Як ховають людей у прифронтовому Лисичанську. Реалії

У Лисичанську Луганської області відсутні світло, вода, газ, інтернет та зв’язок. Близько 60% інфраструктури міста зруйновано. Лисичанськ буквально відрізаний від зовнішнього світу. Похоронних служб теж немає, тому поліцейські взяли на себе таку функцію, яка не передбачена службовими обов’язками.

Днями місцевий мешканець Лисичанська помер у себе вдома від зупинки серця. Сусіди відчули запах і звернулися до поліції.

“Не зверталися до похоронних служб, бо зв’язку у нас немає — не могли додзвонитися. Вчора просто вийшли до магазину, я вже думала, можливо поліцію зупиняти дорогою, машину”, — розповіла місцева жителька Анастасія.

На шляху вони зустріли українських військових, і ті розповіли, як правильно вчинити.

Як зазначив Олег Григоров, начальник Національної поліції в Луганській області, похоронна бригада не передбачена ні законом України, ні Національною поліцією, ні чимось іншим, однак і ситуація, що склалася на території міста Лисичанськ, вимагає від поліції реагування на такі факти.

“У нас є два працівники поліції, які займаються отриманням тіл, їх збором на вулицях та фактичним похованням. У процесі цього вони в межах кримінальних справ ідентифікують загиблих, встановлюють причини смерті та роз’яснюють потерпілим порядок звернення до органів актів цивільного стану для отримання відповідних документів, свідоцтва про смерть. Тобто ці співробітники поєднують функції процесуального документування загиблих з фактичними функціями надання допомоги під час поховання, переміщення трупів, що в реальних умовах проведення бойових дій на території міста, зокрема в Лисичанську, є актуальним і дуже необхідним”, — розповів Григоров.

На пакетах із тілами вказують інформацію, яку вдалося дізнатись — усе для того, щоб у подальшому родичі змогли знайти померлого. Ховають або по одному, або у братських могилах.

На братському цвинтарі ховають людей, які не мають родичів, або ж людей, яких ніхто не впізнав. Сюди привозять їх поліцейські.

Є могили, де ховають одразу до 50 безіменних тіл. Поліцейські підписують пакети, вказують усі дані, які їм вдалося дізнатися: прізвище, ім’я, рік народження, для того, щоб у разі, якщо з’являться родичі, могилу змогли розкопати та перепоховати тіло на цвинтарі поруч.

“Є запаси ям, далі підемо на інші, щоб люди не лежали у дворах, щоб не закопували їх у палісадниках, а ховали нормально”, — розповів працівник поліції Данило.

Він із колегами вже поховав близько 200 загиблих.

“Це були і обстріли, і також люди помирали від хвороб серця, серцевої недостатності, інсультів, інфарктів. І також було знайдено чотири людини вдень на вулиці, які під час обстрілів загинули, дістали травми і їх не вдалося врятувати. Усіх забрали, зібрали, відвезли в морг, судмедексперт їх оглянув і одразу ми й поховали”, — зазначив Данило.

Вже близько двох місяців поліцейський загін виконує функцію похоронної команди. І робитиме це стільки, скільки знадобиться.