Відновлення територіальної цілісності та світового порядку: п’ятий пункт української формули миру обговорюємо з Ігорем Поповим

Росія має вивести всі свої війська, включаючи Чорноморський флот, найманців та квазівоєнні формування з усієї суверенної території України в межах її міжнародно визнаних кордонів 1991 року. У цьому полягає п’ятий пункт Формули миру президента України Володимира Зеленського. Після цього Україна має повернути повний та ефективний контроль над усіма державними кордонами та винятковою економічною зоною у Чорному та Азовському морях, а також у Керченській протоці.

Загалом у Формулі 10 таких кроків. Серед них також радіаційна та ядерна безпека, продовольча безпека, енергетична безпека, звільнення всіх полонених та депортованих, виведення російських військ та припинення бойових дій, протидія екоциду, недопущення ескалації, фіксація закінчення війни.

План із десяти пунктів Володимир Зеленський презентував на листопадовому саміті G20. Формула вже має прихильників серед впливових країн.

Деокупація захоплених Росією територій

Анексія Росією Криму, окупація окремих районів Донецької та Луганської областей у 2014 році та повномасштабне вторгнення до України у 2022 році — пряме порушення другої статті статуту Організації Об’єднаних Націй (ООН). Своїми діями Москва добровільно та свідомо вийшла за межі міжнародного правового поля. У вересні 2022 року РФ посилила власну ізоляцію, оголосивши про приєднання окупованих російською армією українських територій.

Наразі єдиною ефективною стратегією є деокупація захоплених територій, вважають експерти. Адже Росія ігнорує заклики Генасамблеї ООН та інших міжнародних організацій вивести з України війська.

Проте навіть після виходу Збройних сил України на межі 1991 року є ризик виникнення в Росії реваншистських настроїв, попереджають аналітики. Для відновлення світового порядку недостатньо територіальної деокупації. Після падіння путінської диктатури нова російська влада має документально відмовитись від цих територій. Тоді війну можна вважати закінченою.

“Чи можлива така історія в України та Росії? У далекій перспективі так. Але тільки в тому випадку, якщо політичний режим у РФ зміниться на режим, який визнаватиме свою провину перед Україною щодо війни, що розпочалася, виведе всі свої війська з наших територій, визнає наші кордони 1991 року і не матиме претензій до того, щоб повертати ці території”, — пояснює експерт із міжнародних питань Тарас Семенюк.

Відновити територіальну цілісність України та мир у регіоні — пріоритетне завдання не лише для Києва. Міжнародні партнери стверджують: готові допомагати стільки, скільки потрібно.

“Щодо України, то безпосереднім пріоритетом є мир, але справедливий мир. Генеральна асамблея ООН є найважливішою платформою для надання імпульсу просування мирних зусиль. Ми підтримали Україну перед військовою агресією та працюємо заради справедливого миру. Ми хочемо продовжувати працювати з Україною, щоб забезпечити широку підтримку її формули миру з боку якомога більшої кількості членів ООН”, — заявив верховний представник ЄС із зовнішньої та безпекової політики Жозеп Боррель.

П’ятий пункт формули миру передбачає не лише відновлення територіальної цілісності України, а й відновлення міжнародного права без компромісів з агресором.

“Статут ООН не може діяти вибірково і за бажанням”, — сказав у зверненні до учасників саміту G7 глава української держави Володимир Зеленський.

ІГОР ПОПОВ: Усі створені для збереження та підтримки миру після Другої світової війни інституції втратили свою ефективність

Про значення п’ятого пункту формули миру в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов.

— Нинішня ситуація в Ізраїлі, атака терористів — це якраз про світовий правопорядок. Наскільки зараз очевидною є актуальність української формули миру і, зокрема, її п’ятий пункт?

— Справді, коли ми говоримо про формулу миру Володимира Зеленського, ми говоримо, що це не лише вирішення проблеми в Україні, а й ключ до перезавантаження світової системи безпеки.

Якщо агресія Росії проти України не буде покарана, а українська проблема не буде вирішена відповідно до принципу міжнародного права, багато країн вирішуватимуть свої внутрішні політичні чи геополітичні проблеми, а також старі реваншистські настрої, нападаючи на своїх сусідів і намагаючись окупувати їх території.

