Важливість візитів президента Зеленського до Аргентини та США: інтерв’ю з радником глави ОПУ Сергієм Лещенком

Візит президента України до Аргентини — це можливість зустрітися з цілою групою латиноамериканських лідерів на одному міжнародному майданчику. Візит Володимира Зеленського до США вкрай важливий: республіканці та демократи перебувають у дискусії щодо допомоги Україні. Всупереч позиції прем’єр-міністра Віктора Орбана щодо євроінтеграції України, країна наполягає на своєму — Угорщина зобов’язана рахуватися з думкою своїх партнерів по Євросоюзу. Про це в інтерв’ю телеканалу FREEДOM заявив радник керівника Офісу президента України (ОПУ) Сергій Лещенко.

Ведучий — Олексій Мацука.

Візит Зеленського в Латинську Америку і в США

— 10 грудня президент Володимир Зеленський вперше після початку повномасштабної війни український лідер побував у Латинській Америці, був на інавгурації президента Аргентини. Ти спостерігав напевно за цим візитом. Які твої висновки?

— Є зовнішній і внутрішній висновок.

Зовнішній — це, очевидно, проривний візит. Тому що участь в інавгурації — це можливість зустрітися на одному майданчику з цілою групою латиноамериканських лідерів: зокрема, з такими непростими або проблемними партнерами, як Еквадор — країна, яка досить лояльно до Росії ставиться, була зустріч з угорським прем’єром Орбаном. Причому зустріч з Орбаном була напередодні саміту Європейської Ради, де має ухвалюватися рішення про початок переговорів про вступ України до Євросоюзу. А Орбан — це останній бастіон, який нам потрібно подолати. І вже далі ситуація, сподіваюся, піде як по маслу.

Після Латинської Америки — одразу візит президента Зеленського до США.

— Як ідеться на сайті Держдепу: у той час, коли Росія нарощує свої ракетні атаки, удари із застосуванням дронів по Україні, лідери (тобто Байден і Зеленський) обговорять нагальні потреби України та життєву важливість подальшої підтримки з боку США в цей критичний момент.

— Візит до Америки вкрай важливий, причому в правильний момент — коли республіканці й демократи перебувають у складній політичній дискусії. Республіканці готові проголосувати за допомогу Україні тільки в пакеті разом із посиленням мексиканського кордону. Для президента США Байдена це складне рішення, бо тоді це може відштовхнути від нього частину виборців. Але, ситуація по-іншому, схоже, не вирішиться — шукатимуть якийсь компроміс саме навколо мексиканського кордону.

Чому важливо зараз? Тому що обидві сторони вже себе показали.

Внутрішній висновок. Мене в цій історії з поїздкою зачепило саме внутрішнє політичне трактування. На жаль, опоненти нашого президента, прихильники п’ятого президента Петра Порошенка, перетворили це знову на якийсь політичний шабаш, розповідали, що президент Зеленський полетів у Кабо-Верде відпочивати на березі Атлантичного океану, опублікували фотографії якихось готелів, якихось пляжів. Ну, абсолютна нісенітниця. Тому що Кабо-Верде — це просто точка дозаправки літака на шляху між Аргентиною та Україною. Ніяких там відпочинків не було.

Коли йде дозаправка, то за правилами безпеки персонал і всі пасажири мають вийти з літака. І, звісно, президент Зеленський покинув літак, і в цей час відбулася зустріч із прем’єр-міністром Кабо-Верде.

Щодо США, тут однозначно, я вважаю, дуже важливо побачити очі навпроти. Для сенаторів важливо побачити нашого президента, який буде їх переконувати допомогти українській демократії.

— Голова комітету Сенату США з розвідки Марк Ворнер заявив: “З оцінок розвідки ми знаємо, що Путін вважає, що Україна впаде впродовж кількох місяців без відновлення підтримки США. Так навіщо нам у цей момент доводити правоту Путіна?”

