Весь режим Путіна побудований на брехні, убивствах і агресії: інтерв’ю з директоркою адвокації фонду “Свободная Россия” Євгенією Кара-Мурзою

Увесь путінський режим побудований на брехні, вбивствах і агресії, а кожен вільний голос, який йому протистоїть і говорить правду, — загроза для його стабільності. Для режиму дуже важливо представити всіх інакомислячих або шпигунами, або злочинцями, або навіть божевільними. Про це на полях осінньої сесії ПАРЄ, яка проходить у Страсбурзі, в інтерв’ю телеканалу FREEДOM розповіла Євгенія Кара-Мурза, директорка адвокації фонду “Свободная Россия”, дружина російського опозиціонера і журналіста Володимира Кара-Мурзи, якого в РФ засудили до 25 років позбавлення волі.

Ведучий — Олег Борисов.

— В ефірі телеканалу FREEДОМ ми багато говоримо про репресії в Росії. І часто помічаємо, що щойно в РФ кимось озвучується інформація, яка ніяк не клеїться до путінського режиму, то цю людину одразу звинувачують в “іноагенті”, починаються адміністративні та кримінальні переслідування. Чому Путін так боїться інакомислення?

— Бо весь його режим побудований на брехні, на вбивствах, на агресії. Тому кожен голос свободи, який протистоїть цьому, який розповідає правду, — це загроза стабільності цього режиму.

У цьому ж плані йде звинувачення в держзраді проти мого чоловіка Володимира Кара-Мурзи. В офіційному обвинуваченні йшлося про те, що публічні промови мого чоловіка становили небезпеку для стабільності Російської Федерації та псували імідж Російської Федерації на міжнародній арені.

Тобто не дії Путіна, а публічне засудження таких практик з боку мого чоловіка вважається державною зрадою.

Для режиму дуже важливо, як це було і за радянських часів, представити всіх інакомислячих або злочинцями, або шпигунами, які працюють на іноземні держави, або зрадниками батьківщини, або божевільними. І в нинішній Росії повернуто всі каральні практики, які використовувалися за радянських часів. Ці репресивні практики включають і використання каральної психіатрії, і сталінські терміни, які можуть доходити до 15 років за перепост інформації про війну в Україні, про якісь воєнні злочини, насильство, сексуальне насильство у в’язницях.

Усілякі моторошні методи репресій використовуються для того, щоб і залякати людей, і щоб представити тих, хто відмовляється боятися і продовжує чинити опір, як злочинців або зрадників.

— Зараз, у вік інтернету, інформацію вже не сховаєш. Серед незгодних із режимом багато популярних людей, улюбленців російської публіки, наприклад, Максим Галкін, Іван Ургант. Невже росіяни починають ненавидіти таких людей за клацанням, автоматично, хоча ще вчора захоплювалися ними?

— Нам теж здавалося, що у XXI столітті, за всіх нинішніх технологічних можливостей, пропаганда не може бути такою ефективною, якою вона була в ХХ столітті. На жаль, досвід показує, що може бути.

Останній великий незалежний телеканал, який був доступний усьому населенню Росії, закрили 2003 року (ідеться про телеканал “ТВС”, — ред.). Відтоді протягом 20 років у телевізорі люди чули тільки пропаганду, яка раніше, звичайно, не була такою агресивною. Рух до агресії був поступальним, це відбувалося повільно, градус агресії в пропаганді зростав поступово. Але меседж був один і той самий: Росія — велика країна, оточена ворогами, всі хочуть бачити нас на колінах, всі нас ненавидять, ми повинні захищатися, ми повинні відстоювати свій якийсь особливий шлях.

Як і раніше, так і зараз більшість людей у Росії все ще покладаються на телевізор як основне джерело інформації, як це не трагічно. І плюс режимом було зроблено все для того, щоб знищити інші засоби масової інформації, до яких люди мали доступ онлайн. Так, з лютого минулого року було заблоковано понад 210 тисяч онлайн-ресурсів, було заблоковано всі [неросійські] соціальні платформи.

Через ці блокування минулого року Росія посіла друге місце у світі за кількістю встановлених користувачами VPN-сервісів. Це означає, що попри те, що в Росії багато людей, які зомбовані пропагандою, але також величезна кількість росіян має потребу в доступі до незалежної інформації.