Саме тому прецедент війни в Україні має бути розв’язаний справедливо і це має бути сигналом для всього світу. Це можливо, якщо не скасує, то хоч би відстрочить чи зменшить ймовірність Третьої світової війни.

— Очевидно, що світова система безпеки зараз стикається із величезними викликами. Наскільки їй вдається з цими викликами впоратися і чи вистоїть вона у її нинішньому вигляді?

— Не вдається. Усі інституції, які були створені для збереження та підтримки миру після Другої світової війни, втратили свою ефективність. Це стосується ГОФ. Це стосується ОБСЄ як регіональної безпекової організації. Це стосується і Ямайської угоди щодо валютної системи, яка визначала кілька резервних валют для міжнародних розрахунків.

Весь світ стоїть перед викликом — як змінити ці організації чи доведеться їх розпускати, створювати нові?

Якщо це просто буде реформа всередині організації, це означає, що світ може пройти до нової системи мирним шляхом. Якщо ж розвалювати та створювати нове, то, швидше за все, це буде шляхом цілої серії регіональних чи навіть глобальної війни.

Це виклик для нинішнього покоління політиків, як провести переналаштування, настроювання глобальної системи безпеки.

— Президент України під час виступу в Радбезі ООН сказав, що зараз роботу цієї організації паралізовано саме через те, що Росія блокує будь-які рішення організації — має право вето як постійний член Ради безпеки. Наскільки реально подолати це?

— У будь-якому разі ООН — це найбюракратичніша організація у світі. Там не буде, що сьогодні прозвучала здорова ініціатива, а завтра всі проголосували. І тому це лише початок дискусії.

Справді, у кулуарах десь це було обговорено. Але хто міг висунути цю ініціативу? Тільки Україна як країна, проти якої скоєно збройну агресію. Вона має повне моральне політичне право про це казати. І тому пропозиція, яку Володимир Зеленський озвучив на засіданні Ради безпеки, полягає в тому, що якщо один із членів Ради безпеки проводить збройну агресію та Рада Безпеки не може ухвалити резолюцію, то це право вето може бути подолано двома третинами голосів на Генеральній асамблеї.

Так, це революційна пропозиція. Якщо цього не зробити, то РФ може напасти на когось іншого зі своїх сусідів.

Почалися тонкі дискусії, бо багато країн мають претензії чи бажання вирішити територіальні питання військовою агресією. І це створення абсолютно нового механізму.

Інша пропозиція нашого президента полягає у розширенні складу постійних членів Ради безпеки. На першому етапі, найімовірніше, без права вето. Але коли формувалась ця Рада безпеки, право вето включили ядерні країни. Навіть якщо за цим принципом, низка інших країн уже придбала ядерну зброю, її розробили, і тому цей принцип не спрацьовує.

Якщо говорити про найбільші економіки, то Японія, Німеччина, Бразилія, Індія не є членами Ради безпеки. І тому або світ розколеться на два блоки: західний та незахідний. Незахідний, швидше за все, на базі Бріксу (англ. BRICS – скорочення від Brazil, Russia, India, China, South Africa, – ред.). Або світ зможе створити нейтральний майданчик, де ці два макроблоки зможуть з’їжджатися та вирішувати протиріччя мирним шляхом — дипломатичними переговорами, не починаючи обстрілу один одного. У цьому полягає головне завдання.

— Якщо уявити, що на даний момент Рада безпеки ООН вже реформована і враховані всі побажання Володимира Зеленського, зокрема, про ширше представництво країн усіх континентів, і Азії в тому числі, можливо, і не було б навіть передумов для тієї ситуації, яка зараз відбувається в Ізраїлі. Ви сказали про складнощі. Чи тільки бюрократія впливає реформу ООН?

— Звичайно, бюрократія впливає на швидкість реформи, а головне це політична воля. І тому, звісно, у багатьох країн виникатимуть претензії: чому цим країнам запропонували увійти, а цим ні? Які були критерії? Все-таки наявність ядерної зброї чи регіональне лідерство, яке неможливо виміряти об’єктивно? Або обсяг економіки, який теж можна міряти по-різному?

