Телеканал FREEДOM розпочав серію інтерактивних опитувань, залучаючи до обговорення гострих тем не лише експертів, а й глядачів.
FREEДOM — це телеканал іномовлення України, сигнал якого пошириться за межі країни. Тому в рамках опитування можна дізнатися думку аудиторії з різних країн світу.
Бойові дії у РФ
На сьогодні бойові дії перекинулися на російські прикордонні території. Після того як у Бєлгородській області прогриміли вибухи, а російські військові добровольці увійшли в регіон зі зброєю, багато місцевих жителів уже не хочуть “звільняти” сусідню Україну.
Невдоволення росіян також посилює погано організована евакуація та гуманітарна допомога місцевому населенню. Умов для своїх же переселенців влада не створила, а про деяких і зовсім забула.
У зв’язку з цим телеканал FREEДOM поцікавився думкою глядачів: “Що ви думаєте про те, що Путін привів у РФ війну?”
Свої відповіді на це запитання на діджитал-майданчиках FREEДOM і через чат-бот висловили понад 300 глядачів телеканалу. Серед відповідей:
- “А що тут коментувати. З іскри розгориться полум’я, але стосунки зіпсовані на віки”;
- “Із самого початку було очевидно, що так буде. Божевільна військова авантюра старого, що вижив з розуму. Тепер все скінчиться розпадом РФ, і, на жаль, захопленням Китаєм величезних територій на сході колишньої ЕрЕфії”;
- “Війну відчули на собі тільки бєлгородці. Решті глибоко фіолетово. У мій дім не прилетіло, значить все ОК. Вражаюче, але це саме так”;
- “Чому народ Росії не бунтує?”;
- “Росія — агресор, це ясно як божий день!”;
- “Росія перебуває у стані війни фактично дев’ятий рік. Для еліт і його самого (Путіна, — ред.) територіальність подій великого значення не мають, на людей начхати однаково, хоч які в них паспорти”.
Цю тему в ефірі телеканалу FREEДOM також прокоментував політичний консультант, військовослужбовець ЗСУ Олександр Антонюк.
— Олександре, те саме запитання, що й глядачам, адресуємо і вам. Що ви думаєте з приводу того, що Путін, розв’язавши війну проти України, у підсумку привів її на територію самої Російської Федерації?
— Путін узагалі почав свою політичну кар’єру керівника Російської Федерації з воєн, коли ще був прем’єр-міністром [1999 року]. Згадаймо Першу чеченську війну, потім Другу чеченську війну, потім Абхазьку війну.
І рано чи пізно міць російської і пропаганди, й армії починає отримувати по зубах. Тому все очевидно.
Ба більше, ми в ефірах попереджали російських громадян, що до цього все рано чи пізно прийде.
Я ще в далекому 2004 році говорив, що рано чи пізно Росія буде тонути в громадянських війнах.
— Одна з наших глядачок пише: “Так, війна в Росії неминуча. Путін привів у Росію війну, тому що почав війну з Україною. Ця війна — спроба взяття не тільки Україну, а й Європу під контроль Росії, Ірану, Північної Кореї та Китаю”. Я так розумію, що авторка говорить про те, що Путін намагався знищити демократію у світі, а не тільки взяти під контроль конкретно Україну. Наскільки ви поділяєте думку про такі амбіції Росії?
— Це проблема тоталітарних режимів. І давайте все-таки трохи більше розширимо відповідальність. Не тільки один Путін несе за це відповідальність.
Якщо подивитися ту ж російську соціологію (так, вона необ’єктивна, але гадаю, що це відповідає плюс-мінус), близько 80% громадян РФ підтримували цю війну.
У них шовіністичний культ щодо своїх сусідів виховувався десятиліттями.
Тому перше: тоталітарний режим мав підтримку російського народу з питання війни.
Другий момент, що дозволяло путінському режиму себе так привільно почувати, — тотальна корупція в західному світі. Тому що як би ми не захоплювалися демократіями, але і в демократичних країнах є корупція. І серед їхніх політичних кіл є ті, хто підтримує Росію. І плюс величезний вплив російської пропаганди.
Тоталітарні режими за останні 80 років навчилися боротися з демократією демократичними інструментами.
