“Я вірю в жінок, і я бачила, скільки ми можемо зробити” — історія бойової медикині з позивним “Якудза” (ВІДЕО)

Бойова медикиня із позивним "Якудза". Скріншот: uatv.ua

Її родину радянська влада депортувала 50 років тому з України до Казахстану. Але у 2013 році вона вирішила переїхати до Харкова. І з 2015 року їздила на фронт як волонтерка, з початку повномасштабного вторгнення Росії також допомагала на передовій. Ідеться про бойову медикиню 124-ї Окремої бригади територіальної оборони (ТРО) з позивним “Якудза”, яка понад рік служить у Збройних силах України (ЗСУ) на Херсонському напрямку, повідомляє FREEДОМ.

“Я — бойова медикиня взводу. Я не окремо перебуваю з медичною службою, я перебуваю зі своїм взводом, з побратимами. Виконую всі ті самі обов’язки, що вони. Тобто я — боєць. Тільки коли з’являється поранений, я ним займаюся. До цього моменту я такий самий боєць, як і всі”, — розповіла бойова медикиня.

“Якудза” родом із Казахстану, переїхала в Україну 2013 року. Десять років тому вона народила доньку, яка підтримує рішення мами й пишається нею.

“Дочка мною пишається. Вона мене дуже підтримує. Ми постійно, коли є можливість, зідзвонюємося. У відпустці я з нею була. Вона мене на день народження просила, щоб я їй підписала снаряд”, — розповіла вона.

З 2015 року жінка займалася волонтерською діяльністю.

“З 2015 року я волонтером була, їздила на Донбас. Коли почалася повномасштабна війна — продовжила. Потім випадково потрапила в медичну службу там. Рік потому прийшла сюди, підписала контракт через іноземний легіон”, — сказала вона.

Потрапити до лав військових ЗСУ було складно, згадує бойова медикиня.

“Я іноземка. У мене не було знайомих. І просто важче було, дитина менша була. А як почалася повномасштабна війна, коли я жила саме в Харкові, коли до мого дому війна прийшла. У мене дитина бачила смерті й сама на межі була смерті. Так просто вийшло”, — сказала вона.

Військова вважає Україну своїм домом і буде його захищати стільки, скільки знадобиться. Найскладніше — це втрачати побратимів.

“Це мій дім. Розумієте, є українці, які народилися тут і не цінують, що мають. А я вибирала серцем свій дім, коли сюди приїхала. Тож я буду його захищати, скільки зможу. До того, як я була в Херсоні, я була на Бахмутському напрямку, у “лісі чудес”. І в мене всі, з ким я починала, крім кількох людей, вони вже, на жаль, загинули. Коли ти багато втрачаєш, у тебе якось бажання щось змінювати додається. Я не знаю, як у кого, мені складніше завжди, коли важко морально, а не фізично. Не якісь обстріли, а коли ти когось втрачаєш, це найважче”, — пояснила вона.

Кожна ділянка фронту відрізняється специфікою і складністю роботи медиків. На Бахмутському напрямку — контактний бій, а на Херсонському — більше дронів і артилерії.

“Там більше контактний бій. Тут набагато більше дронів, артилерії. Набагато більше, ніж там. Але набагато менше контактного бою. Це різна специфіка навіть моєї роботи. Це різні поранення, різні стани, і все різне. Але я не можу сказати, де важче, де легше, просто різне. Ускладнює вода роботу. Ускладнює евакуацію вода. А саме в місті потрібно більше маскуватися, тому що це безпека і наша, і оточуючих”, — розповіла військова.

“Якудза” каже, що жінка на фронті може бути дуже корисною і перед тим, як потрапити на лінію зіткнення, кожна військова проходить серйозну, багатоетапну підготовку.

“Жінка може бути дуже корисна. Так само корисна, як і чоловік. Але все залежить від людини й від її бажання. Я вірю в жінок, і я бачила, скільки ми можемо зробити. Якщо дуже хочеться, краще поспілкуйся з кимось, хто вже служить, і йди. Зараз беруть, зараз можна домовитися. Зараз вчать, дуже добре вчать. Це інший рівень знань, ніж був раніше. Тобі все там розжують, у ротик покладуть, тебе ніхто не візьме і не відправить, щойно ти прийшла. Тебе спочатку навчать, потім ще запитають, чи готова, а потім ти вже підеш. Не потрібно боятися, ось і все”, — пояснила вона.

Відсутність загрози їй та її дитині означатиме перемогу, на яку всі дуже чекають.

“Коли я буду впевнена, що моїй дитині нічого не загрожує в будинку, де вона народилася, тоді для мене буде перемога. Коли я буду за неї спокійна. Тобто, якщо оголосять перемогу, але я розумітиму, що по нас досі летять ракети, це не буде перемога”, — констатувала бойова медикиня.

Читайте також: Захисники неба: як працюють мобільні групи ППО в Херсоні (ВІДЕО)

Прямий ефір