“Ядерка” у Білорусі: наскільки страшно те, чим лякають світ — у розборі експертів

Історія переміщення ядерної зброї з РФ на територію Білорусі для світової спільноти розпочалася із заяви самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка. 25 травня він заявив, що російські тактичні ядерні боєприпаси почали переміщати до Білорусі.

Про те, що перші ядерні заряди доставлені на територію Білорусі, президент РФ Володимир Путін заявив лише 16 червня на Петербурзькому економічному форумі. Там же він повідомив, що решту зброї буде переміщено до цієї країни до кінця року.

11 липня речник Державного департаменту США Меттью Міллер під час брифінгу розповів, що США уважно стежать за ситуацією з розгортанням російської ядерної зброї в Білорусі. Вашингтон відстежує повідомлення та заяви щодо цього, щоб бути впевненими, що РФ зберігає контроль над своєю зброєю у разі будь-якого розгортання її в Білорусі і дотримується своїх зобов’язань згідно Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Не брязкати ядерною зброєю закликав “деякі країни” 6 серпня генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш. Це було сказано у світлі 78-ї річниці атомного бомбардування Хіросіми, яке відбулося на завершальному етапі Другої світової війни у 1945 році.

Гутерріш висловився за повну відмову від ядерної зброї. За його словами, це єдиний спосіб уникнути ризику ядерної війни. Він додав, що ООН не заспокоїться, допоки “ядерна тінь не зникне раз і назавжди”.

Про ситуацію із переміщенням ядерної зброї з території РФ на територію Білорусі, і хто може скористатися цим арсеналом — в ефірі телеканалу FREEДОМ говорили:

• Олексій Їжак, завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень;
• Михайло Притула, військовий експерт, полковник запасу СБУ;
• Максим Кузахметов, петербурзький історик, політемігрант та “іноагент”;
• Пятрас Ауштравічюс, депутат Європарламенту, дипломат.

ОЛЕКСІЙ ЇЖАК: Те, що називається червона кнопка, воно дуже умовне

— Кнопка буде у Кремлі. Інша річ, що для тактичної ядерної зброї те, що називається “червона кнопка”, є дуже умовним.

У принципі, використовувати деякі види тактичної ядерної зброї можуть командири на полі бою, які мають необхідну інформацію, необхідні знання.

Тут є такий ризик. Але я не думаю, що є якісь можливі вказівки на те, що білоруські війська, хтось у Білорусі мав би ці знання та можливості.

Так, вони провели курси навчання, про це говорили. Але все ж таки місячний, тримісячний, двомісячний курс навчання розпорядження ядерною зброєю — цього зовсім недостатньо, щоб впевнено нею користуватися.

Я думаю, те, що Лукашенко зараз каже, — це все театр, він не має доступу, і йому його не дадуть. Інша річ, якщо в Росії влада почне руйнуватися, то це вже це серйозно.

Якщо в Росії влада почне руйнуватися, і Росія втратить політичний контроль, можливо, білоруські партизани візьмуть і змінять охорону навколо цих старих радянських об’єктів і оголосять, що ця зброя належить комусь іншому. Таке теоретично можливо.

МИХАЙЛО ПРИТУЛА: Не думаю, що ядерна зброя РФ працює

— Принципової відмінності в тому, чи розміщена російська ядерна зброя в Росії чи в Республіці Білорусь взагалі ніякої немає.

Контроль над цією зброєю має РФ. Лукашенко до цієї зброї абсолютно не має жодного стосунку. І навіть йому, напевно, заборонено його бачити. Хіба що контейнери дадуть подивитись. Не більше того.

Я дуже далекий від думки, що ядерна зброя Росії працює. Останні випробування ядерної зброї Росії були 24 жовтня 1990 року. Була серія ядерних вибухів на Новій Землі. Це все робилося фахівцями, яких здебільшого вже немає. Чи зможуть російські фахівці сьогодні врахувати їхній досвід поводження з ядерними боєголовками — це дуже спірне питання.

Чи змогли вони його підтримувати у необхідному стані, обслуговувати, відновлювати компоненти ядерної зброї — це також велике питання.

