Вкрадена історія: як Росія грабує українські музеї

Армія мародерів. Відступаючи з Херсона військовослужбовці РФ спільно з місцевою окупаційною владою розграбували обласний краєзнавчий і художній музеї, а також Свято-Катерининський собор. Що втратила Україна, чи можливо повернути награбоване і навіщо Росії українські цінності та артефакти — з’ясовували журналісти телеканалу FREEДOM у “Спеціальному репортажі”.

15 тисяч унікальних експонатів

Вісім місяців в окупації. Херсон, захоплений у перші дні війни, який пережив псевдореферендум і псевдоприєднання до Росії, став справжнім свідком порушень міжнародного права і воєнних злочинів російської армії.

Після визволення міста Україні та світові стало вочевидь, що Росія розграбувала і під приводом “евакуації” вивезла з музеїв практично всі українські артефакти та історичні цінності. Викрадено 15 тисяч унікальних предметів мистецтва. Це наймасштабніше розкрадання культурних цінностей з часів Другої світової війни.

Секретар Херсонського обласного краєзнавчого музею Олена Єрьоменко показує розкрадені окупантами вітрини, у яких експонувалися предмети побуту стародавніх скіфів. Найцінніша — золота скіфська прикраса. Її теж немає.

Херсонський краєзнавчий музей — найстаріший на півдні України. Його колекція формувалася з XIX століття. У цих стінах зберігали артефакти скіфського і давньогрецького періодів, козацтва та російської імперії. Тепер зали музею спорожніли.

“Вони забрали золото, забрали колекцію ікон. Усю зброю винесли — починаючи від стародавніх часів і закінчуючи сучасною зброєю. Нагороди, медалі — все забрали”, — перелічує Олена Єрьоменко.

Наразі Олена чи не єдина співробітниця музею, яка залишилася на своєму робочому місці. Решта або виїхали з перших днів війни, або втекли разом із росіянами.

Колаборанти в краєзнавчому

Після захоплення росіянами Херсона директорка і частина колективу краєзнавчого музею одразу ж перейшли на бік загарбників. Знімалися в пропагандистських сюжетах, повторюючи кремлівські наративи, та організовували виставки на замовлення окупантів. Тих, хто окупантів не підтримував, — звільнили.

“Вони розраховували, що музей почне процвітати, що вони будуть співпрацювати з російськими музеями. Розраховували, що їм дадуть гроші. Тут приходили, грошей стільки обіцяли, що все зробимо, буде музей. А вийшло не так, як вони хотіли. Для них, гадаю, це теж шок”, — розповідає Олена Єрьоменко.

Не все змогли вкрасти

Три дні російські військові виносили з музею все, що могли. Залишилися скульптури та кам’яні стели — надто важкі, щоб їх підняти. Як і гармата — її змогли дотягнути тільки до сусідньої зали.

Що саме потрібно вкрасти — окупанти знали заздалегідь.

“На запрошення директорки музею, яка стала колаборанткою, приїжджали співробітники кримського музею. Вона їм усе показувала, хвалилася. Вони подивилися, де що лежить. Напевно, вони вже приїжджали з метою це все забрати”, — вважає Олена Єременко.

Точна кількість викрадених експонатів поки невідома. Зараз співробітники музею складають списки.

“На це піде рік, а, може, й більше. Станом на 1 січня 2022 року в нас зберігалося 180 тисяч експонатів. А тепер це все потрібно перевірити”, — уточнює Олена Єременко.

Спустошений художній

Весь список вкраденого вже склали в Херсонському художньому музеї. Роботи Айвазовського, Врубеля, Кончаловського — від картин залишилися тільки назви на етикетках порожніх рам.

У колекції музею були твори мистецтва XVII-XX століть. Шедеври французьких, німецьких, італійських художників. Із понад 13 тисяч експонатів викрадено — 80%. Залишилися тільки сучасні роботи місцевих художників і те, що окупанти просто не змогли забрати.

Музей розташований у будівлі колишньої міської ратуші. Наприкінці 2021 року його закрили на реставрацію. Усі експонати із залів запакували і знесли у фондосховище. Там же сховали всі документи та замаскували сейфи.

Можливо, ховати експонати вдалося б аж до звільнення Херсона. Якби не одна з колишніх співробітниць музею. За її наводкою прийшли вже представники ФСБ. Як пізніше з’ясувалося, вона ж допомогла росіянам відновити видалену електронну базу.

“Прийшли та сказали: “Ми люди зі зброєю. Ви не розумієте, з ким ви розмовляєте. Якщо не хочете по-хорошому, тут буде все зламуватися, а вас відвезуть до комендатури”. У всіх нас забрали всі телефони. Я сказала: хочете — шукайте, мене обшукуйте, кабінети обшукуйте, але нічого немає, все вже вивезено. Мені не повірили, зібрали мої речі та повезли мене додому з обшуком”, — згадує головна зберігачка фондів Херсонського художнього музею Анна Скрипка.

