Вдалий момент і ефект несподіванки: чи встоїть диктатор Асад перед натиском сирійцив і чи допоможе йому РФ 

Українська розвідка 2 грудня повідомила, що російські військові та дипломати аврально залишають столицю Сирії — Дамаск, тоді як противники режиму сирійського диктатора Башара Асада, союзного Росії, активно просуваються на південь. Росіяни також втекли з військової бази в місті Хан-Шейхун, залишивши там значний арсенал зброї та техніки. 

Бойові дії в Сирії 

Збройні сили опозиції розташувалися недалеко від четвертого за чисельністю міста Сирії — Хами, повідомили в Сирійському центрі моніторингу за дотриманням прав людини у Великій Британії. Противники режиму Асада також майже повністю контролюють друге за чисельністю місто Сирії — Алеппо. Виняток становлять райони, що перебувають під контролем курдських сил. Сирійський народ утримує контроль і над північно-західним містом Ідліб та більшою частиною прилеглої провінції.

“Швидке просування можна пояснити великими масштабами сил, що атакують, і застосовуваними засобами. А також значною вогневою підтримкою з боку турецьких окупаційних сил, що призвело до ефекту несподіванки. Крім того, цьому сприяла відсутність реальної готовності сирійської армії в регіоні, який відповідно до міжнародних угод позначений як зона деескалації”, — прокоментував військовий експерт Хайтам Хассун.

За даними української розвідки, 2 грудня російські військові та дипломати в авральному порядку почали залишати Дамаск. У Головному управлінні розвідки Міністерства оборони (ГУР МО) України зазначили, що 1 грудня російські літаки завдали авіаударів у районах Хан-Шейхуна. Метою атаки, ймовірно, було знищення військової техніки Росії, яка перейшла до сирійського народу.

“У Дамаску почалися перші збройні заворушення – російські військові та дипломати аврально і терміново почали залишати столицю Сирії. Військовий контингент держави-агресора Росії втік із Хами та евакуювався на базу “Хмеймім”. Керівник розташованого в Хмеймімі координаційного штабу росіян генерал-полковник Олександр Журавльов констатував, що ситуація вийшла з-під контролю режиму Асада”, — повідомило ГУР МО України в Telegram.

Зі свого боку Міністерство оборони Сирії заявило, що уряд готується розпочати контрнаступ. Як повідомило агентство Reuters із посиланням на сирійських військових, російські військові літаки приєдналися до сирійських Військово-повітряних сил для бомбардування позицій противників злочинного режиму Башара аль-Асада в Алеппо. Російська і сирійська авіація завдала 1 грудня масованих ударів по місту Ідліб на півночі Сирії, в якому зміцнилися сили опозиції.

Інститут вивчення війни (ISW) зазначає у своєму звіті, що Росія пообіцяла направити режиму Асада більше зброї.

“Залишається незрозумілим, чи зможе Кремль розгорнути додаткові сили та засоби для підтримки режиму президента Сирії Башара Асада з огляду на високий темп і оперативні вимоги до продовження операцій в Україні — пріоритетному для Кремля театрі військових дій”, — пише ISW.

Аналітики Інституту нагадали, що 2022 року Росія вивезла із Сирії зенітно-ракетні комплекси С-300 для використання їх в Україні. Того ж року Кремль вивів із Сирії російських військових і бойовиків ПВК “Вагнер”.

Противники режиму сирійського диктатора Башара Асада почали великий наступ 27 листопада. Ескалація стала найбільшою з 2020 року, коли сторони домовилися припинити вогонь за посередництва Росії та Туреччини.

30 листопада сирійці на чолі з військовою опозицією увійшли в центр другого за величиною міста Сирії — Алеппо. У місті закрили аеропорт і перекрили дороги. Урядовим військам наказали покинути основні райони та безпечно відступити.

Сирійці, перш ніж зайти в Алеппо, взяли під свій контроль понад 70 населених пунктів у сільській місцевості. 10 років тому звідси їх витіснила армія сирійського диктатора Башара Асада і його союзників, серед яких була Росія.

Нагадаємо, сирійський конфлікт розпочався 2011 року як мирні протести проти президента Башара Асада в рамках Арабської весни, але швидко переріс у громадянську війну. Зіткнення між урядовими силами, опозицією і радикальними угрупованнями, включно з ІДІЛ, призвели до масштабної гуманітарної кризи. 

Іноземне втручання зіграло ключову роль: Росія з 2015 року підтримує режим Асада авіаударами та військовою допомогою. Перемир’я, включно з угодою 2016 року та Астанинським процесом, лише тимчасово знижували рівень насильства. Конфлікт залишається невирішеним, з мільйонами біженців і зруйнованою країною.

