Встановлення пам’ятників, перейменування вулиць і переписування історії: експерти обговорили реабілітацію Сталіна в РФ

У Російській Федерації повним ходом триває реабілітація особистості радянського диктатора Йосипа Сталіна. Про “вождя народів” згадують переважно в позитивному ключі, по всій Росії тирану знову встановлюють пам’ятники і бюсти, а його ім’ям називають вулиці.

Крім цього, у шкільних підручниках історії Сталін позиціонується як генералісимус і переможець “великої вітчизняної війни”, а часи СРСР підносяться як славне радянське минуле. При цьому, про численні репресії, Голодомор та інші злодіяння сталінського режиму не сказано практично нічого.

Ставлення Путіна до Сталіна

Реабілітація Сталіна в Росії поступово почалася з приходом до влади нинішнього президента РФ Володимира Путіна. Тобто, почалася своєрідна “відлига” по відношенню до радянського диктатора.

Путін не раз називав розпад Радянського Союзу “найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття”, а самого Сталіна — “ефективним менеджером”. У фільмі режисера Олівера Стоуна “Інтерв’ю з Путіним” президент РФ висловився про Сталіна і його роль в історії. Путін назвав його “складною фігурою”.

“Сталін був продуктом своєї епохи. Можна скільки завгодно його демонізувати і скільки завгодно, з іншого боку, говорити про його заслуги в перемозі над нацизмом. Мені здається, що зайва демонізація Сталіна — це один зі способів, один зі шляхів атаки на Радянський Союз і на Росію. Показати, що сьогоднішня Росія несе на собі якісь родимі плями сталінізму. Ми всі несемо якісь родимі плями, ну і що?”, — сказав Путін.

При цьому, в одному з інтерв’ю він назвав “нісенітницею собачою” заяви про однакову роль Адольфа Гітлера і Йосипа Сталіна в розв’язанні Другої світової війни.

“Сталін, як би до нього не ставитися, тиран він і так далі, але не заплямував себе прямими контактами з Гітлером, і немає жодного підпису Сталін — Гітлер. А ось Гітлер і прем’єр-міністр Великобританії, Гітлер і прем’єр-міністр Франції — є”, — заявив Путін.

У 2022 році Путін підписав закон, який вводить відповідальність за ототожнення дій СРСР і нацистської Німеччини.

Президент РФ більш-менш прихильно ставиться також і до Лаврентія Берії — колишнього очільника НКВС (1938-1945 рр.), одного з організаторів масового терору, який нерідко особисто брав участь у розправах над людьми. Під час виступу на Форумі майбутніх технологій у липні цього року, говорячи про Берію, Путін зазначив, що “кожен час вимагає своїх героїв”. Раніше він говорив, що Берія — це “відомий фізик-ядерник” (2018 рік) і “перевіряльник, який добре працював з анонімками” (2016).

Відродження в РФ культу особи Сталіна

Починаючи з 2000-х років, по всій території РФ знову почали встановлювати пам’ятники і бюсти Сталіну. Більшість із них з’явилися після 2005 року. Після анексії Криму і початку війни на Донбасі 2014 року Кремль остаточно взяв курс на реабілітацію і героїзацію Сталіна. За цей період у Росії встановили 49 нових пам’ятників ідеологу й організатору ГУЛАГу, голодоморів і масових депортацій.

Темпи встановлення нових меморіалів диктатору помітно зросли після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Так, на початку жовтня поточного року в Росії звели 110-й за рахунком пам’ятник тирану. Дійшло до того, що бюст Сталіна встановили просто на території меморіального комплексу жертвам сталінських репресій у Тверській області.

Водночас влада РФ веде негласну війну з меморіалами жертвам сталінських репресій. У великих містах знімають з будинків пам’ятні таблички репресованих мешканців, а в регіонах знищують монументи. Зокрема, пам’ятники жертвам репресій зруйновані або взагалі зникли у Воркуті, Якутську та ще десятці населених пунктів.

“Проводиться ревізія історії на предмет замовчування власних сором’язливих сторінок. І, навпаки, звеличення та монополізація всього, що на сьогодні є героїчним у розумінні путінського режиму: “ГУЛАГ? Не було такого. Репресії? Та про що ви говорите? НКВСшники? Чудові хлопці. Репресовані? Та ні, це все вигадки буржуазної західної пропаганди”, — коментує політолог, співзасновник “Національної платформи стійкості та згуртованості” Олег Саакян.

У Росії також вирішили змінити назви багатьох вулиць, перейменувавши їх на честь радянського диктатора. Тільки 2020 року їх налічувалося 27, вони переважно зосереджені на Кавказі. При тому, що в Дагестані було виявлено масове поховання жертв сталінських репресій, а частину жителів Кабардино-Балкарії (балкарці) було виселено зі своєї території.