І перший крок протистояти цьому — демократичні країни повинні зрозуміти, що у війні є тільки чорне і біле. А коли пробують шукати якісь компроміси, це з боку РФ, з боку Кремля сприймається як слабкість. Головний принцип — демократичні країни повинні, нарешті, навчитися називати речі своїми іменами. Ось скільки ми вже говоримо, наприклад, що Росію потрібно визначити як країна-терорист. А чи може країна-терорист бути присутньою в Раді безпеки ООН?
— Наступна позиція наших глядачів: “Справедлива закономірність. Війна в Росії ще навіть не почалася. Усе найгірше попереду. Цього люди в Росії не розуміють. І здебільшого там забули, що означає бути людиною, і режим доклав максимум зусиль, щоб вони про це не згадували… Путіну абсолютно байдуже, хто кого там вбиває, йому головне — утриматися при владі”. А наскільки взагалі Путіну вдалося переконати росіян, що ця війна “за батьківщину”, а не за нього самого, що це “Росії загрожують”?
— Гадаю, 15% російських громадян не підтримують війну і загалом політику Путіна.
На жаль, є інша більшість громадян, з рабським мисленням, що мовляв ми поза політикою. Тоталітарний режим поки що в цьому плані успішний.
Було б по-іншому, цієї війни б не було. Були б акції протесту, були б, умовно кажучи, регіональні гойдалки. Ну, якщо це влаштовує більшість російських громадян…
Давайте подивимося на Україну. Коли у нас намагалися сфальсифікувати вибори 2004 року, чим це закінчилося? Помаранчевою революцією. Потім проросійська Партія регіонів і Янукович почали перегинати палицю, підсумок — Майдан. Ось це формування громадянського суспільства.
А після акцій на Болотній в Москві [2011-2013 років] демократія Росії закінчилася.
Більшість російського населення поки що не відчує всі “принади” війни, які на них чекають, і навряд чи зможуть зробити якісь висновки.
Ба більше, я вважаю, що навіть після того, як ми вийдемо на наші українські кордони 1991 року, нам однаково потрібно бути готовим до того, що коли в Росії почнеться велика смута, великий відсоток росіян вимагатимуть реваншу. І на цьому російська влада намагатиметься грати.
Тому сьогоднішнім громадянам Російської Федерації потрібно розуміти, що чим швидше ця імперія розвалиться на різні суб’єкти, на різні незалежні держави, тим краще буде насамперед для них. І тим швидше вони зможуть забезпечити якщо не собі майбутнє, то хоча б своїм дітям.
Інакше на них чекає настільки глибоке дно на кілька поколінь, яке мені навіть важко уявити.
— А є ще такий коментар від глядача: “Я гадаю, що частина колишніх українських областей повернеться назад в Україну. Приміром, Кубань”. Як би ви прокоментували такий коментар?
— З огляду на те, що на Кубані багато етнічних українців, я не виключаю варіанту, що там можливий референдум і тоді у громадян, які сьогодні там живуть, є перспектива. Можливо, вони захочуть вступити до складу України на правах автономної республіки. Такий варіант я б не відкидав.
Чи будемо ми відвойовувати Кубань? Поки що це питання точно не стоїть. Наше головне завдання — це виконання міжнародних прав. Тобто ми поважаємо суверенітет інших країн і вимагаємо поваги міжнародних кордонів України.
А якщо Кубань сама захоче приєднатися, то чому б і ні. Гадаю, ми зможемо це питання розглянути в майбутньому.