— Аргумент стовідсотково логічний. Американська розвідка завжди була добре поінформована щодо планів Путіна. Вона наші шанси недооцінювала, коли говорила, що Україна не вистоїть під натиском Путіна. А ось те, що Путін буде активно наступати, це було зрозуміло.

Опір України для нього — це особисто приниження. Він отримав здачу від українських солдатів, від українського політичного керівництва, він до цього не звик, для нього це особисте приниження. І, звісно, він вимагатиме сатисфакції. І ніколи не зупиниться, поки не отримає своє. Тому нам, українському народу, потрібно бути мобілізованими морально. Потрібно бути об’єднаними навколо нашого керівництва, навколо наших військових.

— Минулого тижня Вашингтон відвідала українська делегація на чолі з керівником Офісу президента України Андрієм Єрмаком, міністром оборони Рустемом Умеровим, міністром із питань стратегічних галузей промисловості Олександром Камишиним і спікером парламенту Ради Русланом Стефанчуком. Були переговори щодо виробництва зброї та підтримки України. Це виходить, був своєрідний десант перед візитом президента Зеленського.

— На лексиці дипломатії це називається “передова група”, яка приїхала зі своїми запитами, зі своїми пропозиціями. Зараз частина цих людей повертається до США вже разом із президентом вести переговори про допомогу.

“Передова група” брала участь в оборонному саміті, йшлося про отримання ліцензії на виробництво в Україні або за межами України, але спільно з Україною, систем протиповітряної оборони. ППО — це завжди захист від агресора, використання ППО з метою нападу неможливе. А у світі все одно досить багато голосів, які кажуть: ми не повинні множити агресію, ми не повинні множити смерті, ми не повинні множити зброю у світі. Ці аргументи не працюють, коли йдеться про ППО.

Відносини України та Угорщини

— Ти згадав зустріч Володимира Зеленського з Орбаном. Вони поспілкувалися під час церемонії інавгурації президента Аргентини. Це сталося напередодні саміту ЄС, який відбудеться 14-15 грудня. Як вибудовуватиметься трек України та Угорщини?

— Це буде складно, бо угорське суспільство обирає Орбана не вперше, тобто в чомусь поділяє його погляди. А політик, який орієнтується на своє суспільство, почувається впевнено.

Але це не означає, що нам потрібно скласти руки. Думаю, якраз Орбан поважає те, що Україна наполягає на своєму, продовжує домагатися своєї мети.

Важливо розуміти, що Угорщина ж країна, яка не живе в якомусь вакуумі. Навпаки, вона член Євросоюзу і НАТО, вона частину свого суверенітету делегувала в Брюссель. Відповідно, вона зобов’язана прислухатися до думки своїх союзників і проводити узгоджену політику.

А союзники кажуть Угорщині: якщо ваша тривога стосується прав національних меншин в Україні здобувати освіту, то є загальноєвропейські правила, ось загальноєвропейські правила Україна імплементувала. Що вас ще не влаштовує? І в таких умовах дуже складно вже говорити, що не влаштовує, і чому ти себе ставиш вище за своїх же партнерів по Євросоюзу. Тобто тут уже питання для самих європейців: чому одна країна не зважає на думку всіх трьох десятків членів Євросоюзу і каже, що до мене потрібен особливий підхід? Що за зарозумілість, що за ексклюзивність? Якщо ми будуємо загальноєвропейський дім, то тоді цей спільний дім на спільних правилах.

На Орбана чекає багато складних питань уже в самому Євросоюзі. І тут Україна поводиться максимально правильно, не даючи приводу на нас переводити стрілки. Нам головне — не дати приводу в цих розмовах звучати аргументам проти нас. І ми прийняли всі необхідні поправки, прийняли закон про освіту, повністю заснований на європейській моделі. Відповідно, європейським лідерам є, що показати Орбану у відповідь.