Обшук не дав жодних результатів. У Ганни забрали всі особисті документи, а 1 листопада — викликали до музею. Наступні дві доби вона пробула там — виходити заборонили, доки росіяни не вивезуть із музею всю колекцію. Завданням Анни було скласти “акти передачі”. Без пункту призначення.

“Я хоча б розуміла, що побачу цифри — наскільки це буде все глобально. Двічі на день приїжджала група людей, це натовп 30-40 осіб. У який-небудь зал заходять, ланцюжком шикуються, щоб передавати до виходу картини. Їде одна фура, після обіду приїжджають інші люди, інша фура вантажиться. Коли я запитала: “Вибачте, а кому я це “передаю”?”, мені відповіли: “Я уповноважений представник Міністерства культури Російської Федерації”. Усе”, — продовжує Анна Скрипка.

Пункт базування — Крим

Награбоване з двох музеїв окупанти перевезли до Криму. Картини з художнього музею вже були помічені в Сімферополі. Звичайну крадіжку назвали “евакуацією”, прикривалися результатами незаконного “референдуму”.

Херсон пробув нібито у складі РФ 41 день. Цього часу вистачило, щоб поцупити та назвати художні цінності — російським надбанням.

Збитки, завдані українським музеям, обчислюються мільйонами доларів. Точна сума стане зрозумілою після складання переліку викраденого і звірки з реєстрами артефактів.

Крадіжка пам’ятників

На цих порожніх постаментах у Херсоні раніше стояли пам’ятники Суворову і Потьомкіну.

Росіяни забрали з собою навіть потьомкінські останки. Така практика вже була — в останні роки існування Російської імперії. Тоді духовенство перед наступом противника евакуювало кістки, а не людей.

Потьомкіна називають одним із путінських кумирів.

Нещодавно російський диктатор згадував його ім’я у своїй псевдоісторичній промові. У Кремлі не втомлюються повторювати улюблені міфи про історичну єдність українців і росіян. Пам’ять про завойовника українських земель полководця Потьомкіна жива для тих, хто хоче відтворити Російську імперію. Але при цьому просто зараз російські війська знищують саме ті міста, які нібито заснував сам Потьомкін.

Золото скіфів

Утім, у Росії крадуть не тільки солдати… Золотий гребінь, імовірно IV століття до нашої ери. Його прикрашають п’ять фігур левів, що лежать, над якими б’ються воїни. Ця прикраса — гордість і символ музею “Ермітаж” у Санкт-Петербурзі. Гребінь теж був вкрадений. Незаконно вивезений з України. Його виявили 1913 року під час розкопок кургану Солоха у Запорізькій області.

“Зі знахідками в імперський період це було абсолютно нормально. Якщо це фінансувалося Імператорською археологічною комісією, то, як правило, все це їхало до Петербурга, в “Ермітаж”. У них був пріоритет на відбір знахідок”, — пояснює археолог, член Спілки археологів України Євген Синиця.

І не просто вивозили все найцінніше, а й приховували походження реліквій.

Таку практику слідом за Російською імперією перейняв і Радянський Союз. Цінностей, історію яких переписали, у російських музеях — тисячі. З особливим завзяттям Кремль полював на золото скіфів.

Шедевр ювелірної майстерності — Золоту пектораль — знайшли під курганом Товста могила в Дніпропетровській області. А відвезли до Москви не змогли, бо в Україні на той момент уже існувала установа, яка підходила артефакту за рівнем, — Музей історичних коштовностей. І після реставрації пекторалі в Москві скіфську прикрасу довелося повернути до Києва.

“У таких речей особливий режим зберігання. Вони зберігаються в музейних колекціях, і має бути установа, яка забезпечує цей режим зберігання. У нас така установа була, тобто питання не стояло, що ми не можемо забезпечити належні умови та безпеку”, — зазначає Євген Синиця.

Новий раунд бою за скіфське золото розгорнувся в лютому 2014 року. На виставку до археологічного музею Алларда Пірсона в Амстердамі привезли експонати з шести українських музеїв — Києва, Одеси та Криму.

У цей же час російська армія вторглася в український Крим і анексувала півострів. А разом із ним спробувала привласнити і скіфське золото. Мовляв, кримські музеї автономні і не підпорядковуються українському Міністерству культури. І на підставі цього зажадали повернення колекцій із Нідерландів до Криму.

