Як Кремль маніпулює свідомістю росіян: розбираємо жести, міміку, інтонації Путіна і його пропагандистів

Що буде якщо не зможемо перемогти? Це питання почало частіше звучати в ефірах російських пропагандистів. Останнім часом динаміка пропаганди Кремля суттєво змінилася, путінські глашатаї відходять від наративів про російські перемоги. Таким чином населення поступово готують до неминучої поразки. І це точно не самоволка російських пропагандистів, а ретельно спланована інформаційна операція Кремля.

Як путінським пропагандистам вдалося обдурити 140-мільйонну країну — у “Спеціальному репортажі” телеканалу FREEДOM пояснює Ксенія Барвіненко

Щоб розкрити всі таємниці кремлівського розсадника брехунів і маніпуляторів, команда “Спеціального репортажу” поспілкувалася з людьми, які давно вивчають методи пропагандистів, — з психологами, фізіогномісткою, тренеркою з риторики, лінгвістом. І навіть провела багаторівневий аналіз голосу Путіна і його посіпак.

Підготовка росіян до війни

Просто так розв’язати повномасштабну війну в центрі Європи Путін не міг — народ би не зрозумів. Тому народ почали готувати. Готувати за інструкцією.

“Перед тим, як напасти на когось, вони повинні були зробити три речі. Перша — демонізація образу [українців], взявши зі своєї міфології, історії всі демонічні образи, які в них до цього були”, — каже Всеволод Зеленін, доктор філософії в психології, професор Українського державного університету ім. Михайла Драгоманова.

Для демонізації українців у пригоді стали нацисти. Але самої наявності міфічних нацистів в Україні було недостатньо. За логікою Кремля, нацисти мають щось робити, бажано — дуже нацистське. І пропагандисти придумали таке заняття.

“Маленьким діткам у третьому класі на уроці природознавства рекомендували годувати синичок, тому що вони жовто-сині, українські птахи. І всіляко уникати підтримки, а краще — полювати на снігурів, тому що снігур — це птах, що символізує прокляту Росію”, — заявляв в ефірі “Россия-1” один з учасників політичного ток-шоу.

Але не посилати ж росіян на війну через снігурів. Кремлю потрібна була більша жертва, і вони її теж придумали — “взяли дитину трьох років у трусиках, у футболці, як Ісуса, на дошку оголошень прибили”.

Подібних “розіп’ятих хлопчиків”, “розстріляних дівчаток” кремлівські фейкороби напридумували на цілий меморіал. Путінські посіпаки назвали його “алеєю ангелів”. Мовляв, його встановлено в пам’ять про загиблих дітей Донбасу. З натяком, що в їхніх смертях винна Україна. Але насправді — це пам’ятник російському цинізму і жорстокості. У цьому списку неодноразово знаходили імена дітей, які загинули від російських обстрілів на території, підконтрольній Україні. А деякі імена на “алеї” і зовсім вигадані. Це окупаційна влада намагається приховати, раз у раз зачищаючи список.

“Питання будь-якої пропаганди йде на емоційному рівні. Які важливі емоції? Страх, вина або сором, гнів, який викликає агресію, та гордість. Адже для людини емоційним є смерть, травми, діти. І пропагандисти це використовують на повний зріст”, — коментує кандидат психологічних наук Дмитро Попов.

А Кремлю тільки це й потрібно — беззастережне підпорядкування населення, в очах якого українці — нацисти, що вбивають дітей.

Другий крок після створення образу ворога — заперечення існування самої України. Як казав Геббельс, експансія проти будь-якого народу, будь-якої країни починається із заперечення її культури, державності, історії.

Путін і його орава пропагандистів десятки років нав’язували світові ідею братніх народів, щоб для Заходу війна виглядала територіальним конфліктом, а для внутрішнього споживача євроатлантичні прагнення України були не більше ніж навіженими витівками молодшого брата, який відбився від рук.

А за місяць до повномасштабного вторгнення в Україну Путін і зовсім заявив, що Україну вигадав Ленін, коли створював Радянський Союз. При цьому перша згадка про Україну датується 1187 роком. Але історичні факти — ніщо для путінців.

Після деформації української історії в умах росіян Путіну залишалося реалізувати останній пункт військової інструкції — міфічна небезпека нападу України на РФ. Ще Гітлер говорив, що ми повинні напасти першими, щоб убезпечити себе від нападу.

“Це реальна загроза не просто нашим інтересам, а самому існуванню нашої держави, нашому суверенітету… Мною ухвалено рішення про проведення спеціальної військової операції”, — пояснював президент РФ Володимир Путін у своєму відеозверненні до народу про початок повномасштабної війни.

