Від чого Зеленський застерігає Захід: підсумки тижня підбиваємо з Михайлом Подоляком

Від чого застерігав світ президент України Володимир Зеленський у Давосі. Як пройшло обговорення української формули миру. За яким сценарієм іде Росія. Як НАТО може найбільш вигідно інвестувати в безпеку. Ці та інші теми в інтерв’ю телеканалу FREEДOM обговорюємо з радником керівника Офісу президента України Михайлом Подоляком.

“РФ не повинна, а зобов’язана програти цю війну”

— Виступаючи на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, президент Зеленський застеріг Захід від заморозки війни в Україні. Чому так часто доводиться українським політикам, лідеру України говорити про це?

— Я б тут виділив чотири важливі моменти.

Перший. Як такої заморозки реально не буде, а буде тимчасова пауза, під час якої РФ посилить тиск. Вона проведе додаткові мобілізаційні заходи, додаткові заходи щодо посилення своєї економіки для продовження війни.

Друге. Росія продовжуватиме експансію в Європу. Президент Зеленський теж про це говорить, він ніби підсумовує дискусії, які зараз починають розгортатися в Європі. Ми бачимо публікації про можливість прямого бойового зіткнення країн НАТО з Росією. Ми бачимо дискусії, чи зможе Європа протистояти російській експансії.

Президент Зеленський каже: а навіщо ви хочете дочекатися, поки цей весь тренований на вбивствах українців натовп кинеться до вас?

Третє. І президент робить важливий висновок: зараз є один табір — Україна і країни Європи. Тому, давайте, збираємо ресурси і доводимо цю війну до логічного завершення.

І четверте — це підкреслює і російське керівництво, що Росія продовжить вести війну за домінування на Європейському континенті.

Для нас це — очевидні речі. Але необхідно, щоб наші європейські партнери відмовилися від епохи неприйняття рішень. Нагадаю, 2014 рік, коли Росія позначила свої справжні наміри, але на які наші партнери відповідали байдужістю, ігноруванням. Ось зараз потрібно відмовитися від епохи неприйняття рішень або перенесення рішень на наступне політичне покоління.

Партнери повинні прийняти просте консолідоване рішення: Російська Федерація не повинна, а зобов’язана програти цю війну.

Це і є базова війна, зокрема, блоку НАТО і країн Європи загалом проти авторитарної Росії, яка хоче домінувати в Європі. Ось це проходило червоною ниткою через весь Давос, якщо ми говоримо про політичну частину. Тому що в Давосі була ще й економічна частина обговорень. І мені здається, що багато лідерів інших країн, експерти, політичні аналітики схиляються до абсолютно правильної позиції президента України.

— У The New York Times вийшла стаття, мовляв, у Давосі від президента Зеленського пролунав заклик не до більшої кількості озброєнь, а до миру. Хоча всі чули виступ Зеленського. Яка все-таки офіційна позиція Києва — заклики до миру чи більше озброєння?

— А що таке “мир” у цьому випадку? Російська Федерація продовжує атакувати ракетами масштабно. Російська Федерація продовжує атакувати по всій лінії фронту, продовжує проводити мілітаризацію своєї економіки. РФ вустами своїх спікерів каже: ми будемо вбивати українців у будь-якому випадку, і українська держава так чи інакше зникне — це і є мета нашої “спеціальної військової операції”.

І де в діях і словах Росії слово “мир”?

Російська Федерація зателефонувала до редакції The New York Times, сказала: дивіться, ми теж хочемо миру, але ми прийшли їх реально вирізати, ми вбили там багато цивільного населення, це все тільки заради того, щоб отримати мир. Ось ми зараз готові з ними укласти мир на умовах України, на умовах демократичного миру, на умовах міжнародного права. Ось це, так? Вони зателефонували в редакцію і сказали?

Але це настільки безглуздо. Я б тут для редакції The New York Times робив відсилання не до слів президента Зеленського на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, а до слів, на яких постійно наголошує адміністрація президента США Байдена, який дуже чітко фіксує, що мотиви цієї війни геноцидні щодо України. Росія чітко заявляє ключову мету війни — знищення України.

Друга складова, яка заявляється офіційними представниками США, що Російська Федерація не зупиниться від закликів до будь-чого, що в цій війні немає компромісу, що хто виграє в цій війні, той і буде домінувати.