Думки експертів

Як розвивається ситуація з бойовими діями в Сирії? Чому сирійському народу вдалося захопити велике місто Алеппо? Чи зможе встояти злочинний режим Башара аль-Асада? Яка роль Росії у війні в Сирії? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Давид Гендельман, військовий експерт (Ізраїль);
• Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства;
• Олег Постернак, політолог;
• Ігор Рейтерович, політолог.

ДАВИД ГЕНДЕЛЬМАН: Режим Асада розслабився і не був готовий до наступу

— Після перемир’я 2020 року сирійський уряд не зайнявся будівництвом збройних сил і зміцненням держави. Вони просто заснули на посту і спрацював ефект раптовості. Наступ повстанців став несподіваним для сирійського режиму. Можливо, самі повстанці не очікували, що з такою легкістю візьмуть стратегічно важливе місто Алеппо.

Спочатку спрацював ефект раптовості, а далі все залежатиме від співвідношення сил і темпів перекидання підкріплення. Зараз основні бої точаться на північ від міста Хама, і про якусь стабілізацію ситуації говорити ще рано. 

Для підтримки сирійського режиму перекидаються тисячі військових. Питання, звідки саме — з території Іраку, з іранської міліції або складу коаліції? Сама сирійська армія без підтримки діяти не зможе, бо як слід не готувалася до відбиття такого наступу. Але коли зберуться сили, можливо, зможуть дати відсіч. 

Режим Башара аль-Асада раніше перебував і в складніших ситуаціях і встояв за допомогою росіян. Зараз немає безпосередньої загрози Дамаску, навіть не взято місто Хама. Поки що в сирійського режиму є шанси зупинити сили повстанців і почати думати про контрнаступ. 

Частина Сирії, яка перебуває під контролем режиму Башара аль-Асада, повинна була проводити реформи та зміцнювати армію, але цим ніхто не займався. Багато чиновників і генералів загрузли в різних корупційних схемах замість того, щоб виконувати свої службові обов’язки. У результаті їхній противник несподівано вирішив, що його більше не влаштовує перемир’я, і провів раптово наступ. Виявилося, що армія не готова і тепер режим знову проситиме допомоги рівно у тих самих союзників, як і минулого разу. 

До повномасштабного вторгнення Росія насамперед перекинула б до Сирії підрозділи ПВК “Вагнер”, але зараз цього угруповання, по суті, не існує. Є ті чи інші ПВК в Африці та інших місцях, їх можна, в принципі, перекинути. З регулярною наземною армією у РФ зараз складнощі. Вона повністю залучена в Україні. Хоча можна залучити в Сирії авіаційний контингент, який там і так є. Теоретично можна зняти з фронту в Україні невелику кількість російських військових. Зараз там понад півмільйона контингенту. 

ВІТАЛІЙ КУЛИК: Режим Асада тримався при владі за підтримки Ірану та РФ

— Раніше експерти говорили, що зниження військової присутності Росії та корупція в Сирії створять умови, за яких, можливо, буде наступ повстанців. Але ніхто, звичайно, не прогнозував, що буде наступ на Алеппо і місто візьмуть буквально за кілька днів без особливого опору. 

Наразі біля міста Хама режиму Асада вдалося стримати наступ повстанців. З іншого боку, ми бачимо, що є наступ поміркованих ісламістів на півдні, а також курдів і туркоманів на своїх секторах і, ймовірно, відбувається розширення зон, які вони зможуть отримати під свій контроль. Зараз туди, найімовірніше, будуть перекинуті сили режиму Асада, укріплені Росією. Можливо, вони спробують стабілізувати те, що називається фронтом, тому що назвати це фронтом досить складно. Групи по 10-20-100 осіб, які курсують між містами та здійснюють напади на якісь блокпости — це, звичайно, не фронт. 

У режиму Асада немає достатньої кількості сил, щоб зупинити наступ повстанців, відбуваються лише контратаки. Зараз, можливо, зменшуватиметься простір, підконтрольний Башару аль-Асаду, до територій, які належали історично його релігійній групі, — довкола Дамаска і ближче до моря. Тому зараз в Асада складається не найкраща ситуація. Але поки що рано говорити про остаточний розгром режиму. 

Ні в кого не викликало сумнівів, що Башар аль-Асад утримався при владі за допомогою росіян та Ірану. Сам Асад не є якимось монолітом, а його прихильники й військова сила в Сирії не є непорушною річчю. Іранська та російська підтримка не гарантують йому збереження влади на активній частині території. 

Він втрачає одне з найбільших після Дамаска міст країні — Алеппо. Це місто є головним його завоюванням на попередньому етапі війни. 

Ймовірно, зараз Асад або в Москві, або в іншій третій країні, наприклад, в Ірані, де намагаються випросити додаткову авіацію, техніку та боєприпаси. 

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: Режим Асада зможе втриматися, якщо на його бік стане Туреччина

— Сирійська громадянська війна, що загострилася протягом останніх днів, – це порохова бочка, яка кипить понад 10 років. У неї втягнуті Росія, Сполучені Штати Америки, Іран, Туреччина та їхні проксі-угруповання, такі як “Хезболла”, “Хайят Тахрір аш-Шам”, “Ісламська держава”, сирійські курдські угруповання, шиїтські угруповання та багато інших. 