На папері вони мають 1 588 активних боєголовок, ну, тобто у робочому стані.

Доки Росія не проведе випробування ядерної зброї, про які говорив Путін, що дав доручення відповідним відомствам РФ провести такі випробування, говорити про те, що у них ядерна зброя працює, я б не став.

Єдине, що вони можуть зробити це, враховуючи, що “вагнерівців” помістили в той самий населений пункт, де сховище ядерної зброї, це облаштувати так, що нібито бойовики ПВК “Вагнер” захопили ядерну бомбу.

МАКСИМ КУЗАХМЕТОВ: Виграти війну за допомогою ядерної зброї нереально

— Якщо Путін застосує ядерну зброю, удар буде, безумовно, по найголовніших військових об’єктах Росії. Причому, як заявляли американські генерали вже неодноразово, їм зовсім не обов’язково у відповідь застосовувати ядерну зброю, тому що це небезпечна екологічна катастрофа для всієї планети.

Чи доведеться бомбардувати безпосередньо Москву — неочевидно. Можливо, конкретні також військові об’єкти.

Таких варварів, які неодмінно захочуть знищити шедеври архітектури у світі, замало. Це або божевільні релігійні фанатики на кшталт талібів, або режим Путіна, якому в принципі однаково, що знищувати, бо ця держава за своєю суттю є терористичною.

Країна-терорист живе лише тим, що всіх має тримати у страху. І періодично це іноді приносило свої плоди.

Тактичне — це означає, грубо кажучи, велика гармата, з якої може вистрілити снаряд із ядерною начинкою, але на якусь відстань у кілька десятків кілометрів.

Так, можна зробити невеликий ядерний вибух. Війну виграти, звісно ж, нереально.

Це більше знаряддя залякування. Перемогти взагалі неможливо за допомогою ядерної зброї. Тільки щоб погубити всіх, кого можна. Мирних мешканців, так? Це вся зброя абсолютно шантажу.

В якому воно стані, скільки його, скільки з цих гармат здатні вистрілити, я важко уявляю. Але в Москві, напевно, раді, бо навіть, якщо буде відповідь якась, вона ж у Білорусь начебто як прилетить.

ПЯТРАС УУШТРАВИЧЮС: Ядерна зброя сама по собі становить великий ризик

— Островецька атомна станція знаходиться за кілька десятків кілометрів від кордону з Литвою, безпосередньо з Вільнюсом, це десь 40-50 кілометрів. Цей ядерний ризик, само собою, вже для нас став великою проблемою. А тепер ще тактична ядерна зброя.

Я думаю, що ця зброя вже знаходиться на території Білорусі. Треба наголосити, що це російська ядерна зброя, а значить, напевно, “червона кнопка” таки залишилася на боці російської території.

Не думаю, що російські військові та політики дали б Лукашенку повний контроль за цією “кнопкою”. Був би ще більший ризик, який ми могли б уявити.

Недовіра до Лукашенка з боку Москви є досить великою. І, напевно, це інтерес Москви контролювати повністю цю тактичну ядерну зброю.

Ядерна зброя сама собою становить великий ризик. Режим Лукашенка може мати справу з великими проблемами і з боку опозиції. Це вкотре. Тепер ще й “вагнерівці” ходять навколо із різними завданнями. Хто знає, куди і як, і коли вони можуть зайти навіть, скажімо так, Островецькою атомною електростанцією.

Якщо Лукашенко попросить “вагнерівців” посилити охорону, вони можуть взяти за певну ціну за це завдання. Це, звичайно, зростання величезних ризиків багаторазове.

Взагалі, гра в такі ядерні іграшки, які веде Росія, тобто розміщення ядерної тактичної зброї на інших територіях, в інших країнах — це само по собі показує, що ми ще не бачимо остаточного розкладу всіх провокаційних і можливих ігор, які може розпочати Москва в нашому. регіоні.

На мою думку, нам треба готуватися до найгіршого. Але, звісно, мати й особливі, я б сказав, чинники на ці сторони.