Виграє Росія — домінують авторитарні країни, виграє Україна — домінує демократія, м’яко кажучи, Сполучені Штати. Це питання глобального лідерства.

На початку і в середині війни від деяких країн звучала концепція, що Росія нібито зацікавлена в мирі. Це період, коли Росія очікувала наступальних операцій України. Зараз це все не має жодного значення, це все відірване від реальності.

Позиція України дуже проста — тільки справедливий мир.

Він можливий тільки в разі, коли російські війська залишають усю територію, зокрема, ту частину території, яка була окупована у 2014 році.

Друге — Російська Федерація несе юридичну відповідальність за воєнні злочини.

Третє — Російська Федерація зобов’язана оплатити всі витрати, які стосуються цієї війни. Загальні втрати України зашкалюють за 500-600 млрд доларів.

Вони будуть більш точно підраховані і суми будуть набагато об’ємніші. Це і збитки громадянам України (які втратили життя, житло, отримали інвалідність), і збитки галузям української економіки (зокрема, упущена вигода). Хто буде за це платити, якщо Російська Федерація не програє цю війну?

Україна чітко фіксує свою позицію. Перше — справедливий мир можливий лише за умови збереження суверенітету і територіальної цілісності України. Друге — для досягнення цього Україна має бути насичена необхідними високотехнологічними військовими рішеннями, військовими інструментами. А це означає інвестиції та постачання військової техніки. Третє — Росія зобов’язана відповідати юридично і фінансово за ті воєнні злочини, які були вчинені на території України. І четверте — проукраїнська коаліція повинна ухвалити фундаментальне рішення — що Росія повинна програти.

Читайте також: Формула миру для України: результати зустрічі в Давосі аналізували експерти

— На Давоській зустрічі щодо формули миру, яка відбулася 14 січня, були присутні вже 83 делегації. Президент Зеленський про те, що розпочнеться підготовка до Глобального саміту формули миру на базі Швейцарії. Британська газета Financial вийшла з критикою цієї зустрічі обговорення Формули миру, мовляв, що окрім обговорення ніякого практичного підсумку не вийшло. А чи має бути одразу практичний підсумок після таких зустрічей?

— Що таке формула миру, і які вже є практичні результати.

На сьогоднішній день формула миру є базовою платформою, яка, якщо її буде реалізовано, посприяє встановленню миру і поверненню двосторонніх і багатосторонніх відносин до міжнародного права.

Всі минулі дуже дивні пропозиції від різних організацій щодо компромісної формули, що території в обмін на мир, вони сьогодні не розглядаються в міжнародному політичному порядку денному. Це дуже важливо.

Тобто в міжнародному політичному порядку денному є дві теми, дуже чітко структуровані. Перша — Україна, згідно з 51-ю статтею Статуту ООН, має право на самооборону, і країни, які постачають зброю, роблять це абсолютно легітимно, і Україна повинна отримувати цю зброю. Друга — Україна абсолютно точно зацікавлена в мирі і точно розуміє, що таке юридичне досягнення цього миру, на якій платформі це може бути зроблено. Ось це і є формула миру.

Тобто Україна, з одного боку, чітко фіксує — ми будемо обороняти свою територію, згідно зі статтею 51 Статуту ООН. З іншого боку, Україна декларує — ми прихильники миру, ми не розпочинали жодних воєн, і ми абсолютно точно розуміємо, як ця війна має закінчитися. І це може торкнутися будь-якої країни.

Є країни, які займають нейтральну позицію. Але якщо вони на основі вищесказаного приєднуватимуться до формули миру, будуть її обговорювати, братимуть участь в імплементації тих чи інших пунктів, то в Росії залишатиметься дуже мало можливостей для маневру щодо заяв “її миру”.

Читайте також: У ЄС усвідомили ціну путінської війни та роль України в безпеці Європи: візит Зеленського до Швейцарії обговорюємо з експертами

“Україна є невід’ємною частиною спільної Європи”

— Цього тижня також активно говорилося про євроінтеграцію України. Єврокомісія вже готується до переговорів щодо вступу України та Молдови до Європейського Союзу. А який вигляд мають нині окуповані Росією українські території в процесі вступу України до ЄС? Тобто вступ тільки після звільнення?

