“Він дуже любив життя”: річниця загибелі військового і журналіста Олександра Махова (ВІДЕО)

Рік тому російський снаряд забрав життя Олександра Махова — військового кореспондента нашого телеканалу. Він був другом, колегою, журналістом і захисником України. Махов народився в нині окупованому Луганську і точно знав, за що бореться. У лютому 2022 року він буквально з редакції вирушив на фронт. 4 травня його життя обірвалося. У пам’ять про героя одну з вулиць Києва назвали його ім’ям. У річницю загибелі ми вшановуємо пам’ять воєнкора Махова. Детальніше про нього — в матеріалі FREEДОМ.

Він підкорював гірські вершини, займався футболом, бігав марафони, бував у Антарктиді та Демократичній Республіці Конго.

Олександр Махов служив у Збройних силах України, знімав війну і вчив знімати інших. Був військовим кореспондентом, працював у гарячих точках, висвітлював події в різних куточках світу. 

Олександр був єдиним репортером на борту літака, що проводив евакуацію з китайського Уханя на початку пандемії COVID-19.

Махов народився в нині окупованому Росією Луганську. Тож від початку війни 2014 року він точно знав, за що бореться — спершу на інформаційному фронті, а з 2015-го — у лавах ЗСУ. 

У лютому 2022-го він буквально з редакції телеканалу вирушив на фронт. А 5 квітня минулого року Олександр освідчився своїй дівчині під звуки вибухів і з кільцем від гранати замість обручки.

“У 2014 році він на власні очі бачив, що таке “русский мир”. Він був останнім журналістом, який виїхав із Луганська, залишався до останнього, поки не почав отримувати прямі погрози про вбивство і “підвали”. Ще коли він був живий, він дуже часто говорив про те, що хотів би, щоб про нього люди говорили, знали про нього. Він докладав дуже багато зусиль для цього, він був крутим журналістом. Саша дуже поспішав жити, нібито знаючи, що не проживе це життя довго”, — розповіла наречена Олександра Анастасія Блищик. 

Життя воєнкора Махова, так завжди представлявся Саша, 4 травня 2022-го обірвав російський снаряд під Ізюмом Харківської області. Йому було 36. 

У перші дні після його загибелі стрічки новин і соцмережі перетворилися на меморіальну дошку. Фотографії, відео, спогади та співчуття близьким — у кожного було, що сказати про Сашу.

“Мені, чесно кажучи, було б набагато легше, якби я знав, що він живий, але просто десь далеко: на тій же війні або на іншому континенті. Він дуже весела людина, насправді, у нього такий сміх завзятий. Якщо ви не чули, як він сміється, дуже багато втратили. Він міг сміятися кілька хвилин, і так голосно, що нас неодноразово виганяли і в школі, і з пар в університеті, і на роботі через це в нас були проблеми. Дуже щирий сміх, який захоплював багатьох людей”, — поділився редактор телеканалу FREEДОМ Михайло Баранов. 

Усі друзі, колеги та знайомі Сашка згадують про нього так: він дуже любив життя. І при цьому говорив, що якщо і вмирати, то тільки героєм на полі бою. Так і сталося. 

Президент Володимир Зеленський посмертно нагородив Олександра Махова за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, — орденом “За мужність” III ступеня. 

У 2019 році про життя і роботу Олександра Махова зняли документальний фільм із серії “Розлучені війною”, який можна подивитися за посиланням.