ВПК України: яка ситуація із виробництвом зброї — розбір експертів

В умовах війни ніхто не надає точної інформації, що і де виробляється в Україні у плані озброєння. Але те, що точно виробляється, показують результати застосування тих чи інших одиниць.

Так, нещодавно українські військові у рамках проєкту “Армія дронів” за два дні знищили російську техніку на мільйони доларів. Відповідне відео на своєму Telegram-каналі опублікував Міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров. Російську техніку знищили ударними дронами “Ахілес”. Дальність цих безпілотників українського виробництва —1 тис. кілометрів.

Також заступник міністра стратегічних галузей України Сергій Боєв в інтерв’ю Reuters розповів, що Київ веде переговори з виробниками з Німеччини, Італії, Франції та країн Східної Європи щодо виробництва ними зброї у самій Україні.

Оборонна система Збройних сил України (ЗСУ) та допомога союзників допомагають Збройним силам України успішно відбивати атаки противника.

Детальніше про те, як розвивається ВПК України — в ефірі телеканалу FREEДОМ говорили:

• Богдан Долінце, експерт із питань розвитку авіаційної промисловості;
• Ігор Романенко, генерал-лейтенант у відставці, засновник благодійного фонду “Закриємо небо України”;
• Костянтин Криволап, авіаційний експерт, колишній інженер-випробувач конструкторського бюро “Антонов”;
• Іван Ступак, військовий експерт Українського інституту майбутнього, консультант Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

БОГДАН ДОЛІНЦЕ: В умовах війни не може бути централізованого виробництва

— Більшість підприємств оборонно-промислового комплексу були метою ворога і відповідно піддавалися ракетному та іншим видам атак.

Завдання, які стояли і стоять перед ВПК — забезпечити у необхідній кількості та потрібній якості як озброєння, так і підтримку тих озброєнь, які були зроблені раніше або зараз перебувають на полі бою.

Техніка вимагає обслуговування та регулярних ремонтів. Підприємствам складно зрости в умовах воєнних дій. Але їм довелося перебудовуватись, збільшувати свої виробничі потужності, прискорюватись для того, щоб забезпечувати існуючі потреби.

Радянська база, де ці підприємства існували, усе ще залишається радянською базою. Навіть довоєнна модернізація відбувалася вибірково. Лише окремі підприємства на окремих ділянках чи окремих цехах могли дозволити собі провести ту чи іншу модернізацію. Це стосувалося підприємств, які були прибутковими.

Більшість підприємств були або збиткові, або в цілому могли фактично ледве існувати.

Збільшення потреби в рази на внутрішньому ринку — це дуже потужний драйвер для розвитку ВПК. Але можливість скористатися таким шансом є досить складною. Вона вимагає дуже якісних, підготовлених управлінців, наявності команди, яка здатна діяти за таких складних і економічних, і військово-політичних, і логістичних умов.

Не всі підприємства змогли цими можливостями скористатися. Але є підприємства, які це змогли зробити і вийшли на суттєво новий, більш високий рівень.

До початку повномасштабних військових дій в Україні не було налагоджено повноцінного циклу випуску великокаліберних боєприпасів.

У разі військових дій виробляти таку продукцію можна лише нецентралізовано. Не може бути одного підприємства, де зосереджено все виробництво, бо це підприємство завжди буде ціллю для ворога.

ІГОР РОМАНЕНКО: Українські розробки показують свою ефективність

— Важко переоцінити роль і значення безпілотних літальних засобів, причому як літальних у повітрі, так і безпілотних платформ, які діють на землі та на морі.

Застосування таких безпілотних катерів або апаратів на морі сприяє тому, що вперше в історії ведення війни було завдано ударів по кораблях у Севастопольській бухті.

Є певні зрушення щодо наземних платформ. Але найпоширенішими, звісно, є безпілотні літальні апарати.

