“Війна страшна, такої війни тоді не було”: історія 97-річної українки, яка пережила дві окупації (ВІДЕО)

Жителька селища Козача Лопань Харківської області Євдокія Шатохіна пережила голодомор 1933 року, була в окупації під час Другої світової війни, а в лютому 2022 року в її дім знову прийшла війна. Пів року — до вересня — жінка перебувала в окупації російської регулярної армії. Вона поділилася своєю історією з телеканалом FREEДОМ.

Селище Козача Лопань розташоване за 2 км від кордону з Росією. 24 лютого 2022 року туди колонами увійшли тисячі російських військових і військова техніка. Найстарша жителька селища і всієї Дергачівської громади — 97-річна Євдокія Шатохіна, як і всі її сусіди, прокинулася від звуків вибухів і гулу техніки та авіації. 80 років тому, згадує Євдокія Семенівна, вона також опинилася в окупації під час Другої світової війни. Каже, ніколи б не подумала, що страшні події бойових дій знову застануть її вдома.

“Війна страшна, такої війни тоді не було. Що тоді — танки, гармати, кулемети, гвинтівки, автомати, а зараз яка зброя? А зараз зброя особлива, страшна зброя”, — сказала жінка.

Євдокія Семенівна народилася у Вовчанську, у Козачій Лопані живе від 1954 року. Від 24 лютого минулого року до вересня жінка перебувала під російською окупацією. Уся її родина україномовна, переходити на російську навіть під прицілами всі відмовлялися. Її сина співробітники ФСБ забирали на допити. Будинок неодноразово обшукували, розповідає дочка Євдокії — Людмила Хрипко:

“Мого брата тягали туди, сім годин просидів, з зав’язаними очима, тоже 70 років, пережив. ФСБ заїхала, нацгвардія видно, це нацгвардійці ходили по хатах, і тоді в кожній оселі — обшук, обшук і обшук. І таких обшуків у нас було штук чотири, але перший був наймасовіший”.

За словами Євдокії Шатохіної, один із найрадісніших спогадів минулого року — осінь, а саме той момент, коли Збройні сили України визволили Харківську область і Козачу Лопань. Травень 1945 року жінка теж дуже добре пам’ятає, каже, тоді щойно закінчила педагогічне училище.

“Боже, який це день був, яка це радість була, як всі бігали, цілували одне одного, які раді були, дуже радісно було”, — поділилася вона.

Школа, де майже 30 років пропрацювала Євдокія Шатохіна вчителем української мови та літератури, напрочуд залишилася цілою. Як і пам’ятник воїнам, загиблим у Другій світовій війні. Цей монумент чи не єдиний у громаді, що не постраждав від рук російських окупантів.

“Майже в кожному населеному пункті, який йде до міста Дергачі, майже всі мають пошкодження. Деякі пам’ятники вже відновили, де є можливість, де не заміновані території, але є ще населені пункти, де поки що немає можливості відновлювати їх. Це історія, це повага і шана до наших дідів, прадідів, які звільняли від німецьких окупантів нашу землю. І я вважаю, без українського фронту, який брав велику участь в перемозі, перемога була б неможлива”, — прокоментував голова Дергачівської міської військової адміністрації В’ячеслав Задоренко.

За його словами, ще десять років тому в Козачій Лопані проживало понад 10 ветеранів Другої світової війни. Зі старожилів у живих залишилася тільки Євдокія Шатохіна. За місяць їй виповниться 98. Найбажанішим подарунком для неї буде побачити онуків і правнуків, які були змушені евакуюватися за кордон, і дожити до того дня, коли Україна стане вільною — уже від російських окупантів.

“Мрія — дожити до звільнення України, побачити вільну Україну, щоб звільнили Крим і кордони 1991 року. Оце моя мрія! Якби вона збулась, ця мрія, це найбільше щастя для мене”, — поділилася Євдокія Шатохіна.

Читайте також:Зеленський пропонує відзначати День пам’яті та перемоги над нацизмом 8 травня, 9 травня — День Європи — звернення президента