“Виходів небагато — виїзд або внутрішня еміграція”: російський режисер про опір репресивній машині Кремля

На сьогодні в Російській Федерації прилюдно висловлювати свою точку зору вкрай небезпечно. Особливо, якщо це стосується війни РФ проти України, яку російська влада вперто називає так званою “спеціальною військовою операцією” або “СВО”.

Якщо людина відкрито підтримує Україну, вона автоматично потрапляє до списку горезвісних “іноземних агентів”. Водночас за “дискредитацію російської армії” у РФ можна не тільки отримати великий штраф, а й кілька років провести в місцях не настільки віддалених.

Боротьба з “дискредитацією російської армії”

Від початку повномасштабної війни РФ проти України російські силовики в рамках боротьби з “дискредитацією російської армії” і “поширенням фейків” затримали близько 20 тисяч осіб, порушили близько 450 кримінальних справ і склали 25 тисяч протоколів.

Так, у Москві суд висунув обвинувачення у справі про військові “фейки” видавцеві “Медіазони” Петру Верзилову. Його заочно заарештували за пости про вбивства мирних жителів у Бучі Київської області.

Олексія Москальова, батька 6-класниці з Тульської області, засудили до двох років позбавлення волі в колонії загального режиму за антивоєнний малюнок його дочки. Чоловіка звинуватили в “повторній дискредитації” армії РФ. Він утік з-під домашнього арешту, але був затриманий у Мінську.

Його доньку, Машу Москальову, забрали в притулок. У січні комісія у справах неповнолітніх подала позов про обмеження батьківських прав обох батьків дівчинки. Розгляд позову заплановано на 6 квітня.

Як зазначив російський правозахисник і журналіст, колишній голова ради ліквідованого правозахисного центру “Меморіал” Олександр Черкасов, правоохоронні органи використовують дитину як заручника.

“Це повсякденність останніх років. Мушу зауважити, що захисники традиційних цінностей, які так багато років виступали проти ювенальної юстиції, проти інших “жахів Заходу”, чомусь у цьому випадку, коли дитину вилучають у єдиного з батьків, здається, замовкли. Ось у цій історії з’явилася завершеність. Захисники так званих “традиційних цінностей” захищають не сім’ю, вони захищають деякий нелюдський державний устрій”, — розповів правозахисник.

У Новомосковську тієї ж Тульської області місцевий спецназ штурмував квартиру 62-річного чоловіка, якого також підозрюють у так званій “повторній дискредитації” російської армії. Він публікував антивоєнні пости в соцмережі.

Росіянина торік уже оштрафували за критику війни — на 30 тисяч рублів. Однак він не зрадив принципам і продовжував говорити правду.

Нещодавно влада РФ до переліку “іноагентів” внесла лідера російської рок-групи “Ногу свело!” Максима Покровського. За версією Мін’юсту федерації, музикант, який мешкає в США, відкрито підтримував Україну, в тому числі збиранням коштів, і активно взаємодіяв з іноземними структурами.

“Для нас це (статус “іноагента”, — ред.) є формою рабства. Ми це рабство приймати не збираємося. Я саме маю на увазі, що “іноагенти” повинні позначати кожну свою публікацію, виступ спеціальною плашкою. Я готовий виставляти ці плашки, але після того, як Путін на своїх виступах буде виставляти плашку, що він офіційний підозрюваний Міжнародного кримінального суду”, — прокоментував музикант свій новий статус в Росії.

Покровський та його група “Ногу звело!” відкрито виступає проти війни. Нещодавно колектив випустив чергову антивоєнну композицію “Романтика тюрьмы”.

“Ось така зараз у Росії романтика. Тюремна естетика, тюремні вирази, тюремні звички та звички прищеплювалися в країні десятиліттями”, — додав музикант.

Не залишаються осторонь також кінематографісти і документалісти. Наприклад, журналістці проєкту “Важливі історії” та авторці картини “Я вбив” Каті Фоміній вдалося детально відтворити події під час окупації села Андріївка Київської області. Вона змогла записати відеоінтерв’ю з російськими військовослужбовцями.

“Я просто збирала підтвердження воєнних злочинів для нашого розслідування. Усе сталося випадково. Про всяк випадок ми вирішили зняти, як я дзвоню військовим. Ми були впевнені, що нам ніхто не відповість. А вони відповіли. І в підсумку ми просиділи в офісі до самої ночі, розмовляючи з ними. Ми слухали з відкритими ротами — ніхто не очікував такого. Коли дзвінок закінчився, ми зрозуміли, що з цього треба робити історію”, — зазначила Фоміна.

Ті росіяни, які не можуть активно висловлювати свою незгоду з політикою Кремля, знайшли інший спосіб відстоювати свою позицію. Зокрема, люди пишуть листи політв’язням.