Як не стати “гарматним м’ясом”
Тема наступного опитування: “Як ви ставитеся до того, що Путін відправляє росіян на забій?“
На це запитання на діджитал-майданчиках FREEДOM і через чат-бот отримано понад 500 коментарів, серед яких:
- “Як до злочину проти росіян, як до вбивства”;
- “Злочин проти людини та людяності!”;
- “Дуже погано сприймаю”;
- “Я ставлюся жахливо, навіщо відправляти на вірну смерть?”;
- “Немає більшого русофоба у світі, ніж Путін”;
- “Путлер злочинець, йому немає прощення!!!”;
- “Погано ставлюся і до того, що вбиває українців від імені всіх росіян, і до того, що силоміць посилає помирати свій народ, і до того, що жебраки йдуть за гроші помирати. І до того, що нам заборонено мітингувати, і до того, що наша думка взагалі його не цікавить. І до того, що він посадив себе на трон і ніяк не можна скинути… Загалом, до всього, що виходить від Путіна, ставлюся вкрай негативно. І до росіян, які підтримують Путіна, теж погано ставлюся”;
- “Запитайте краще, чому росіяни покірно відправляються на забій…”;
- “У нас у Пермі в районі ЦКР поставили цілий павільйон для набору “м’яса”. Ходжу повз кожен день, черги не спостерігаю. Сьогодні тільки одного ідіота там бачила. А так — порожньо”;
- “У РФ кримінальна влада ОЗУ — саме таке ставлення до людей угруповання береже. А населення — розхідник. Відбувається, по суті, рейдерське захоплення України”;
- “Цікавішим було б запитання: про що думають росіяни, коли б’ють по українських містах, у яких живуть їхні родичі та друзі?”
Далі в ефірі FREEДOM цю тему прокоментував прессекретар російського фонду “Ідіть лісом” Іван Чувіляєв.
— Наше запитання телеглядачам звучало так: “Як ви ставитеся до того, що Путін відправляє росіян на забій в Україну?” Війна триває понад рік, і деякі росіяни починають усвідомлювати те, що відбувається. Найпопулярніші реакції на запитання, що росіяни самі готові вирушати на забій, тому що вони обдурені пропагандою або просто йдуть заробляти гроші. Також глядачі акцентують, що росіянам уже час захищати самих себе, особливо за підсумками ситуації в Білгородській області. То чому росіяни готові йти вбивати українців сьогодні, через рік війни?
— Росіяни вирушають на війну в Україну з двох, абсолютно непов’язаних одна з одною причин.
По-перше, вони звикли за останні трохи понад 10 років, що російська армія — це мікрокредитна організація.
Армія — це можливість швидко підняти досить велику суму грошей. Ти підписуєш контракт, отримуєш зарплату (яку ти не отримаєш більше ніде) тільки за те, що ти просто є та ходиш по плацу раз на тиждень. А коли контракт закінчується, ти займаєшся своїми справами. Можеш ці гроші пропити, можеш купити будинок, можеш віддати батькам, можеш зробити все, що завгодно.
Це така мікрокредитна організація, але в договорі (контракті) з якою ніхто не читає те, що нібито написано дрібним шрифтом. Що це взагалі-то армія і взагалі-то в ній вбивають, і взагалі-то в ній доводиться вбивати та будуть змушувати вбивати. Це насильницька система.
Ось, власне, дві причини, через які росіяни вирушають на війну. І поки що на сьогодні ці обидві причини себе, на жаль, не вичерпали.
Величезна кількість людей вірять до сьогоднішнього дня, що армія все-таки може працювати як банк, у якого ти береш кредит. І досить велика кількість людей потрапляє в армію так само як вони потрапляють до в’язниці, так само як вони потрапляють у будь-яку іншу каральну систему. Вони стають жертвами цієї каральної системи. На них чиниться величезний тиск, з них знущаються, їх часто піддають тортурам.
І щоб відповідати на все жорстким “ні” та йти додому, потрібно бути дуже мужньою людиною. А дуже мужніх людей у будь-якій країні дуже багато.
— І ще один коментар від нашого глядача: “Це катастрофа. Східна цивілізація котиться в безодню. Потрібно їхати подалі, якщо є можливість, інакше станеш рабом або посіпакою диктатора. Усі нормальні люди вже виїхали. Залишилися тільки ті нормальні, хто не може виїхати через відсутність грошей або він навпаки — при владі і грошах”. І читаючи цей коментар, ми згадуємо нові російські закони, коли воєнного стану немає, але обмеження на виїзд є. Мобілізації мовби вже немає, але повістки роздають.
— Так, це гібридні заходи. Точно так само, як довгі роки відбувалася гібридна війна проти України, точно так само відбувається гібридна мобілізація. Точно так само Росія є гібридною диктатурою.
Ця влада, цей режим дуже боїться всього прямолінійного, відкритого й очевидного.
