Як Херсон вистояв у 2024 році під постійними російськими обстрілами — подробиці (ВІДЕО)

Складним 2024-й видався для деокупованого від російських військ Херсона. Щоденні обстріли армією РФ та атаки ударних дронів призводять до знищення інфраструктури та жертв серед мирного населення. За даними обласної влади, протягом року в регіоні загинули понад 250 осіб, близько 2 тис. дістали поранення, зокрема пів сотні дітей. Водночас перебуваючи в таких реаліях, жителі обласного центру не втрачають оптимізму та сил. Яким був рік для тих, хто живе за кілька кілометрів від лінії фронту, розповіли кореспонденти телеканалу FREEДОМ.

Два роки минуло відтоді, як Сили оборони України звільнили Херсон від російських окупантів, але атаки з боку тимчасово окупованої частини області на лівому березі Дніпра — щоденні. Місто перебуває під регулярним обстрілом армії РФ.

“По всьому Херсону немає місця, яке було б безпечним”, — каже житель Херсона Павло.

Місто атакують ракетами й артилерією, а з літа все частіше російські окупанти застосовують ударні дрони. За допомогою безпілотників російські війська буквально полюють на мирних жителів Херсона. Часто під прицілом опиняються цивільні автомобілі, велосипедисти і перехожі.

“Зупинка трохи далі під дахом, а я вийшла на кут подивитися, чи йде маршрутка. Я зупинилася, минуло дві-три хвилини, не знаю скільки. Дивлюся, була тиша, все кругом тихо, спокійно, і прилетів дрон. Якби хоч якийсь звук найдрібніший, я б побігла кудись сховатися. А тут я побачила — вибухова хвиля по ногах, і я лежу. Звук навіть був такий неголосний, якийсь “пух” — і все. І я лежу. І життя змінилося в одну секунду”, — згадує один із ворожих ударів дроном жителька Херсона Зоя Бондаренко, яка постраждала внаслідок російської атаки.

В особливій зоні ризику — прибережні райони міста. Та попри небезпеку, продовжують працювати ринок, магазини та кафе.

“Страшно було. Він прожужжав над нами, завис, а потім скинув на машину. Людина пішла кави попити, а на машину скид був. Боїмося, але нічого. Треба ж людей годувати. Ми ж херсонці”, — ділиться спогадами житель Херсона Павло.

Саміна сиділа в кафе зі знайомим, коли стався черговий удар дроном.

“І одразу такий виразний звук був хороший, гучний. Ми одразу зрозуміли, що це був дрон, бо не було, як зазвичай відбувається, — вихід, свист. Нічого не було. Одразу такий “бац” — і все. Ми вже зрозуміли, що це дрон. Людям страшно. Вони одразу, як тільки чують звук, знають, що це дрони. Уже насторожуються і йдуть в укриття. Мені здається, тут люди вже звикли. Хоча хочеться, звичайно, щоб було як раніше — тиша, спокій. Але ми розуміємо, що це надовго”, — зізнається вона.

Атакуючи місто, російські війська хочуть посіяти паніку і відчай серед населення. Вранці 20 грудня вони спробували здійснити прорив у напрямку міста. Під шквальним вогнем кілька груп російських окупантів намагалися зайняти район Антонівського мосту на правобережжі Дніпра.

“Ворожі ДРГ спробували просунутися в напрямку Херсона. Одразу були виявлені та знищені нашими захисниками”, — повідомив голова Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Прокудін.

Того дня Херсон пережив наймасованіший обстріл: понад тисячу снарядів упали на місто за 40 хвилин. Постраждав кожен район. Двоє людей загинули, 13 — дістали поранення. Вибухи гриміли протягом доби без зупинок.

Уже наступного дня, 21 грудня, — новий акт терору. Росіяни скинули дві авіабомби на міський онкологічний центр. Під час удару в будівлі перебували 15 осіб. Усі вони були в укритті, завдяки чому ніхто не постраждав.

“Росіяни не могли не знати, що це саме медичний заклад і дуже цінний для херсонців. Цей цілеспрямований удар — не що інше, як знущання з людей”, — заявив після удару по онкоцентру президент України Володимир Зеленський.

Вибухи в Херсоні вже стали буденністю. Від центральної площі міста, якщо рахувати по прямій через Дніпро, — лише 5 км до позицій російських військових. Але жителі Херсона кажуть, залишати рідне місто не хочуть. Повертаються ті, хто виїжджав раніше. Хтось спеціально приїхав провідати рідних у святкові дні.

“У мене сестра тут. Хочеться її побачити, побути. Звісно, небезпечно, бо в цей період почали ще більше обстрілювати Херсон. Але що робити? Коли їдеш додому, то, з одного боку, ти глибоко в душі переживаєш, що така ситуація. Але все одно саме тут морально я себе більше почуваю спокійно. Все одно хочеться вже миру, повернення”, — зазначила мешканка Херсона Ольга.

Перемога України — те, про що мріють херсонці. Кажуть, не так бояться обстрілів, як повторної окупації армією РФ. Ті вісім місяців 2022 року, які місто було під гнітом Росії, називають найстрашнішим періодом у житті. Тут вірять, що незабаром і лівий берег області дочекається свого звільнення.

“Я не хочу, щоб нас знову захопили. Для мене це жах. Я пережила окупацію. Ми тут всією сім’єю були під час окупації та після. І тому я не хочу, щоб це знову повторювалося. Сподіваємося на бога, на ЗСУ. Це єдине, на що ми можемо сподіватися наразі”, — висловилася мешканка Херсона Саміна.

Зоя Бондаренко, як і всі херсонці, дуже хоче закінчення війни.

“Головне, щоб скоріше закінчився цей кошмар, який коїться не тільки в Херсоні, а по всій Україні. Щоб люди жили в тиші, спокої, могли хоча б не боятися”, — вважає вона.

Павло теж пережив окупацію.

“Ми побули в окупації, нас звільнили. По-іншому — ні. Херсон — це Україна”, — наголосив він.

Читайте також: За 2024 рік з окупованої частини Херсонщини вдалося повернути 246 дітей, — Прокудін

Нагадаємо, 1 січня вранці російська окупаційна армія обстріляла Херсон, загинув 23-річний чоловік.