Вкрадена спадщина: як Росія повертатиме Україні культурні цінності

Знищення та руйнування пам’яток культури. Масова крадіжка російськими окупантами історичних цінностей та експонатів. Боротьба за “Скіфське золото” та його повернення Україні як прецедент майбутньої реституції з боку Росії. Скільки культурних цінностей вивезено Росією з окупованих регіонів України та який механізм повернення, розповіла кореспондентка Ольга Михалюк у “Спеціальному репортажі” на телеканалі FREEДОМ.

“Скіфське золото”: довгий шлях додому

Культурна спадщина будь-якої країни — її код, історична пам’ять і фундамент ідентичності. Росія завжди стирала і поглинала культуру поневолених нею народів. Україна, яка майже 2 роки відбиває агресію РФ, не стала винятком. Від початку повномасштабного вторгнення кремлівська імперська політика набула всіх ознак культурного геноциду, який можна порівняти з діями нацистів за часів Другої світової війни. З подачі правлячої верхівки збройні сили РФ здійснили одне з найбільших в історії розкрадання культурного надбання цілого народу. Для підтримання міфу про триєдність слов’янських народів та обґрунтування кривавої війни проти України.

І це — воєнний злочин. За повернення вкрадених цінностей і відновлення історичної справедливості Україна б’ється не тільки на полі бою, а й на політико-юридичному фронті.

У лютому 2014 року чотири кримські музеї відправили на європейські виставки унікальну колекцію “Скіфське золото”. Спочатку — до німецького, а потім — до нідерландського музею Алларда Пірсона. Поки західні поціновувачі насолоджуються красою і самобутністю артефактів, Росія незаконно вторгається на територію України, захоплюючи Кримський півострів і оголошуючи його своєю частиною.

“Після того, як розпочався конфлікт між Україною та Росією, а фактично, перша фаза нашої війни, постало питання повернення цінностей саме в Україну, але, на жаль, на територію тимчасово окупованого Криму. Українські дипломати і українська сторона розпочали серйозну і велику роботу з доведення до адміністрації музею Алларда Пірсона тези, що цінності колекції “Скіфське золото” мають бути повернуті в Україну. На жаль, кримські музеї, які потрапили під вплив держави-агресора, за підтримки Росії, зайняли іншу позицію. Ми були змушені розпочати судовий процес”, — розповів тимчасовий виконувач обов’язків міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.

Сім років тривали судові тяжби абсурдного процесу. Російська сторона формально не брала в ньому участі. Але російські адвокати фактично вели захист, консультуючи представників кримських музеїв, використовуючи їх як прикриття. А ті, доводили, що “Скіфське золото” має повернутися до Криму, замовчуючи про те, що півострів окупований росією. Але правда і справедливість, за яку боролися українські та нідерландські адвокати, представники міністерств культури, юстиції та закордонних справ, восторжествувала.

“Це перша справа, якою Україна довела на рівні міжнародних судів, що вона має право захищати своє культурне надбання. Формально в судовому процесі було представлено не державу Росію, а чотири квазіструктури, зареєстровані як українські юридичні особи, водночас за цими самими адресами, з цими самими назвами — як російські музеї. Було всім зрозуміло, навіть адвокатам, які представляли кримські музеї, що це типова практика Росії: чорне називати білим, біле — чорним”, — розповів юрист у справі “Скіфського золота” Андрій Карнаухов.

Верховний суд Нідерландів поставив остаточну крапку в питанні приналежності “Скіфського золота” і зобов’язав музей Алларда Пірсона передати експонати з виставки “Крим — золотий острів у Чорному морі” Національному музею історії України.

На початку грудня 2023 року 565 артефактів було повернуто Києву. Серед ювелірних експонатів колекції — золоті пелюстки, якими прикрашали вбрання, скіфські та готські сережки, ремінь із пряжкою у формі орла зі срібла та золота, елемент сідла — також із дорогоцінного металу.

“Перлиною колекції є китайські лаковані дерев’яні шкатулки. А це предмети надзвичайно рідкісні — їх дуже вдало і вчасно реставрували японські фахівці. Особливість цієї виставки була в тому, що вона концентрувалася на темі народів, які проживали на той час у Криму. Речі, які відносяться до досить довгого періоду часу, приблизно з 4-го століття до нашої ери і приблизно до 6-го століття нашої ери. Тобто, це майже тисяча років”, — пояснила кандидатка історичних наук, провідна наукова співробітниця скарбниці Національного музею історії України Оскана Ліфантій.

Новина про повернення автентичної колекції в Україну спровокувала сплеск брехні та фейків від окупантів і колаборантів.