Вони вважають, що таке листування дає арештантам позитивні емоції. Мистецтвознавиця та активістка Анна Межова пише листи з 2019 року.

“Загалом я розуміла від початку важливість як листа, так і факту того, наскільки це потрібно людям, які сидять за ґратами. Я досить довго до цього йшла. І ось регулярні вечори листів, розповіді людей, які на той момент публікувалися в медіа, про те, як вони отримували листи і як це їх підтримувало. Або, навпаки, люди, які листуються з політв’язнями, діляться тим, як радісно отримувати відповіді. Усе це разом і спрацювало, і в якийсь момент я почала листуватися”, — розповіла Межова.

Читайте також: Люди проти війни: як фабрикують кримінальні справи в Росії — розбір Мацуки

Нові дисиденти в Росії: інтерв’ю з режисером Валерієм Отставних

Про боротьбу з інакомисленням у Росії та про способи протидії людей путінському режиму в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів член Кіноспілки Росії, режисер-документаліст Валерій Отставних. 

— У Російській Федерації на новий рівень вийшла пасивна конфронтація з державною системою. У людей є внутрішня незгода, але розуміння того, що можна опинитися за ґратами, призводить до того, що пасивна конфронтація дедалі більше збільшується. Наскільки сильні зараз такі процеси в Росії?

— Так, виходів для людей чесних, совісних і насамперед для інтелігенції небагато. Тут або релокація, або перехід у внутрішню еміграцію. А внутрішня еміграція — вже саморозвиток, якісь процеси, пов’язані з непублічною творчістю тощо.

До минулого року, вісім років наша інтелігенція була в стані такої десоціалізації, тобто суспільство їх відторгало — інакомислячих людей, інакше кажучи, дисидентів, — а вони якось і не прагнули суспільство переконати й переформатувати. Не знаю, добре це чи погано.

А ось в останній рік, дійсно, це вже не соціалізація, це вже відхід у внутрішню еміграцію. Так, у нас знову з’явилися дисиденти, інакомислячі люди, які мислять та живуть у своєму власному світі, і їх багато.

— Я так розумію, що ця внутрішня еміграція — не просто як поняття, а як реалії сьогоднішньої Росії — для багатьох у Російській Федерації зараз єдина все-таки можливість і стратегія виживання?

Так, абсолютно вірно. Тому що інших варіантів просто немає.

Люди, інтелігенти йдуть у внутрішню еміграцію, займаються особистісним розвитком, наукою, хтось творчістю, хтось якимись духовними пошуками тощо. Тому що зовні нічого зробити не можна.

І навіть якщо брати театр, публічне мистецтво, кіно — тут теж нічого не можна зробити, в принципі. Тому така проблема існує.

— За часів СРСР була хвиля дисидентів. Одним з найвідоміших дисидентських рухів була Гельсінська група, яка діяла в різних республіках Радянського Союзу. Порівнюючи Гельсінську групу і діяльність нинішніх дисидентів, як можна оцінити їхню ефективність і результативність, а також узагалі можливість дисидентської діяльності в РФ?

— Я впевнений, що більшість громадян РФ, по-перше, підтримує Путіна, по-друге, підтримує “спеціальну військову операцію”. Третє — більшість населення хочуть закінчення війни, але саме якоїсь перемоги Російської Федерації в цій “спеціальній військовій операції”, вибачте за тавтологію. І четверте, чого вони хочуть? Більша частина населення хоче, щоб їхні чоловіки, діти й так далі повернулися додому, повернулися живими.

Є люди, які виходять із плакатами, з одиночними пікетами. Хтось сідає до в’язниці, Яшин сидить, Навальний тощо. Я з повагою ставлюся до цього вибору.

Але зараз вийти з листком паперу, на якому написано “Миру — мир”, це все одно, що написати на листку “Я хочу вам віддати 50 000 рублів” і тримати його. Ось і результат буде такий самий: простоїте дві хвилини і заплатите 50 тисяч рублів, потім 100 тисяч рублів, а потім сядете на енну кількість років. Зараз уже, напевно, вже не на 2 роки, а, можливо, і більше. Тож це нібито досить сумнівний варіант.

Єдине, що може зробити совісна, чесна, чесна, інтелігентна людина в Росії — це чинити опір.

Ну, який опір у нас є? У будь-якої людини за будь-яких часів, за будь-якого режиму є моральний спротив, тобто залишатися на своїх позиціях, мати свою думку, бути інакомислячою людиною, жити, як говорив Олександр Ісаєвич Солженіцин, не за брехнею.

Як у Біблії сказано: ухилися від зла і зроби добро. Мені здається, зараз максимум, що може зробити совісна російська людина — це врятувати себе і свою душу.

Читайте також: Антивоєнна Росія: Кремлю не вдається повністю знищити опір росіян, які не згодні з політикою Путіна (ВІДЕО)