Альтернативою є створення регіональних союзів та вирішення регіональних проблем. Але знову ж таки такі регіональні блоки не зможуть вирішити всі питання.

— У жовтні має відбутися третя міжнародна зустріч радників лідерів держав для обговорення формули миру Володимира Зеленського. Чи такі нові формати можуть стати альтернативою тим інституціям, які, як ми зараз бачимо, не показують своєї ефективності?

— Це тимчасова альтернатива. Так само, як формат “Рамштайн” став тимчасовою заміною НАТО, тому що НАТО — це також бюрократична організація, яка приймає рішення лише консенсусом. І тому, якби військова допомога Україні вирішувалася через НАТО, ми зараз отримали б, напевно, перші бронежилети через півтора роки війни.

Так само із зустрічами за українською формулою миру. Якщо це розглядати на ООН, це все тягнеться у регламентні процедурні питання. Тому обрано інший варіант. Це насамперед зустрічі, спрямовані на нашу комунікацію з країнами глобального Півдня, які мають свою особливу позицію. Вони не визнають незаконної анексії українських територій, вони підтримують формулу миру в більшості пунктів взагалі беззастережно, але за деякими пунктами вони готові до дискусії.

Україна теж готова до дискусії, хоча Україна наполягає на своїй позиції, але ми готові зустрічатись і продовжувати ці розмови за зачиненими дверима, бо це, як правило, непопулярні розмови до остаточних рішень — не все треба показувати, але це допомагає нам підтримувати канали комунікації. навіть із тими країнами, у яких зовсім уже відмінна позиція, скажімо, із Бразилією чи Мексикою.

Якщо комунікації немає, це лише загострює ситуацію.

— Усі ми пам’ятаємо нерішучість Заходу щодо превентивних санкцій проти Росії, коли вона збирала війська навколо України, нібито щоб не спровокувати російського диктатора. Як вам зараз бачиться актуальність саме в таких заходах запобігання агресії?

— Якщо ми говоримо про персональні та економічні санкції, то у нас об’єктивна думка, виходячи з нинішньої ситуації — якби їх застосували на три місяці раніше, до початку агресії, нічого б це не змінило.

Політичне рішення про напад на Україну, я так розумію, російське керівництво ухвалило ще десь за півроку до дати війни. Вони готувалися і тому всі рішення Заходу, щоб припинити завезення якихось напівпровідників або те, що зараз реально працює, послаблює РФ, не змінили цього рішення. Кремль був упевнений, що вони зможуть взяти Київ за три дні, поставити тут маріонетковий уряд і показати великі геополітичні успіхи. І тому санкціями це зупинити було неможливо.

— Якщо дивитися на ту еволюцію думки, яка відбувалася у тій же Раді безпеки ООН, наскільки змінилися протягом повномасштабного вторгнення позиції країн щодо того, що відбувається в Україні. Якщо судити з голосування за резолюції, наприклад?

— Рада безпеки давно перетворилася на орган, який приймає рішення, на майданчик для обміну уколами. Останніми роками майже жодних рішень не приймається.

Щодо нападу на Україну, то класично будь-які проєкти резолюцій за Україну підтримували США, Франція та Велика Британія. Росія була проти, Китай утримувався, і тому особлива еволюція там не відбувалася.

Щодо Генеральної асамблеї, то так. Якщо на першому етапі війни резолюції щодо України набирали менше голосів, то потім ми бачимо збільшення підтримки резолюцій щодо відновлення територіальної цілісності, пошану до суверенітету України. Ряд третіх країн побачили, що таки правда на нашому боці і хоча б у цих резолюціях підтримують.

Звичайно, дуже показово, що, незважаючи на те, що Росія проводить псевдореферендуми, псевдовибори, жодна з країн, навіть ті, що більш-менш лояльно ставляться до Росії, не визнає зміни кордонів та територіальних придбань шляхом збройної агресії.

Читайте також:

• Радіаційна та ядерна безпека: перший пункт української формули миру пояснив професор Людвіг Литвинський
• Продовольча безпека: другий пункт української формули миру обговорюємо із Павлом Мартишевим
• Енергетична безпека: третій пункт української формули миру обговорюємо з Володимиром Омельченком
• Звільнення полонених та депортованих — четвертий пункт у формулі миру Зеленського — деталі