“Я не хочу, щоб мені диктували, як жити”: колишній тесля пішов добровольцем у Нацгвардію (ВІДЕО)

Його позивний — “Тибет”. У 50 років він уперше побував у Центральній Азії і за три дні пройшов 50 км навколо нескореної гори Кайлас. А ще він столяр і мандрівник, який мріє разом із дружиною побачити китів в океані. Однак зараз “Тибет” — військовослужбовець і бореться за свободу України. Як тесля за професією став піхотинцем і стримує штурми російських загарбників, розповідає FREEДOM.

З перших днів повномасштабної війни Костянтин волонтерив у Харкові. Тесля за фахом, він допомагав людям лагодити вибиті обстрілами вікна на Північній Салтівці.

“Ми тільки поставили — там мій телефон у людей був уже. Ну, в домашніх чатах. У кого було ДСП, везли ДСП. Знайшли місце там, куди звозили це, але в мене була майстерня, я там начебто вже ручною паркеткою різав. Люди нічого не платили”, — розповідає військовослужбовець Національної гвардії України Костянтин.

Але з серпня 2022 року чоловік пішов в армію добровольцем. Потім Кліщіївка на Донеччині та Серебрянський ліс на Луганщині. В одному з боїв ворог вистежив позиції українських захисників і закидав боєприпасами з дрона. Трьох найважчих поранених “Тибет” вирішив евакуювати. 12 годин відстрілювалися удвох із побратимом.

“Ну теж барабанні перетинки лопнули і ребра поламані. Вони справа і зліва намагалися перевірити, живі ми чи ні. І дронами, і автоматами. Зліва і справа пройти намагалися. Ми відстрілювалися. Дочекалися зміни і вже тоді почали виходити, — розповів військовослужбовець.

“Тибет” узяв за правило — і навчав цьому побратимів — стояти один за одного.

“Вони з шостої години ранку починали обстріл мінометами. Через години дві припинявся мінометний обстріл і виїжджали танки. Я був упевнений у тому, що кожен буде стояти, ніхто не відійде і не кине тебе. Для мене було важливо, щоб вийшли всі живі”, — зазначив Костянтин.

“Тибет” вважався за старшого — і в кожному з бійців був упевнений, як у собі. Коли під Кліщіївкою не залишилося сил іти далі, товариш поніс його рюкзак і автомат. Нині воїни дружать сім’ями.

“Я подарував тарілки, обробні дошки. Ну, мені подобається дарувати людям те, що я роблю, тому що, ну, я отримую від цього задоволення”, — сказав військовослужбовець Нацгвардії.

Побратим Костянтина згадує, як той уже тяжкохворий, чотири дні взимку, на 20-градусному морозі утримував оборону.

“І вже по виходу на четверту добу чи п’яту Костя пройшов метрів триста, впав на сніг і каже — я більше вже не піду. Винесли його до машини евакуації, відвезли, потім, як з’ясувалося, у нього температура 40 і двостороння пневмонія. Але хлопців не кинув — залишився”, — розповідає побратим “Тибету” Олександр.

Нині, ділиться “Тибет”, він виснажений, але більше фізично, ніж морально. Йому вже за 50, долати переходи до позицій дедалі важче. Але з російськими окупантами на рідній землі не змириться ніколи.

“Я не хочу, щоб до мене приходили і диктували умови, як я маю жити. Ну з якого дива, і чому вони мають погрожувати моїй родині? Я пам’ятаю переляканих батьків, які у 80 років чомусь мусять ховатися в підвалі”, — каже “Тибет”.

І в бліндажі чоловік продовжує мріяти про повернення до улюбленої справи. Щоб годинами пропадати у своїй майстерні, створюючи тарілки та вази. А ще, як і обіцяв, згодом показати дружині китів в океані.

Читайте також: У розбитому росіянами селі Кам’янка на Харківщині з’явилася електрика (ВІДЕО)