Тому так важливо підтримувати роботу незалежних журналістів, які продовжують створювати цей інформаційний контент. І тому так важливо робити все для того, щоб російське суспільство (принаймні та частина, яка розуміє, що відбувається, і хоче отримувати цю інформацію) продовжувало її отримувати в повному обсязі.

— Путінська мобілізація негативно впливає на російське суспільство, особливо, коли люди бачать наслідки, коли труни повертаються в РФ?

— Ви знаєте, адже по телевізору труни не показують, а цих людей ховають у таємниці. Людям забороняють сумувати за покійними, забороняють їм збиратися разом, щоб, не дай боже, вони не побачили, як багато загиблих. Така історія була і під час війни в Афганістані — кількість жертв не повідомлялася публічно, ця інформація замовчувалася.

Я абсолютно впевнена, що це все впливає на людей, і все більше з’являється людей, які запитують: “Чому вбивають наших дітей? За що? За що вони боротися-то туди вирушили?”

— Гасла часто, як у Радянському Союзі: за Батьківщину.

— Так, але гасла у нас змінюються. Яких тільки наративів ми не чули з лютого 2022 року. Це, звісно, впливає. Але проблема з браком інформації, з тим, що все це замовчується.

Якби населення Росії могло увімкнути телевізор, і там би їм розповідали, яка кількість трун повертається в Росію, я впевнена, що ситуація була б не така. Саме тому влада робить усе для того, щоб ця інформація приховувалася всіляко.

— Ви вірите в те, що після зміни або падіння режиму Путіна російське суспільство дуже швидко вилікується від російської пропаганди?

— Хотілося б. Але я розумію, що цей процес буде дуже довгим, і він буде дуже важким, болючим. Я розумію, що ми пройдемо такий шлях, який пройшла Німеччина після Другої світової війни. І я розумію, що освіта і просвітництво будуть дуже важливими.

Тому що неможливе жодне майбутнє нашої країни, якщо суспільство не усвідомить ту трагедію, яка зараз розгортається в Україні й підтримується якоюсь частиною російського суспільства.

Щоб у нас з’явився хоча б шанс на майбутнє, ми повинні виконати цю роботу. Тому ми продовжуємо говорити про необхідність міжнародного трибуналу для всіх винних в агресії проти України, всіх винних у скоєнні воєнних злочинів. Тому ми робимо все для того, щоб поширювалася інформація про те, що відбувається, про реальні події в Україні, про те, яка це жахлива катастрофа.

Міжнародний трибунал дуже важливий для українців, але він важливий і для нас теж, він важливий для російського суспільства. Люди повинні це побачити, і вони повинні зрозуміти, що робилося часто від їхнього імені.

І нам потрібно буде пройти через процес морального очищення, через люстрацію. Тому такою важливою є підтримка роботи адвокатів, наприклад, які зараз представляють інтереси людей, що зазнають політичних репресій у Росії. Адже в Росії немає незалежних спостерігачів, увесь громадянський простір зачищається дуже жорстоко владою, усі організації з прав людини оголошуються небажаними, забороняються, розганяються, і люди опиняються у в’язниці.

У цій ситуації у нас є дуже розмита картина масштабу репресій всередині країни. Тому що всі організації, які займаються моніторингом репресій (“Меморіал”, “ОВД-Інфо”), кажуть: ось вам цифри, але майте на увазі, що вони консервативні, ми не можемо покрити таку величезну територію країни.

Тому робота адвокатів така важлива. Вони все це викладають на папір чорним по білому.

Мій чоловік був засуджений на 25 років суворого режиму і зараз перебуває в ШІЗО, і буде там перебувати ще невизначений час — йому докидають 15 діб, ще 15 діб. Я розумію, що він засуджений за свою довголітню і боротьбу з режимом. І я дуже хочу бачити тих людей, які винні в його переслідуванні, на лаві підсудних. Думаю, що ці процеси теж будуть дуже важливими для нашого суспільства, і якась форма люстрації буде необхідна, тому що структури, які зараз проводять репресії всередині країни, повинні припинити своє існування.