Невербальний Путін

Але одних слів недостатньо. Щоб це все закріпилося в підсвідомості, потрібно посилати приховані сигнали — міміку, жести, інтонацію голосу. Звичайній людині їх вловити складно. А ось професіонали помічають одразу.

З фізіогномісткою і тренеркою з риторики Вікторією Хмельницькою переглядаємо звернення Путіна про початок вторгнення. Увага на міміку та інтонацію.

“Є такий фокус мови, він називається переформування. Це коли ти вмієш непомітно поміняти що-небудь на негативний відтінок. Наприклад, не українська влада, а “київський режим”, “хунта” або як там вони нас ще називали. Цю непомітну зміну людина не відчуває. Головне завдання переформування — тригернути емоції і бажано викликати негативні емоції”, — пояснює експертка.

Свою чорну риторику Путін підкріплює мімікою.

“У відеозверненні у Путіна добре видно огиду — закладені складки та дуже жорстка щелепа. Це огида з агресією, його огида до України, до українців. І він готовий від огиди переходити до різких агресивних дій”, — зазначає психологиня-фізіогномістка Тетяна Ларіна.

І Путін хоче, щоб росіяни підхопили його огиду. Тому й не намагається приховати міміку, як годиться главі хоч і терористичної, але держави.

Багато що з цих кривлянь — звичайна акторська гра. Кремлівський диктатор не вірить ні в “київський режим”, ні в його “8 років геноциду” над українцями. Але йому потрібно, щоб у це вірили росіяни. Про це говорять результати аналізу голосу Путіна. Для цього використовуємо технологію Layered Voice Analysis — багаторівневий аналіз голосу.

“Ця технологія розроблялася для боротьби з терором. Впроваджена в 50 країнах, включно зі структурами НАТО. Використовується під час допитів. Програма ділить голос суб’єкта на сегменти, кожен з яких — 2 секунди. І кожні 2 секунди аналізуються за 150 вокальними параметрами. Ми працюємо з речами, які не чути людському вуху. Кожен параметр оцифрований, є певна звукова хвиля, малюнок. І ми розуміємо, що тут іде когнітивний дисонанс, а тут суб’єкт добирає слова, тут він видає інформацію з уяви, а тут йому просто дико страшно”, — пояснює принцип виконавчий директор Voice Analysis System Роман Єлізаров.

Таку технологію зазвичай застосовують тільки до злочинців, які вже потрапили до рук закону. Але компанія, що володіє технологією, для себе визнала Путіна і його зграю — злочинцями. І тому може аналізувати його голос.

Наприклад, проженемо через програму фразу зі звернення Путіна: “Мною прийнято рішення про проведення спеціальної військової операції“.

“Тут варто звернути увагу на два основні параметри. По-перше, рівень ризику. Коли він це говорить, йому страшно. Другий параметр, який вищий за середній, це показник уяви — він додумує, добирає слова, йому страшно”, — зазначає Роман Єлізаров.

Скабєєва і Соловйов

Ту саму картинку ми побачили у пропагандистів, вони потурають Путіну і вторять його риториці.

Дивимося виступ пропагандистки Ольги Скабєєвої, зупиняємося на фразі: “На Україні почалася СПЕЦІАЛЬНА операція з демілітаризації та денацифікації країни“.

“Інтонація голосу говорить про агресію, про огиду і презирство. Вона і мімікою це показує, щоб підігріти аудиторію до потрібної реакції. Робить особливий акцент на слові “спеціальна”, мовляв, це спеціально відбувається, ми спеціально це робимо, у нас немає іншого виходу”, — коментує Тетяна Ларіна.

Скабєєва продовжує: “Для нашої країни були створені такі ризики безпеки, що іншими засобами реагувати було неможливо“.

“На цьому сегменті програма аналізу голосу показує максимальний ризик обману, у цій конкретній фразі. У те, що цей захід вимушений, Скабєєва і сама не вірить. І параметр “Уява” набагато вищий за середній, тобто, швидше за все, вона вигадує”, — аналізує Роман Єлізаров.

Якщо Скабєєва більш артистична, то порівняно з нею Володимир Соловйов доволі стриманий, наче йому або байдуже, або він дуже втомився, або він демонструє стабільність, тобто такий стрижень.

“У нього і поза — руки за спину, голова піднята. У нього така зарозуміла посадка голови, мовляв, “ну шо ви?” Йому зручно на всіх дивитися зверху”, — зауважує Тетяна Ларіна.