— Це паралельні процеси

Війна є війна. Безумовно, пріоритет — звільнення всіх територій, але це процес військовий, і цей процес стосується і наших партнерів. І партнери розуміють, що потрібно далі допомагати Україні військовими пакетами.

У плані євроінтеграції ключове — аудит нашого законодавства, наскільки воно може бути синхронізоване з європейським законодавством, або які потрібні корективи. Далі — переговори в рамках синхронізації економіки, правоохоронної системи, антикорупційна робота тощо.

Це (війна і євроінтеграція — ред.) — паралельні процеси.

Сам факт початку переговорного говорить про те, що в Європейському Союзі чітко зафіксували — Україна не Росія. Україна не буде частиною якогось міфічного відновленого СРСР 2.0. Україна більше не буде перебувати у сфері впливу Російської Федерації.

І війна якраз іде про те, щоб поставити остаточно в цьому крапку. Україна є невід’ємною частиною спільної Європи.

— А от Угорщина і Словаччина мають певні претензії з приводу євроінтеграції України. Плануються зустрічі керівництва України з керівництвом цих двох країн. Якими є переговорні засади офіційного Києва?

— Це питання діалогу. Так, в Угорщини та Словаччини є своє уявлення про те, як має розвиватися далі Європейський Союз з точки зору, зокрема, національних фінансових інтересів країн-членів.

Друге питання — демократія передбачає дискусію. Ці країни є членами Європейського Союзу, і з ними потрібно вести дискусію. Вони — не Росія, з ними можна вести діалог.

І в цих дискусіях можна пояснити просту річ. Дивіться, Європейський Союз зацікавлений у підвищенні власної капіталізації, тобто в підвищенні якості життя. Це можна досягти, коли ЄС гарантований у своєму майбутньому. І якщо є Росія, яка атакує, щоб зруйнувати цілісність ЄС, намагається його послабити, то це впливатиме на якість життя і в Словаччині, і в Угорщині.

Тобто сьогодні Україна, протистоячи Росії, намагається захистити інтереси і Угорщини, і Словаччини.

Розмова з Угорщиною, зі Словаччиною корисна. Україна веде дискусію з цими країнами в рамках загальноєвропейської дискусії. Для Європейського Союзу вигідно, щоб він домінував на Європейському континенті, а не Росія.

“Росії важливо знищити кримських татар”

— 20 січня відзначають День Криму, бо саме цього дня 1991 року кримчани висловилися за відновлення автономії Криму у складі України. У лютому буде вже 10 років нової російської окупації півострова. Як Росія змінила Крим у період своєї незаконної анексії?

— Росія прийшла 2014 року на півострів Крим, щоб закінчити геноцидні практики, які вона розпочинала в 1943-44 роках. Насамперед, проти кримських татар.

Їм було важливо не просто захопити територію, але завершити свої геноцидні практики — знищити кримських татар.

Це і депортація, і арешти, і зникнення корінних жителів. І заміщення їх прийшлими людьми, які не мають жодного стосунку до півострова Крим, — громадянами Росії.

Те ж саме вони роблять на окупованих територіях Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей. Вони звозять туди якихось персонажів з усієї Росії, ось ці всі злидні і дозволяють їм бути головними.

На сьогоднішній день Крим окупований у всіх сенсах — і у військовому, і в юридичному сенсі, і в цивільному.

Тобто чужі, прийшлі люди приходять туди захоплювати чужу власність, чужі будинки, чужі квартири. Це класична злодійська модель.

Тобто Росія — крім того, що це країна насильства, країна-вбивця, яка прийшла на нашу територію — це ще й країна-злодій. Вона приходить — і забирає чуже. І, як будь-який злодій, вона не вкладатиме жодних ресурсів у ці території.

І, дивіться, люди, які приїхали до Криму навіть після 2014 року і купили там чиєсь майно — вони купили крадене.

Крим — це не російська територія, це повністю окупована територія. І Росія там просто намагається створювати ілюзію [відновлення життя].

Ми повинні вирішити питання про відповідальність Росії за 1943-44 роки і про відповідальність їхніх спадкоємців, які продовжили геноцид кримських татар і громадян України на півострові.