А що Орбан скаже їм? Мені здається, йому дедалі складніше і складніше знаходити аргументи, чому він не підтримує Україну в цьому випадку. Ну, якщо, звичайно, він не хоче прямо розписатися в проведенні російської зовнішньої інформаційної політики, що суперечить загальноєвропейській політиці. Тому дамо шанс європейцям розібратися всередині своєї сім’ї.

— А хто має розбиратися більше? Брюссель із Будапештом, або як це може бути?

— Є офіційні органи — Єврокомісія, Рада Євросоюзу. Є рішення Єврокомісії запропонувати Україні переговори про вступ до ЄС. Тепер слово за Радою ЄС. Рада ЄС — це перші особи, і перші особи країн-учасниць. І за одним столом сидітимуть лідери країн, які відіграють вагому роль у Євросоюзі, і питатимуть: “Вікторе, що з Україною знову не так?”. А вони, як люди, які наповнюють бюджет Євросоюзу, мають право запитати: “Чому ти саботуєш наше спільне рішення?” І йому доведеться відповідати на ці запитання.

Майбутнє Росії

— Російський політик Григорій Явлінський назвав три теми, про які необхідно говорити з росіянами. Одна з них — формування образу майбутнього Росії. Він вважає, що незалежно від політичної ситуації прикладом для Росії є політична та економічна модель Європейського Союзу. Що цей устрій дає людям нормальне життя і надію на майбутнє. Так написав Явлінський.

— Дивно, що він не запропонував північнокорейську модель для розвитку російського суспільства. Воно б відповідало більше. Григорій Явлінський — це людина, яка понад 30 років тому написала програму “500 днів”, яка передбачала реформування Радянського Союзу. Але “500 днів” залишилася лише на папері, просто проєктом. Напевно, таким самим проектом залишиться і його пропозиція реформувати куди-небудь Росію. Тому що за нинішнього режиму ніякого Європейського Союзу або моделі ЄС Росії не світить, окрім як сценарію Північної Кореї.

На жаль, Явлінський зі статусу опозиціонера перетворився на статус придворного глашатая, який має виконувати час від часу роль опозиції, щоб Путіну було легше на міжнародних переговорах, у внутрішньому діалозі казати: у нас же демократія, у нас Явлінський же є.

Жодного впливу Явлінський на те, що відбувається в Росії, не має.

— Але загалом, дивлячись із Києва, яким би ми бачили образ Росії в разі зміни і влади, і режиму?

— Я переконаний, якщо російське суспільство схаменеться, то в них є більше шансів ухвалювати рішення самостійно. Але якщо вони триватимуть у нинішньому дусі, то це може закінчитися за прикладом Німеччини чи Японії після Другої світової війни, коли частину відповідальності за те, куди країна рухатиметься, взяли на себе інші країни. Ви пам’ятаєте, як Німеччину було розділено на сфери впливу (після 1945 року в Німеччині було створено 4 зони окупації: східна — під управлінням радянської військової адміністрації, північно-західна — британська, південно-західна — американська, західна — французька, — ред.). Так само й Австрія свого часу була поділена на сектори впливу різних країн.

Тому, якщо Росія не схаменеться, то країна вступить у стадію напіврозпаду або її долею потурбується більш розвинена частина людства. Якщо ж вона схаменеться, тоді в Росії є шанс на мирну трансформацію в нормальну країну. Але наскільки це ймовірно — припустити складно, оскільки російське суспільство продовжує підтримувати Путіна і збирається переобрати його ще раз на пост президента РФ.

— Як Україна вибудовуватиме реакцію на ці так звані вибори?

— Під час виборів у РФ в Україні точно не працюватимуть виборчі дільниці. А загалом, це питання до наших дипломатів. Тому що ми, як частина спільного простору Євросоюзу і НАТО, повинні частину таких рішень ухвалювати спільно з партнерами. І щодо виборів у Росії у нас теж має бути спільна позиція, і ця позиція буде вироблятися в консультації з Україною. Тому залишимо цю роботу Міністерству закордонних справ України. Ще є час, щоб виробити спільну позицію.