Українські Страдіварі: як унікальна модель скрипки сім’ї Пуцентел стала популярною у світі (ВІДЕО)

Вони багато років були музикантами, а потім вирішили навчитися робити скрипки. Для цього Мирослав і Наталя Пуцентели поїхали вчитися у Кремону – італійське місто з однією з найавторитетніших шкіл, де працював сам Антоніо Страдіварі. Син Орест теж долучився до сімейної справи, і в підсумку майстри зробили власні моделі професійних скрипок з українських порід дерева. Через десять років їхні інструменти лунають в оркестрах по всьому світу, а прізвище Пуцентела відома нарівні з сучасними італійськими.

“Ми – скрипкові майстри. Створюємо скрипки, альти та віолончелі у традиційній кремонській школі, виключно ручної роботи. Коли вже перепробували все на чужих моделях і вважали, що кращого ми вже не можемо досягти – тоді вирішили, що, напевно, пора щось робити своє”, – розповідає майстер скрипкових справ Орест Пуцентела.

Сім’я довго працювала на основі італійських зразків – Страдіварі, Гварнері. Але коли син Орест створив свою модель, і про неї написали в італійському фаховому журналі, майстри створюють скрипки виключно за своїм зразком.

На авторських інструментах Пуцентел сьогодні грають віртуози в оркестрах Північної Америки, Європи та Азії. Водночас скрипки, як і століття тому, народжуються у невеликій майстерні, розрахованій на одну людину.

Мирослав і його дружина Наталя – музиканти, вони познайомилися у Львівській консерваторії і створили камерний оркестр. За два з гаком десятиліття об’їздили з концертами всю Європу, паралельно Мирослав викладав скрипку й альт в музичному училищі. Тоді переважна більшість українських виконавців – і початківців, і професіоналів – грали на фабричних інструментах.

“Там на кожній струні треба палець ставити або вище, або трохи нижче. Діти не можуть, фактично, розвиватися – вони борються з проблемами інструмента, а не з проблемою професіоналізму”, – говорить майстер.

Так Мирослав вирішив, що треба спробувати створити власний інструмент. Його перший альт був виготовлений за підручником і виявився далеким від ідеалу. Майстер думав, що після двох-трьох десятків скрипок зможе знайти рішення, але в підсумку зробив утричі більше, зрозумівши, що це глухий кут. Так виникла ідея поїхати на навчання до Італії – в Міжнародний інститут імені Антоніо Страдіварі у тій самій Кремоні.

“Треба скласти дев’ять іспитів італійською мовою, і якщо виходить, то тебе приймають. Ось і я подав заявку на вступ. Рік учив італійську. Це дуже цікава мова, головне – конструкції зрозуміти. Вона дуже нагадує українську. Поїхав на вступ, склав іспити – мене взяли на другий курс”, – згадує Мирослав Пуцентела.

Роком пізніше в цей же інститут вступила і дружина Мирослава Наталя. Під час навчання їм пощастило консультуватися з одним із головних майстрів кремонської школи в ХХ столітті Джованні Баттістою Морассі та його сином Симеоном. Після закінчення інституту Пуцентели повернулися в Україну і стали відточувати отримані в Італії навички. Їхній син Орест довго залишався осторонь, хоч і грав у сімейному камерному оркестрі. А пізніше й він приєднався до сімейної справи.

Після чотирьох із гаком років навчання Орест запропонував Мирославу модифікувати кремонське креслення на свій лад. Так на початку 2010-х з’явилися перші експериментальні авторські скрипки Пуцентели, які в підсумку перетворилися на violino ukraino.

“Нам вдається у цих моделях домогтися набагато більшої яскравості звуку, тембральної характеристики, ніж ми досягали на старовинних кремонських зразках і моделях. І тому ми вважаємо, що це наша типова українська скрипка”, – зазначає Мирослав.

Більше випусків програми “Майстер справи” дивіться за посиланням.