Причому, заявки про перейменування продовжують надходити досі. У січні депутат Челябінської міської думи Володимир Корнєв запропонував повернути вулиці Російській історичну назву – “Вулиця Сталіна”. За його словами, “Сталін очолив Росію ще з сохою, що орала, а залишив її через 20 років із ядерною бомбою і статусом наддержави”.

Згідно з опитуваннями “Левада-центру”, проведеними 2023 року, до генсека ставляться з повагою, симпатією або із захопленням рекордні 63% громадян РФ.

Культ особистості Сталіна також із малих років нав’язують дітям. У новому підручнику з історії роль генсека повністю переглянуто. Радянський диктатор представлений як “верховний головнокомандувач у роки “великої вітчизняної війни”, який брав участь у плануванні великих операцій і висунув видних воєначальників на ключові пости, а також чітко захищав інтереси радянської зовнішньої політики”. У підручнику також підкреслюється, що “зі смертю генсека пішла епоха, і більшість радянських громадян відчули щире горе”.

Читайте також: Ікона, бренд і “найвидатніша людина в історії”: Кремль нав’язує росіянам культ Сталіна (ВІДЕО)

Реабілітація сталінізму в РФ в огляді експертів

Про те, чому в Росії відродився культ особи Сталіна, і чим це загрожує самій РФ, в ефірі телеканалу FREEДОМ говорили:

• Олександр Подрабінек, російський правозахисник, журналіст, громадський діяч, колишній радянський політв’язень;
• Ігор Ейдман, соціолог, публіцист;
• Олександр Черкасов, російський правозахисник і журналіст, член Ради новоствореного Центру захисту прав людини “Меморіал”.

ОЛЕКСАНДР ПОДРАБІНЕК: У РФ сподіваються на повернення до сталінських методів управління

— Кремль сьогодні шукає різні ідеологічні виправдання для агресії проти України, для посилення внутрішньополітичного курсу, для репресій, які сьогодні набули абсолютно незвичайних масштабів. І для цього шукають різні ідеологічні виправдання, зокрема й звертаються до пафосних радісних картинок радянського минулого.

Сталін — це одна з картинок, яка має виправдати повернення сьогоднішньої Росії до старих диктаторських методів управління. Це дуже закономірно. Не можна навіть сказати, що в них є цілеспрямована програма. Підняти Сталіна на самий верх – це просто лежить у руслі їхньої політики. Нічого іншого бути не може.

Диктатура обов’язково вимагає ті інструменти, які застосовувалися раніше. За диктаторського режиму це неминуче. Так само, як і відродження репресивних органів, як відродження каральної психіатрії. Сьогодні стає дедалі більше таких випадків, і сталінізм — як один із проявів диктатури, яка може бути сьогодні оцінена позитивно з точки зору Кремля.

Я думаю, що в РФ сподіваються на відродження тієї ж суспільної атмосфери, яка була за часів Сталіна. Але треба сказати, що якщо рівень репресій буде аналогічний до сталінських часів, то, імовірно, суспільство реагуватиме на це в такий самий спосіб. Ну, можливо, дещо більше чинитиме опір, тому що час минув, і сталінізм було викрито.

І новий інформаційний простір не дозволяє Кремлю так само розпускати свою пропаганду, як у минулому. Але реакція суспільства може бути, загалом, така сама. Я не думаю, що ось ця кампанія сталінізації одразу ж відродить інститут стукацтва в країні і, тим більше, якісь ідеологічні кампанії, які були раніше. Але Кремлю, безумовно, бачиться напрямок розвитку країни саме таким.

Що стосується появи пам’ятників Сталіну, то тут все досить просто. Усі ж розуміють і всі просто відчувають на своїй шкурі, що агресивна політика уряду відповідає тій внутрішній політиці, яка була за часів Сталіна та агресії сталінських часів. Вона цілком собі ідентична агресії проти України.

З цього робиться простий висновок, що, якщо сьогоднішня влада сповідує у зовнішній політиці сталінські принципи, то такими ж будуть принципи і у внутрішньополітичному житті. Тому люди, які мріють про відродження Радянського Союзу, — чиновники, прокомуністичні лідери – розуміють, що влада не буде сильно тиснути на них, не буде ображатися і, можливо, навіть вітатиме, якщо вони говоритимуть про великого Сталіна.

Водночас, якщо вони будуть, навпаки, говорити щось протилежне, то це може викликати з боку влади протидію. Ну, сьогодні бути демократом небезпечно, а сталіністом нормально.

Мені здається, що в суспільстві культ Сталіна відродити буде дуже важко. Навряд чи. Занадто багато було висловлено правди про Сталіна, про ту епоху. Занадто багато людей про це знають. І багато інформації щодо цього.

Але якоюсь мірою вони спробують зробити такий маркер, мовляв, не все так однозначно, як у нас кажуть, і за часів Сталіна було щось хороше, і ми розвивалися, і була атомна бомба, і весь цей пропагандистський набір, звісно, буде використано, тому що Путін і його команда шукають у минулому якісь зачіпки для своєї нинішньої політики.

