цьому зазнають величезних втрат і не можуть істотно просунутися. Як штурми загарбників стримують артилеристи Збройних сил України (ЗСУ) — спостерігала воєнний кореспондент телеканалу FREEДОМ Анастасія Волкова.

Українські артилеристи отримали координати і закінчують останні приготування для стрільби з реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) “Град” по супротивнику, що знаходиться на Авдіївському напрямку буквально за 10 кілометрів.

“Попереду — Авдіївка, де ми чуємо постійно вибухи. Трохи правіше Красногорівка, Мар’їнка. Звідти вони теж часто працюють, часто обстрілюють. Постійно їхня піхота йде вперед, яку ми зупиняємо і не даємо підходити до нас ближче. Працюють вони дуже часто, дуже наполегливо. Зброї у них багато, снарядів багато”, — зазначає військовослужбовець 59-ї окремої мотопіхотної бригади (ОМПБр) ЗСУ Володимир.

Російські війська не зупинилися на захопленні Авдіївки і намагаються просуватися вглиб українських територій.

“Тут дорога на Покровськ, далі — Павлоград, Дніпро і всі інші наші міста. Тому нам необхідно тут стояти, щоб не пропустити їх далі, щоб у тилу було безпечно, а ми тут уже працюватимемо і не пропустимо”, — наголошує Володимир.

Військовослужбовець Вадим — водій “Уралу”, на базі якого стоїть “Град”. Каже, найнебезпечніше — це виїзди вночі. Тоді варто їхати без фар і користуватися лише приладами нічного бачення.

“Можуть бути в небі їхні дрони — “Орлан”, “Зала”. І вони нас можуть побачити, що ми їдемо, по світлу. Тому не можна. Ми виїжджаємо тихенько, бажано, коли немає нічого в небі”, — пояснює український захисник.

Чоловік розповідає, їхній розрахунок уже потрапляв під обстріл, коли одразу після роботи «Граду» по ньому та побратимах прилітала відповідь від противника.

“Найближче за 10 метрів били, ми всі попадали на землю. І 10, і 20 по нас таких же ракет прилітало. Так що там трохи страшно. Трохи у вухах починає шипіти. Якщо ще побачив спалах, то таке відчуття, як від зварювання — таке сонце в очах, плями. Але нічого, — не розгубилися і бігом по машинах. Зробили перекат і працювали далі. Перекурили. Руки тряслися, але працювали далі”, — згадує Вадим.

Владислав — бусоліст. Його завдання — координація роботи артилерійської системи. Вдома на нього чекає дружина та двоє дітей. Каже, у моменти сильних обстрілів думає про сім’ю і про те, що він має залишитися в живих заради них. Нам розповів про один із випадків під час бойового чергування.

“Я лягаю, музику вмикаю в навушниках, чую: бам-бам! Навіть не пам’ятаю, де мої навушники, як я із заднього сидіння опинився на передньому. Завів, газую, а машина не їде, я дивлюся на спідометр, у мене там показує 160, а машина на місці стоїть, закопується. Інший водій був, дивлюся в дзеркало — він уже ззаду. Думав, що він мене стукне. Загалом, вириваємося вперед, трава мокра, але горить. Там гупає, там гупає. Перелякалися ми добряче”, — ділиться боєць.

Найважче на війні, каже Владислав, це бути далеко від родини. Чоловік, як і тисячі його побратимів, готовий битися до перемоги, щоб якнайшвидше повернутися додому і бути поруч із рідними.

Читайте також: “Очі” піхоти: як аеророзвідники коригують атаки на фронті в Донецькій області (ВІДЕО)