Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний опір” Олександр Коваленко в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA розповів про те, як змінилася ситуація з військовою допомогою для України, які позитивні моменти були у промові президента США Джо Байдена за підсумками візиту до Польщі. А також які наслідки санкцій Заходу проти країни-агресора РФ ми можемо спостерігати вже зараз.
– Розгляньмо вчорашню промову Джо Байдена та загалом його триденний візит до Польщі. Які у вас відчуття та очікування після виступу американського лідера?
– Загалом доволі позитивні. Як зазначив міністр оборони України Олексій Резніков, якщо раніше йшлося про найменування, то зараз питання лише у логістиці. Це дуже важливий, мені здається, коментар щодо всього візиту Джо Байдена до Польщі та підтримки Сполученими Штатами і міжнародною спільнотою України. Оскільки від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну називали чимало різних видів озброєнь, які потрібні Україні. Щодо низки питань дискусій не виникало, щодо деяких вони були, але проблема була зовсім не в логістиці. Зараз усі вони вже неактуальні, і це дуже тішить.
Україні на сьогодні потрібен широкий перелік найменувань озброєння, який здатний нівелювати перевагу РФ над ЗСУ – від ракетного озброєння, авіації до флоту.
Загалом, я доволі позитивно сприймаю висловлювання Джо Байдена щодо подальшого санкційного тиску на РФ. Це дуже важливий момент, оскільки санкційний тиск, що триватиме щонайменше до виведення всіх російських військ із території України, обмежить можливості військової машини РФ продовжувати агресію проти України не тільки у фізичному, а й в інформаційному вигляді.
Мене дуже потішило, що США інтенсивно форсують заміну російських енергоносіїв у Європейському Союзі – газу та нафти. Відомо, що це питання обговорювали доволі давно… Єдині угоди, яких дотримуються щодо постачання газу до Європи з Росії, – це довгострокові (до 2024 року, а також до 1-го кварталу 2025 року). Звичайно, ці угоди ніхто не розриватиме і ніхто не припинятиме в односторонньому порядку. Але сам факт, що російські енергоносії будуть замінені насамперед (зрідженим природним газом) ЗПГ, – дуже тішить. До того ж зараз інтенсивність видобутку ЗПГ така, що до 2024-2025 рр. виробництво перевищуватиме попит. Тобто нинішнє формування питання значно прискорить цей процес. І перевищення виробництва над попитом нівелює імпорт російського газу до Європи.
– Я правильно розумію, що Євросоюз і загалом цивілізований світ можуть відмовитися від російської нафти та газу – ембарго можливе?
– Так, певною мірою, це можна назвати ембарго. Коли неактуальним є твій ресурс, причому не з економічних причин, а з причин безпеки – для РФ експорт газу та нафти – це інструмент геополітики, геополітичного шантажу… Але проблема полягає в тому, що коли ми говоримо про цілковиту відмову Європи від російських енергоносіїв, слід розуміти, що завжди знайдеться паршива вівця. Наприклад, Угорщина не планує найближчим часом відмовлятись від російських енергоносіїв – про це вона заявляє відкрито. Все одно виникатимуть прецеденти: за ці роки РФ все ж таки змогла зібрати навколо себе пул кишенькових урядів та політиків. Ці поодинокі моменти російська пропагандистська машина може використати для дискредитації в інформаційному полі ЄС та наших міжнародних партнерів. З іншого боку, ми розуміємо, що термін цим політикам відведено не такий і великий.
– Наші гості в ефірі озвучували думку, що санкції, запроваджені проти Росії, є доволі тривалими: ефект від них наростатиме, а потім відчуватиметься ще дуже довго. На Вашу думку, як довго чекати на результати цього санкційного режиму?
– Тривалі в якому розумінні? Якщо говорити про вплив на економіку, то ці санкції щодня відкидають економіку РФ усе далі, в палеоліт… На сьогодні показники занепаду російської економіки можна порівняти з періодом технічного дефолту 1998 року в РФ. Але вже не за горами ситуація, коли РФ опиниться на рівні 1980-х років. Щодо впливу санкцій на військово-технічні можливості Росії: у 2021 році Володимир Путін хвалився тим, що на озброєнні російської армії майже дві тисячі безпілотних літальних апаратів різного призначення. Але кожен із цих безпілотників на 80-90% зібраний із запчастин із абсолютно різних країн: Австрії, Німеччини, Японії, Швейцарії, США – такий собі LEGO із іноземних запчастин. І ось за умов нинішніх санкцій у мене виникає питання: а чи зможуть тепер у Росії збирати безпілотники? Я не говорю навіть про ракети, про КАМАЗи… Кожен безпілотник, який нині в Україні – це удар по всій армаді БПЛА РФ. І аналогічно – з кожним автомобілем. Наприклад, ті ж бронеавтомобілі “Рись” збирають, зокрема, з італійських запчастин. У військових КамАЗах – німецькі запчастини. Фактично, кожна знищена бойова одиниця – це незворотна бойова одиниця. Заводи зупиняться, виробництво зупиниться. Таким чином, весь військово-промисловий комплекс (ВПК) РФ залежить від іноземних запчастин. Якоїсь миті він просто зупиниться, навіть не зможе виконати ремонт.
– Водночас ми вже бачимо ефект від потужних санкцій: першого ж дня опинилися без роботи понад три мільйони росіян: продавців, власників або менеджерів мереж магазинів, ресторанів. З іншого боку, учора Львів ракетами обстріляли – тобто Путіна санкції не зупиняють… Як зупинити Путіна, що може вплинути на нього вже зараз?
– Якщо ми говоримо про санкції, існує два чинники впливу. Перший: вплив на військово-промисловий комплекс. Безумовно, обстріл Львова ракетами – це жахливо, так само, як бомбардування будь-якого українського міста чи цивільного об’єкта. Але слід розуміти, що РФ до цієї війни готувалася десятиліттями. І, крім цих ракет, вона ще має склади старої радянської зброї. На сьогоднішні для завдання ударів по Україні використовують ракети 9М723, 9М728… Я регулярно моніторю ситуацію з поставками цих боєприпасів на територію Білорусі. І саме поставки для ОТРК “Іскандер” значно знизилися, насамперед, через те, що вони вже стають дефіцитними, а по-друге, тому що їх доводиться звозити з усієї території РФ аж на Далекий Схід. Відстань відіграє свою роль, знижується й інтенсивність постачання. Аналогічна ситуація і з крилатими ракетами, які звозять із Північного, Балтійського, Тихоокеанського до Чорноморського флоту.
Другий дуже важливий момент санкційного тиску – це відчуття самими елітами того, наскільки вони вже стали біднішими і як вони будуть банкрутіти з кожним роком. Звичайно, вони почуватимуться набагато краще, ніж середньостатистичний громадянин РФ… Але якщо втрачати десятки мільярдів, виникає все більше бажання відмежуватися від цієї влади, щонайменше вирішити питання, аби цю владу змістити. Я не говорю про якийсь переворот – палацовий, явний, латентний… Але якщо середньостатистичному росіянину, може, й подобається, як денацифікують Україну, то саме еліти можуть значно вплинути на подальший розвиток РФ.
ЄС зобов’язується створити Трастовий фонд солідарності для відновлення України – висновки саміту