“Щодо ситуації зі скіфським золотом. Було зрозуміло, що нам його не повернуть, без варіантів, тому що на закон, на юридичні норми і Заходу, і Києву начхати… Тому все буде вирішено тільки в результаті досягнення цілей “СВО”, поставлених президентом”, — заявив глава окупаційної адміністрації Криму Сергій Аксьонов.

“Воно належить Криму. Має бути там”, — висловився прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков.

У Києві обіцяють: “Скіфське золото” обов’язково повернеться до Криму. Але за однієї умови.

“Після повернення Криму, після того, як ми відновимо роботу кримських музеїв під прапором України, ці предмети, ці артефакти будуть передані саме туди, звідки вони свого часу розпочали свій європейський шлях”, — пояснив тимчасовий виконувач обов’язків міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.

Лжереставратори і грабіжники

Грабіж музеїв, знищення, незаконні розкопки та будівельні роботи на території пам’яток культури — це характерна риса окупантів та їхніх подільників. Лише за перші два роки анексії Криму РФ зарахувала всі об’єкти культурної спадщини півострова — а це 10% усіх подібних пам’яток в Україні — до об’єктів федерального значення Росії.

За тими ж лекалами загарбники діяли і на окупованих територіях Луганської та Донецької областей. А керівництво російських музеїв раділо від поповнення свого культурного фонду краденою спадщиною іншого народу. Після повномасштабного вторгнення культурний геноцид України і зовсім став елементом державної політики Путіна, що перебуває на його особистому контролі.

“Господарська” діяльність окупантів призвела до того, що в місті Судак зруйнувалася частина стародавньої вежі Генуезької фортеці. Так звана реставрація Бахчисарайського палацу, а за фактом — знищення його оригінального зовнішнього вигляду та історичної цінності — це один зі способів стерти ідентичність корінного народу — кримських татар.

Україна постійно інформує ЮНЕСКО про порушення Росії щодо пам’яток культури в окупованому Криму.

Але і Київ, і міжнародні організації поки що можуть фіксувати їх лише дистанційно.

“У Бахчисарайському палаці вони повністю замінили черепицю. Крім того відбулося і руйнування однієї зі стін, тому досліджувати наслідки дуже складно. Вони не допускають не тільки Україну, а й міжнародні організації, іноземні держави для здійснення моніторингу. Тому про реальні наслідки цих дій ми можемо дізнатися тільки після повернення зазначених територій”, — констатував заступник постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим Денис Чистіков.

Ініційовані окупантами розкопки на території печерного міста Ескі-Кермен у Криму — ніщо інше, як вандалізм і незаконне збагачення за участю російських музейних працівників з подачі місцевих керівників-колаборантів. Прокуратура Криму міста Севастополь уже повідомила про підозру за фактом проведення незаконних археологічних розкопок на території півострова та пошкодження об’єктів культурної спадщини України причетним до цього особам. Доля і масштаб цінних знахідок невідомі. А архітектурні об’єкти російська армія на території півострова також використовує як оборонний щит.

“Після того, як почався “хлопок” на території тимчасово окупованого Криму, Міністерство оборони дало вказівку, що для військових потреб можуть використовувати саме культурні об’єкти. Говоритимуть, що їх руйнує українська сторона. Хоча саме там будуть розміщені військові об’єкти”, — припускає Чистіков.

Під виглядом “евакуації” з кримських музеїв загарбники вивозять найцінніші реліквії. Музейні працівники отримують від окупаційної адміністрації рознарядки зі списками “експонатів з найбільшою матеріальною цінністю”. Так, невідомою залишається доля 38 картин уродженця Феодосії, відомого живописця Івана Айвазовського.

“Відомо про вивезення картин Айвазовського, які зберігалися у Феодосії, для нібито виставок на території Росії. Але про їхнє повернення нам невідомо. Так само виставкова частина “Скіфського золота” зберігалася на території тимчасово окупованого Криму. Вона вивезена на територію Російської Федерації нібито для виставки та ознайомлення. Зокрема, для цього використовувалися музеї та фонди Санкт-Петербурга і Москви. Але невідомо, чи повернуто їх”, — розповів Чистіков.

Спустошені зали, розбиті вітрини, порожні експозиції — такий вигляд мали зали херсонських музеїв після того, як українська армія вигнала з міста російську армію. Херсон пробув в окупації 256 днів. За цей час російські мародери та вбивці викрали практично всі артефакти та історичні цінності — понад 15 тисяч унікальних предметів мистецтва.

“У фондах вони золото забрали. Вони забрали колекцію ікон. Усю зброю винесли, що було в нас. Починаючи від давніх часів і закінчуючи сучасною зброєю. Нагороди, медалі”, — згадує секретар Херсонського обласного краєзнавчого музею Олена Єременко.

Тепер українським національним надбанням окупанти розпоряджаються як своєю власністю. І залучають до війни проти України своїх союзників.