Вони намагаються уявити, що були такі “міцні” політичні лідери, які витягли Росію на світову арену слави, і ми такі самі. Ось у такому ключі, я думаю, пропаганда і буде продовжуватися.

ІГОР ЕЙДМАН: Путін реабілітує Сталіна, щоб виправдати свої злодіяння

— Державна реабілітація Сталіна почалася поступово за Путіна, і як завжди, або як дуже часто було в історії Росії, історичних персонажів, історичні сюжети використовують заради вирішення одномоментних поточних політичних завдань. Як свого часу Сталін реабілітував Петра I та Івана Грозного.

Причому, якщо Петро I був у законі зовсім недовго, у ранні радянські часи, то Івана Грозного з часів Карамзіна вважали лиходієм у російській історії.

Сталін його реабілітував. Для того, щоб реабілітувати себе, показати, що саме криваві тирани типу Івана Грозного відіграють позитивну роль в історії.

Те ж саме відбувається і з Путіним. Він реабілітує Сталіна, щоб реабілітувати себе, свою криваву тиранію, експансіоністський, імперіалістичний курс. Щоб показати, що це все впирається в російську історію, має “славних” попередників в особі генералісимуса Сталіна.

І тут є навіть ще й суб’єктивний момент. Путін же внутрішньо розуміє, що коли він помре, з його пам’яттю станеться те ж саме, що сталося зі Сталіним. Тобто, від культу особи Сталіна буквально за кілька років Радянський Союз прийшов до різкого засудження Сталіна на державному рівні.

Пам’ятники були знищені, зламані тощо. Усі знають цю ситуацію. Прізвище Сталіна навіть вирізали з художньої літератури. Я вже не кажу про підручники і якісь ідеологічні тексти. Ось і все.

І Путін не хоче, щоб із ним те саме сталося. Він реабілітує Сталіна в надії, що коли він помре — а він же людина немолода, йому вже скоро буде 71 рік, — він сподівається, що якийсь його послідовник, черговий диктатор буде так само дбайливо і трепетно ставитися до його пам’яті, як сам Путін ставився до пам’яті Сталіна.

Але нічого цього не буде. Я абсолютно переконаний, коли Путін або зійде з політичної сцени, або помре, сталінські пам’ятники, які зараз терміново відновлюють, знову знищать, і Сталіна знову вважатимуть на будь-якому рівні лиходієм. А сам Путін вважатиметься лиходієм не меншим, ніж Сталін, тому що його криваві злочини цілком можуть зрівнятися зі злочинами Сталіна.

Тож ці два лиходії — лиходій номер один ХХ століття Сталін і лиходій номер один ХХІ століття Путін будуть разом в історії, але саме як лиходії і невдахи, а не як герої і переможці, як їх намагається представити зараз російська пропаганда.

ОЛЕКСАНДР ЧЕРКАСОВ: Без Сталіна образ нинішньої Росії побудувати не виходить

— Насправді ситуація [з пам’ятниками Сталіну] трошки складніша. Якби це були тільки маргінали, які бажають наставити бюстів Сталіну. Але є набагато серйозніші події: нові шкільні підручники, в яких реалізується вся історія останніх, можливо, 60 років. Точніше, її подання в системі освіти.

Ось викриття культу особи — так була названа десталінізація в 1950-1960-х роках. Точно так само потім, коли Хрущова скинули, це називалося “подолання волюнтаризму і суб’єктивізму”. Коли прийшов Горбачов, теж нічого особливо своїми іменами не називалося. Часи з 1960-х по 1980-ті були названі епохою застою.

Усе це якось трансформувалося в підручниках спочатку радянських, але потім з’явилися пострадянські підручники, які якось намагалися вже по-людськи викладати радянську історію, нашу спільну жахливу історію. І підручників таких було багато.

І інтерпретація історії — це найважливіший інструмент державної політики. Ось ці підручники і повинні дати цю ідеологічну складову. А без фігури Сталіна дати той фундамент, на якому хочуть побудувати образ нинішньої Росії, це якось не виходить.

Тут є певна ідеологічна матриця. Сильна Росія — спадкоємиця якоїсь іншої сильної Росії. Сильної, стабільної, якою вона була в 1970-ті роки за Брежнєва, коли Путін був молодий. Коли, напевно, трава була зеленішою, небо було блакитнішим, сонце було яскравішим, і все інше було трохи кращим.

Це той образ майбутнього, це минуле чи то радянське, чи то НДРівське, де Путін теж бував, де значна частина його камарильї теж побувала. Ось образ того, як має бути. У свою чергу, для 1970-х років, для брежнєвського часу майбутнім було сталінське минуле.

Зараз до цього додано ще й Російську імперію з її перемогами. Так, щоб було зрозуміло, що ніякого іншого минулого, крім славного, немає, і ніякого майбутнього, крім переможного, не передбачається.

Читайте також: Сталін — герой, Ленін — ворог: новий шкільний курс історії в РФ обговорюємо з російським істориком Микитою Соколовим