Українські розробки прийняті на озброєння наприкінці 2022 року. Ми бачимо, як їх застосування розширюється, причому ефективно.

Ракетний комплекс “Нептун” вже добре показав себе у справі.

Те, що нам західні союзники не дозволяють застосовувати їх літальні апарати, — це окрема розмова. І тут нам необхідно спиратися насамперед на свої можливості, що ми успішно й робимо.

Цей напрямок розширюється. Тут є перспектива. Включено та набирає обертів виробництво нашого військово-промислового комплексу.

КОНСТАНТИН КРИВОЛАП: Є багато хороших розробок

— Я точно не знаю, що виробляє Україна для власної армії. Усе з розмов.

У мене склалося стійке враження, що “Укроборонпром” та український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) — це трошки різні речі. І тому результати його не такі, які хотілося б нам зараз під час активних військових дій, бачити.

При цьому є вироби, якими можна пишатися та захоплюватися. Але треба розуміти, що вони створені не завдяки зусиллям Міністерства оборони чи Укроборонпрому, а всупереч. І це негативний бік цього питання.

Ми маємо гарні розробки і бронетехніки, і безпілотників, і деяких ракетних комплексів. Є модернізація старих радянських непоганих розробок.

Результати роботи українського оборонно-промислового комплексу пов’язані навіть не з людьми, які очолювали у різні часи, або очолюють зараз цей комплекс. Вони пов’язані з глобальною системою управління таким процесом, як забезпечення армії засобами власного виробництва для захисту своєї країни.

Оскільки організовано управління забезпеченням армії, сучасними озброєннями, засобами власної розробки чи власними виробами у нас, то це не технології, не науково-технічні досягнення — це гроші.

САУ “Богдана” — українська колісна самохідна гаубиця зі стовбуром калібру 155 мм — почала розроблятися досить давно. Але основні періоди, коли її почали піднімати на український п’єдестал як супер-зброю — це десь 2014, 2015 роки. Скільки насправді екземплярів зробили? Два. Можливо, зараз побільшало.

Дуже багато українських розробок військової техніки, які дуже гарно їздять на парадах, існує у лічених екземплярах.

Люди, які займалися колись у своєму житті організацією серійного виробництва, розуміють, що між одиничним екземпляром та виробничою лінією серійною, ще ціле життя, ціле поле незораних проблем.

Якби ми мали хоча б сотню РК-360МЦ “Нептун”, було б зовсім непогано, але я підозрюю, що їх немає.

https://www.youtube.com/watch?v=z3eEoa1lEvY

ІВАН СТУПАК: Є проблема на рівні ухвалення рішення

— Є світлі голови, світлі уми, які готові пропонувати, вигадувати, адаптувати, робити апгрейд до якихось речей, видів озброєння, техніки.

З людьми, які ухвалюють рішення, у країні є проблема. Наприклад, приходить людина з розробками, з якоюсь передовою ноу-хау, а чиновник просто не розуміє, про що йдеться. І якщо він не розуміє, то він вважає тупим не себе, а цю людину, яка прийшла.

На жаль, у ці речі часто наша країна впирається.

У США, наприклад, є Агентство перспективних розробок. Воно працює із Міністерством оборони. Там вони або щось самостійно вигадують, а потім пропонують Міністерству оборони: Дивіться, ми придумали таку штуку. У світі такого нема. І Міністерство оборони США вирішує треба чи не треба. Або навпаки, Міністерство оборони каже, що потрібна ось така річ із такими параметрами, і дає під це певну суму.

У нас теж має бути така комунікація як знизу нагору, так і зверху вниз. Ми повинні уникнути повністю радянської моделі поведінки, коли ініціатива б’є ініціатора.

Якщо людина запропонувала щось, штовхає ідею, її треба підтримувати, а не карати. Водночас, держава повинна розуміти, що вона хоче отримати.

Читайте також: “Армія дронів” і не тільки: Україна розвиває оборонну промисловість під час війни — подробиці