“Культурні цінності з Художнього музею Херсона були вивезені на територію окупованого Криму. І зараз цей музей виявляє на деяких виставках на території Криму і РФ деякі свої картини. З’явилася інформація, що одна з робіт із Херсонського художнього музею з’явилася на виставці десь в Ірані. Культурні цінності вже серед країн, які їм надають підтримку, використовують із пропагандистською метою”, — розповів Денис Чистіков.

Усе вкрадене Росією повертатимуть Україні зусиллями світової спільноти

Єдиного універсального механізму повернення вкрадених артефактів не існує. Після Другої світової війни було ухвалено низку міжнародних документів. Наприклад, конвенція ЮНЕСКО 1970 року і Конвенція Міжнародного інституту уніфікації приватного права (УНІДРУА) 1995 року. Остання пропонує реальні способи, строки і принципи реституції, тобто повернення викраденого і відшкодування збитків. Тут важливий і момент добровільної згоди сторін. Ефективним був досвід двосторонніх комісій, як у випадку з Польщею і Німеччиною, які зуміли за судовими рішеннями повернути свої цінності з Радянського Союзу після Другої світової війни. Але його можна буде перейняти лише після перемоги України. У ролі медіатора для визначення обсягу реституції могла б виступити ЮНЕСКО. Але тільки після оцінки масштабів збитків.

“Тому зараз дуже важливо здійснити облік усього, зафіксувати втрати. Зробити це за європейськими протоколами, які будуть прийняті, розглянуті в європейських судових органах. Ми залучаємо для цього фахівців з ЮНЕСКО, інших міжнародних організацій, які допомагають нам складати протоколи відповідно до європейської судової практики. У такий спосіб ми одразу готуємо матеріали для позовів, розуміючи, що це буде максимально ефективно і максимально якісно, оскільки якраз відповідатиме принципам європейського судочинства”, — розповів тимчасовий виконувач обов’язків міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.

Якщо не добровільно, то примусово Росії доведеться повернути все. Уже відкрито кілька сотень кримінальних проваджень, пов’язаних із розкраданнями української культурної спадщини. Усі ретельно зібрані та задокументовані факти ляжуть в основу майбутнього міжнародного трибуналу. І стануть підставою для реституції культурних цінностей та виплати компенсації за шкоду, завдану українській культурі та ідентичності. Міністерство культури вже створило електронну базу для пошуку вивезених артефактів. Представники музеїв та активісти моніторять сайти аукціонів, щоб знайти вкрадені реліквії, які можуть виставляти на продаж. Юристи та правоохоронні органи фіксують ці воєнні злочини.

“Ведеться пошук і за межами Росії. Буквально пару місяців тому ми з вами були свідками повернення зі Сполучених Штатів незаконно вивезених з України предметів археології. Тому весь світ може стати майданчиком для пошуку українських цінностей і загалом потім повернення нам”, — переконаний Карандєєв.

Прецедент “Скіфського золота” вже показав міжнародному правосуддю справжнього міжнародного злочинця і злодія. Це допоможе Україні в майбутньому процесі над російськими окупантами.

“Цей кейс дає розуміння, що всі інші справи, які ми маємо, також будуть переможними. І Міжнародний суд ООН, і запуск Міжнародного трибуналу щодо злочину агресії, і по лінії Міжнародного кримінального суду, де ми верифікуємо сотні злочинів, які скоює РФ: злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини агресії, і геноцидальна практика Росії. Це все має лягти в основу нашої позиції, що РФ є країною-терористом і має нести покарання з точки зору компенсації витрат, яких зазнали Українська держава і суспільство. Ми довели, що ми — нація. За справедливість, перемогу і за мир треба боротися”, — висловилася перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова.

Україна має дієві механізми і боротиметься за свої культурні цінності всіма можливими засобами, переконаний юрист Андрій Карнаухов.

“Якщо справді будуть виявлені певні культурні експонати, незаконно вивезені спочатку на територію Росії, а потім за її межі в інші держави, і вони будуть знайдені за допомогою правоохоронних органів або на аукціонах, на виставках — ця справа буде потужним прецедентом і підставою для інших судів розгляду справи на користь України”, — сказав Карнаухов.

Масштаби розкрадання Росією цінних українських експонатів поки що не береться оцінювати ніхто. За найскромнішими і приблизними підрахунками, окупанти могли вивезти до півмільярда предметів культурної спадщини України. Країна поверне своє надбання, навіть якщо на це знадобляться десятиліття. За сприяння цивілізованих країн світу та міжнародних організацій, які вже засудили Росію за мародерство і культурний геноцид на окупованих територіях з марним наміром стерти українську ідентичність і переписати історію.

Читайте також: Гребенщикову — штраф, Баскову — похвала: як у Росії чинять із противниками та угодниками Кремля