У подібної манери поведінки в студії — дві мети. Перша — створення власного амплуа. Соловйов грає роль такого собі коменданта, жандарма людських думок.

“То він злий поліцейський, до неподобства злий, який може командувати, всіх посилати, всіх знищувати, всіх блокувати”, — додає Дмитро Попов.

І модель такої ж поведінки і мислення Соловйов намагається “продати” росіянам. Його друге завдання — вселити росіянам невиправдане почуття переваги, вседозволеності.

“Будь-яка пропаганда починається з того, що ви чітко розумієте ключові точки впливу. Наприклад, росіянам приємно відчувати себе великими. І поки ви будете впливати на правильні точки масової свідомості та масового несвідомого, вони будуть за вами йти. Вони всім, чим завгодно, заплатять — життями заплатять, щастям дітей своїх заплатять”, — каже Всеволод Зеленін.

А щоб плата не була надто шокуючою і росіяни не запанікували, Соловйов обрав монотонну манеру мовлення.

“Манера мови Соловйова іноді присипляюча. Коли ви слухаєте людину, і вас присипляють, це принцип розмовного гіпнозу. Коли ви спокійно говорите про щось, що має хвилювати людей, ви це говорите в дуже вальяжній манері. І в якийсь момент людина перестає хвилюватися, для неї стає “ну, о’кей”, — звертає увагу Тетяна Ларіна.

Хоча сам оратор в цей момент страшенно боїться. І це показує програма аналізу голосу.

“У нього високий рівень депресії, високий рівень страху, у нього працює уява — він підбирає слова. І інші 140 параметрів із сукупності кажуть, що програма фіксує обман”, — коментує Роман Єлізаров один із виступів Соловйова.

Брутальна брехня — суть роботи путінських глашатаїв, а обман — постійний показник. Про це свідчить аналіз усіх пропагандистських ефірів. А ось наявність страху у пропагандистів дивує. Він з’явився в перший день повномасштабної війни. А вхід російських добровольчих батальйонів у Бєлгородську область привів пропагандистів у жах. Хоча вони й намагалися це приховати, применшуючи значимість події.

Згадаємо виступ Соловйова на цю тему: “Що сталося в Бєлгороді, наскільки вони просунулися? Вони що, щось захопили? Чим усе закінчилося? Вони вели цю битву за хатинку лісника, 2 кілометри зайшли та взагалі незрозуміло, що зробили“.

“Не зовсім “хатинка”, не зовсім “лісника”. Йому досить страшно, він вмикає уяву. І те, що він говорить, просто спрямоване на внутрішню аудиторію. Тому що сам Соловйов так не вважає. Він вважає, що їм дійсно зробили цього разу боляче, це далеко не “хатинка лісника”, — пояснює Роман Єлізаров.

“Він кілька разів поспіль демонструє знецінення. А така кількість знецінення — ось це не важливо, це не важливо, це не важливо — зазвичай говорить про те, що нас це чіпляє, а ми не знецінюємо те, що нас не чіпляє внутрішньо, ми зазвичай спокійно до цього ставимося”, — додає Тетяна Ларіна.

На відміну від Соловйова Скабєєва не намагалася применшити значущість подій у Бєлгородській області. Навпаки — нагнітала і кричала про терористів. Щоб події в регіоні виглядали не логічним наслідком російської агресії проти України, а страшним вторгненням “нацистів”: “Кількість ЗСУшників-терористів, які вторглися на територію Бєлгородської області, достеменно невідома“.

“У риториці є прийом “Парцеляція”, коли людина розділяє фразу, робить кожне слово головним”, — уточнює Вікторія Хмельницька. 

Це робиться для того, щоб аудиторія запам’ятала тільки ці слова.

“У Скабєєвої програма аналізу мови знаходить цікаві моменти конкретного обману. Наприклад, “ЗСУшників-терористів”. Вона насправді не вважає їх терористами. У неї високий рівень когнітивного дисонансу, тобто говорить одне, а думає інше. Порівняно із середнім у неї дуже високе відчуття страху, вона використовує уяву і підбирає при цьому слова”, — зазначає Роман Єлізаров.

За логікою кремлівської зграї, віриш — не віриш, а про “терористів” і “нацистів” розповідати треба. Лінгвісти з Київського інституту судових експертиз з 2014 року аналізують промови пропагандистів і помітили певну закономірність.