Тому вони не оголошують загальну мобілізацію, а замість неї просто схиляють півмільйона людей підписувати контракти з армією. Тому що, на їхню думку, так угробити півмільйона людей — це тихіше, спокійніше, акуратніше.
Що стосується від’їзду з РФ.
Від’їзд на сьогоднішні не є ні для кого з росіян розв’язанням проблеми. Хто міг виїхати — виїхав. Усе, тему закрито.
Ті, хто залишилися в країні й кому загрожує мобілізація, загрожує призов, вони не потребують того, щоб їм допомагали їхати. Вони не просять про це. У нас запит на евакуацію (в нашій організації є така опція) зараз на дуже низькому рівні. У нас мало таких запитів, просто лічені одиниці. Здебільшого вивозимо в інші країни військовослужбовців, яким світить кримінальний термін за самовільне залишення військової частини. Їх ми вивозимо.
Ті, хто міг виїхати — всі виїхали. Тим більш абсурдною виглядає ініціатива влади вилучати закордонні паспорти у призовників. Та в них їх немає. У тих призовників, які залишилися в Росії, немає закордонних паспортів.
— Ще одна відповідь на наше запитання. Глядач вважає, що відправка Путіним росіян на забій в Україну, це такий собі “природний відбір у дії”. У цьому коментарі видно тотальну безвихідь, ніби людина впевнена, що цьому не можна ніяк протистояти. Як ви вважаєте, бажання чинити опір іншими методами, окрім як покинути Росію, може з’явитися?
— Жодного дня не минає, щоб ми не дізнавалися про чергову мужність сильної людини, яка всередині країни протистоїть системі, протистоїть війні та протистоїть цій абсолютно вбивчій машині. Жодного дня не минає, щоб ми не дізнавалися про чергову людину, яка підпалює військкомат, вчиняє якісь дії на залізницях. Люди, які просто поширюють інформацію. Їх дуже багато, їх полчища.
Єдина проблема — вони розрізнені, вони всі перебувають у різних частинах країни. І в тому, що в їхнього протесту немає інфраструктури, немає перспективи на сьогоднішній день.
Абсолютно мізерна підтримка від дуже невеликої кількості росіян, які виїхали. Для нас очевидно, що вони виїхали, щоб допомагати тим, хто залишився. Але для величезної кількості наших колег, знайомих, журналістів, громадських діячів це зовсім не очевидно. Вони не вважають це темою для розмови.
Для нас же очевидним є необхідність підтримки, допомоги тим, хто залишився в РФ, розмова з ними. Необхідно щодня про них говорити, щоб вони розуміли, що вони не одні.
— Ще один коментар: “Звичайно, я негативно ставлюся до того, що Путін робить із росіянами. Але більше я не розумію самих росіян. Який сенс іти на смерть? Можна ж відмовитися від цього”. Чи залишилися на сьогодні дієві методи уникнути відправки на війну?
— Варіанти залишаються у величезній кількості.
Днями я працював з одним із кейсів. Це молодий чоловік, він не хотів іти на війну. Його історія почалася пів року тому. Він отримав повістку, повістку йому принесла поліція додому, буквально поклали його мордою в підлогу, одягли кайданки — і у військкомат. На нього чинився гігантський психологічний тиск, його тривалий час тримали в закритій кімнаті, у чотирьох стінах. Потім на нього кричали, потім знову замикали в кімнату, і знову кричали. Це тривало нескінченно, поки його не перемістили. Але молодий чоловік був упертим і впевненим у собі.
Він просто повторював про себе: “Я не хочу вбивати, я не буду вбивати, я не буду брати участь у цій війні”.
І в кінцевому підсумку він вибрався із цієї м’ясорубки, навіть до фронту не доїхав. Він досить хитрим шляхом вибрався та абсолютно легально демобілізувався. Найближчим часом ми розповімо цю історію докладніше на своїх ресурсах.
І таких випадків величезна кількість. І кожна людина має можливість. Адже в кожної людини є священне право — не вбивати. Не бути злочинцем, не бути насильником, не бути мародерами. А є право бути чесною людиною. І не можна в неї це право забирати.
Читайте також: “Мирних планів” і пропозицій заморозити “конфлікт” буде ще більше — експерти про перспективи переговорів України з РФ