Варченко: Російська армія стрімко деградує – шаблі та кавалерія – близько

Російський президент Володимир Путін прирік себе на звання Гітлера сучасності, і коли справа дійде до міжнародного трибуналу, його соратники відмовляться від нього. Таку думку висловив експерт з питань безпеки Іван Варченко в ефірі марафону “FreeДОМ”.

– Наскільки Україна загалом готова, на Вашу думку, давати відсіч, збивати ці крилаті ракети, які постійно летять на нашу територію?

– Україна неодноразово показала те, що має сучасні засоби, щоб зупиняти, зокрема, високоточні російські ракети. Ми розуміємо, що дуже мала їх частина долітає і може зробити свою чорну справу. Але все одно нам бракує цих можливостей. Ми розуміємо, що над усією територією України має бути надійний купол, який дозволяє зупиняти будь-які агресивні прояви: чи то ракети, чи то літаки, чи іншу авіаційну техніку з боку Росії. Тому ми й надалі продовжуємо говорити нашим партнерам: нам це потрібно. І це має стосуватися не лише Києва, не лише великих міст в Україні, а кожного, навіть маленького, населеного пункту. Ми розуміємо, що цивілізований світ здатний обмежити будь-які прояви російської агресії щодо ракет або авіації.

– Чи правильно розумію, що раніше російські війська брали кількістю, вибачте за формулювання “гарматним м’ясом”, зараз вони беруть крилатими ракетами. На вашу думку, це так?

– Неправильно казати, що зараз вони не намагаються брати кількістю. Звісно, ​​намагаються. І, звичайно, їхня стратегія не змінилася з сорокових років минулого століття в тій частині, що вони дотримуються принципу: “баби ще народять”. Матері посилають дітей, а дружини посилають своїх чоловіків. Ось цьому, з дозволу сказати, суспільству оцінка. Можливо, вони так і розмірковують. Ось у цьому вони не змінились.

Про якість російського озброєння мені важко говорити, як, втім, дуже багатьом світовим експертам, які, навіть ділячи на п’ять і на десять, вірили таким бравурним, гарним релізам, що звучать від Путіна, або від його міністра оборони Шойгу, або від начальника Генштабу Герасимова, що сила російської зброї з кожним роком стає дедалі більш  сучасною. Ми побачили усі безпрецедентні зразки російської техніки в українській дійсності. Насправді це дуже нагадує ті розмови про диво-зброю, яка ось-ось з’явиться на фронтах. Про диво-зброю дуже любили повторювати ватажки нацистського рейху. Ми бачимо всю цю сучасну зброю. Ми розуміємо, що з кожним тижнем війни в Україні російська технологія зброї та сучасність російської зброї робить такий великий крок назад, десь на рік, на два, а то й на три. Нині вони десь у 70-х роках, коли з’являлися сучасні точні можливості. Коли були в пристойній кількості прилади нічного бачення. Найближчим часом, я думаю, вони точно повернуться у сорокові роки. Вони вже розконсервовують танки Т-34, відправляючи їх десь ближче до українського фронту. І найближчим часом, я думаю, вони точно повторять військову теорію, запроваджену ще Будьонним та Ворошиловим. Тобто вони впевнено рухаються в цей час, коли з кавалерією та шаблями робитимуть наскоки. Водночас українська армія з кожним днем ​​війни стає дедалі сучаснішою.

– Російське керівництво, ймовірно, порівнює країну із Радянським Союзом або його частиною. Як ви дивитеся на це?

– Насправді вони не Радянський Союз. Вони, швидше за все, рейх, а не Радянський Союз. Тому що вони не мають жодного морального виправдання для роботи своїх солдатів в українській дійсності. Якщо нами керує бажання захистити свою землю, знищити ворога, який прийшов на нашу землю, то самі загарбники бачать, що вони – агресори, ґвалтівники, мародери. І з кожним днем ​​це бачать дедалі більше людей у ​​світі. І це розуміють вже й російські громадяни, котрі виходять із кокона цієї путінської пропаганди, дивляться якісь інші альтернативні джерела інформації. Насамперед, ці джерела інформації цікаві тим, чиї родичі нині воюють в Україні за путінські інтереси. Звичайно, так, через кров, через втрати рідних і близьких це розуміння все далі й далі поширюватиметься на ширші верстви, російського суспільства. І найближчим часом ми побачимо, як вони масово, змагаючись один з одним, доводитимуть, що це не вони. Доводитимуть, що вони думали інакше, вони хотіли інакше, вони не знали, їх обманювали. Так, ми розуміємо, що це буде в російському суспільстві, але сьогодні нам ще потрібно буде дуже багато попрацювати, знищуючи тих агресорів, які прийшли на нашу землю.

– Виходить, і Путін, і Кремль у жодному разі не залишають собі ж шансів реабілітуватися перед своїм народом за ті втрати і за ту правду, яка відбувається на території України.

– Так, я нагадаю, що Афганістан був найбільшою трагедією для кожної радянської родини. Тому що кожен розумів, що його син може піти в Афганістан. Я пам’ятаю ці часи дуже добре. Я пам’ятаю, як переживали дорослі, батьки чоловіків, хлопців, які могли потрапити в Афганістан. І ось 15 тисяч в Афганістані за 10 років і 30 тисяч в Україні за два місяці – напевно, це має якимось чином лікувати навіть дуже хворе суспільство, навіть критично хворе суспільство. Але, як бачимо, Росія — це монстр, який набрався дуже багато нелюдяності і, мабуть, для його лікування мало цієї кривавої ін’єкції, яку зробив Путін  Росії. Звичайно, ми, захищаючи Батьківщину, повинні знищувати ворога, це зрозуміло. Я не знаю, скільки ще сотень тисяч росіян потрібно буде знищити, щоб російське суспільство прийняло ось цю ін’єкцію людяності. Тому в Росії два варіанти: або вилікуватися, або померти у цій боротьбі. Шкода, що це вибирає вся Росія, тому що ми розуміємо, у чому їхня проблема. Їхня проблема сидить у Кремлі. Ім’я цієї проблеми – Путін. Це новий Гітлер. Він знайшов собі такого Муссоліні у вигляді Лукашенка і зараз разом вони під червоними прапорами, під червоними зірками продовжують ось цю нацистську агресію, бажаючи знищити український народ як їхній подразник. Я розумію, що найближчим часом вони навряд чи відмовляться від своїх намірів.