Перша причина — це ослаблення ліванського угруповання “Хезболла”, яке серйозно посилювало Башара аль-Асада, династія якого править Сирією вже 53 роки й дуже серйозно набридла значній частині сирійського населення. “Хезболла” змушена була після досягнення перемир’я з Ізраїлем відводити свої війська, а також відкликати свої війська ще під час початку війни з Ізраїлем, так званої Третьої ліванської війни. 

Плюс — ослаблення Росії в російсько-українській війні, що явно засвідчило згортання і військової потужності Росії в таких регіонах, як і Близький Схід. Тому загроза для Башара аль-Асада стала абсолютно реальною і чіткою. І, природно, антивладні угруповання цим скористалися.

В умовах, коли Іран готується до протистояння зі США, проксі Тегерана “Хезболла” не прийде на допомогу сирійському диктаторові, а Росія опинилася перед загрозою згортання свого впливу і єдиною стороною, яка може гарантувати Асаду успіх, є Туреччина.

Башар аль-Асад наразі шукає контакти з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом для того, щоб отримати нову опору. Туреччина має значний вплив на Сирію і на громадянську війну, яка там триває вже досить давно. Для Ердогана це і геополітична амбіція, і питання безпеки, і питання вирішення активності сирійських курдів, які можуть “підсвітити” активність турецьких курдів, що, власне, є загрозою для Анкари. 

Я передбачаю подальше послаблення Росії й певний виклик для режиму Асада. Найімовірніше, він зможе втриматися, якщо в гру на його боці вступить Туреччина, а посилення Туреччини — це те, що станеться внаслідок усіх цих подій. 

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Росія не може надати достатню підтримку режиму Башара аль-Асада

— Росія відіграє досить серйозну роль у Сирії, попри те, що значна частина їхніх наземних сил була виведена в попередні роки через повномасштабне вторгнення в Україну. 

У Сирії залишалася якась частина найманців із ПВК і російська військова база з істотною кількістю авіації, яка має для РФ стратегічне значення. Ця авіація зараз використовується для завдання ударів по позиціях повстанців, які ведуть наступ. Але ефективність цих ударів не дуже висока. Повстанці серйозно підготувалися. 

У попередні роки російська авіація в Сирії скоювала воєнні злочини — бомбардувала міста і села, які ніяким чином не могли себе захистити. Але зараз ситуація змінилася і вже так спокійно це робити не виходить. 

З одного боку, Росія не надала достатньої допомоги Башару аль-Асаду, з іншого — для того, щоб хоча б спробувати втримати ситуацію, Росія повинна направити в Сирію більшу кількість сил. Перекинути ці сили можна тільки з України. Зараз Путін, напевно, сподівається, що все само собою вирішиться і ситуацію вдасться втримати під контролем. Але ситуація для режиму Асада складається не найкращим чином. 

Сирія — це регіон впливу турецького президента Реджепа Таїпа Ердогана. І він вважає, що Росії там не повинно бути, тому що її присутність — це дестабілізаційний фактор. Звісно, Ердоган змушений був рахуватися з Росією, особливо, коли вона перекинула туди значні військові сили. Але зараз ситуація змінилася і не виключено, тепер Туреччина вирішила, що це дуже вдалий час для відновлення свого впливу в регіоні. 

Для Башара аль-Асада глобальна мета — утримати владу і контроль над більшою частиною території. Водночас серед повстанців існує кілька різних угруповань, які тільки якоюсь мірою могли домовитися про спільні дії. У цьому плані вони зараз мають просто спільну мету — звалити диктаторський режим Асада, який багато років існує і займався терором щодо власного населення. 

Якщо або коли це станеться, то не виключено, що ці угруповання вступлять уже в якісь бойові зіткнення одне з одним. Можливо, їм вдасться за посередництва Туреччини, Сполучених Штатів Америки, Саудівської Аравії домовитися про формування якогось нового режиму. Це буде комбінований режим, який може спробувати припинити всі бойові дії на території Сирії. 

Для повстанців завдання мінімум — звалити режим Асада і покарати всіх причетних. Башар аль-Асад за такого розвитку ситуації спробує сховатися на території РФ. Далі буде процес досить складного поствоєнного врегулювання, який з великою ймовірністю буде теж супроводжуватися якимись внутрішніми конфліктами. Але в будь-якому разі в країни з’явиться шанс вийти з циклу нескінченних воєн і спробувати сформувати якийсь режим, який буде, по-перше, визнаний іншими країнами, і отримає підтримку, зокрема економічну, від цих країн. 

Читайте також: Західні елементи в ракетах країни-ізгоя: чи можуть Європа і США зупинити військове виробництво Північної Кореї