Через 7 років судових позовів Апеляційний суд Нідерландів ухвалив: експонати мають повернутися Україні, як і говорить українське законодавство. Тепер справу розглядає касаційний суд — юристи хочуть домогтися, щоб рішення ухвалили не на основі національних законів, а за конвенцією ЮНЕСКО.

“Оскільки в Європі прецедентне право і одне судове рішення тягне за собою аналогічні рішення в інших справах, то це така “перша ластівка”, на основі якої будуть пред’являтися всі наступні позови. Але тут слід розуміти, що Російська Федерація, хоча і є стороною багатьох конвенцій, не дотримується їх. Вони ухвалили свій національний закон, у якому прописано, що все, що в них є, належить винятково Росії, і нікому ніколи не повертатиметься”, — каже ексзаступниця міністра культури та інформаційної політики України Світлана Фоменко.

“Радянські” злодії

Без цих експонатів імениті російські музеї просто спорожніють. Сотні років їхні фонди поповнювалися саме краденими артефактами. Росіяни звозили їх з окупованих територій, здебільшого з України.

1918 року Червона армія під керівництвом Михайла Муравйова кілька тижнів грабувала Київ. Його справу продовжили вже радянські чиновники. Так, 1934-го вивезли унікальні фрески та мозаїку Дмитра Солунського XII століття.

Опір в умовах сталінських репресій — був марним. Артефакти росіяни вивезли нібито на тимчасову виставку. Неймовірними зусиллями до Києва вдалося повернути лише частину фресок. Мозаїка Дмитра Солунського досі перебуває в Третьяковській галереї.

Нова хвиля грабежів пройшла під час Другої світової війни. Фашистські загарбники та Радянська армія викрадали українські культурні цінності, так би мовити, в чотири руки. “Совєти” вивозили експонати під приводом евакуації. Солдати Вермахту — експонати майже 200 українських музеїв забрали із собою під час відступу.

Після падіння режиму Гітлера Німеччина повертала вкрадене, але не напряму в музеї, а державам. Так десятки мільйонів експонатів осіли в столиці СРСР — у Москві.

За час незалежності України в музеї повернули трохи більше 150 тисяч вкрадених експонатів. Але це крапля в морі.

Уже після Другої світової Росія вивозила культурні цінності з України — ешелонами. Російські археологи, які працювали на розкопках, — забирали найцінніші знахідки на виставки чи дослідження.

Музеї під ударом

Історичні цінності з колоній і захоплених країн вивозили багато армій світу. Але головна мета Росії — не матеріальне збагачення, а знищення української ідентичності.

“Росіяни воюють проти нашої ідентичності, яку представляє культурна спадщина. І той факт, що вони грабують музеї, абсолютно вписується в логіку війни проти наших цінностей, проти нашої спадщини, вони не тільки грабують, а в деяких місцях свідомо руйнують музеї. В Іванкові [Київської області] розбили музей, де зберігалися картини Марії Примаченко, ці картини вдалося врятувати. А в Сковородинівці [Харківської області] музей розбомбили, але музейні працівники змогли заховати найцінніші речі. Тобто це війна проти нашого культурного коду і проти наших цінностей, і якраз історія з грабежами є складовою такої політики”, — коментує міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.

Врятувати українські музеї від розграбування було фактично неможливо, кажуть в українському Мінкульті. Механізму превентивної евакуації з потенційно небезпечних регіонів в Україні не існувало. А після повномасштабного російського вторгнення — на це не вистачило часу. Адже Херсон росіяни окупували в перші дні великої війни.

А от музей у Слов’янську на Донеччині — один з успішних прикладів евакуації. Його колекція налічує понад 30 тисяч предметів. Рятувати експонати вирішили самостійно. Керівництво забезпечило музей усім необхідним. Пакувальні матеріали та транспорт надали громадські організації. Куди відвезли колекцію — працівники музею не кажуть. Заради безпеки експонатів.

Втрати музейних фондів у нинішній війні тільки почали підраховувати. Російські військові вивезли цінності з музеїв усіх окупованих ними міст. Вкрадене скіфське золото з музею Мелітополя, вивезені полотна Куїнджі та Айвазовського з Маріуполя, унікальні експонати з Херсона. А ще десятки розграбованих музеїв Донецької, Луганської областей і Криму за понад 8 років окупації. Загалом російські варвари спустошили близько 40 українських музеїв.

Експерти зазначають, що повернути викрадене Росією Україна зможе в процесі реституції. Цей механізм застосовувався, зокрема, після Другої світової війни, коли Німеччина повертала вкрадені нацистами цінності законним власникам. Після перемоги України над Росією ця процедура знову стане можливою. Мінкульт уже готує списки викрадених цінностей.

А за “зниклі” артефакти Росії доведеться виплачувати мільярдні компенсації і передавати Україні рівноцінні реліквії зі своїх музеїв.