“Слова, якими вони кажуть, мені дуже нагадують інструкції, які давав Геббельс, які використовувалися німецькими нацистами під час захоплення Європи. Усе, що вони говорять, спрямоване на те, щоб ввести в оману як свій народ, росіян, так і принизити наш, український народ. У мене є відчуття, що існує якась методичка чи якась інструкція, за якою вони діють — усім роздали й кожен запам’ятав свої слова. Тому вони говорять одним і тим самим текстом”, — наголошує директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Олександр Рувін.

Інструменти пропаганди

Усе це — результат багаторічної роботи цілої когорти пропагандистів під керівництвом кремлівських чиновників. Контролюють ЗМІ відразу два заступники глави путінської адміністрації. Сергію Кирієнку довірили інтернет, Олексію Громову — телебачення і радіо.

“Раніше існувала система, коли щотижня в адміністрації президента Олексій Громов проводив нараду з головними редакторами провідних російських ЗМІ. Давав рекомендації, наприклад, ось є така-то тема і її висвітлюємо під таким кутом, звертаємо увагу на те, на те, а про це замовчуємо. Колеги із силових структур України показували нам зразок цих методичок, цих “темників”, — розповідає керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей.

У тій же путінській адміністрації підбирають методи переконання росіян. Методик цілий арсенал. Якщо потрібно змусити населення сумніватися в чому-небудь — тримайте “метод лапок”. З його допомогою можна поставити під сумнів будь-який факт, навіть що Земля кругла.

“Здавалося б, багато хто впевнений, і навіть у підручниках написано, і багато вчених стверджують, що Земля кругла. Але візьміть цей момент у лапки, і фраза перестає бути настільки переконливою, настільки однозначною, і починає викликати сумнів”, — наводить приклад Всеволод Зеленін.

А якщо потрібно дискредитувати людину — пропагандисти використовують прийом “голова оселедця”.

“Що це таке? Головне — вимазати когось у щось, що може навіть не бути правдою. Але вимазати настільки яскраво, настільки емоційно, щоб ця людина потім від цього “оселедця” відмивалася роками. Ще дідусь Геббельс говорив, що 1000 разів вимовлена брехня стає правдою в очах громадськості. Але насправді, все набагато простіше. Щоб запам’ятати інформацію, достатньо чотириразового повторення — через 15 хвилин, через 8 годин, через 24 години, через 48″, — пояснює Дмитро Попов.

“Фабрика тролів”

Іронія в тому, що машину власного обдурення оплачують самі росіяни. Робота пропагандистів щедро оплачується з російського бюджету, відповідно — з податків самих росіян. Ще 2015 року Держдепартамент США заявляв, що щорічно на пропаганду Кремль витрачає 1 млрд 400 млн доларів — майже 115 млрд рублів.

Цікава арифметика. Довжина однієї купюри в 100 рублів — 15 см. Довжина російського кордону — майже 61 тис. км. Якщо 115 млрд рублів на брехню викласти сторубльовими купюрами по російському кордону, можна оперезати федерацію тричі. Вдумайтеся — майже 180 тисяч кілометрів рублів — на брехню.

Більшість цих грошей ідуть на гонорари самих пропагандистів, а ще — численні “фабрики тролів”. Найвідоміша — “Агенція інтернет-досліджень” Євгена Пригожина. У Росії вони займалися дискредитацією опозиції, відбілювали кремлівських службовців. Відомо про них стало після скандалу про втручання в американські вибори.

“Гігантська кількість людей, які виробляють у шаленому темпі коментарі, пости, картинки, відео. Коли ти перебуваєш там як працівник, ти отримуєш своє технічне завдання на комп’ютері. У ньому розписано, як саме потрібно подати, як розставити акценти, до яких висновків привести, загалом, уся твоя проплачена позиція”, — ділиться колишня співробітниця “фабрики тролів” Людмила Савчук.

“Я працював на форумах. 90% форумів присвячені політиці, 10% — іншим речам, але десь є розділ політики. І яким чином ти посієш смуту — чи то в коментарях до новин, чи то на політичному форумі, — без різниці”, — додає інший колишній співробітник “фабрики тролів” Алан Баскаєв.

Партійна пропаганда повинна не тільки щодня литися з федеральних ЗМІ, вона повинна оточувати кожного росіянина цілодобово.

Врятуватися від пропаганди можна, дотримуючись найпростіших правил медіагігієни. Перевіряти інформацію, читати далі заголовка. З особливою обережністю ставитися до надто емоційних матеріалів. Читати та дивитися не тільки російські медіа. Якщо вони заблоковані в Росії — використовувати VPN. Телеканал FREEDOM теж працює над тим, щоб донести до росіян правду. Але найголовніше — ви повинні захотіти її дізнатися і вирватися з павутини кремлівської брехні.